Рішення № 16119179, 06.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2011Справа №5002-18/1368-2011 За позовом - Заступника прокурора м. Сімферополя ( 95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

До відповідачів - 1) Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради АР Крим, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51)

2) Приватного підприємства «Девис», м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27, к. 13)

Про визнання недійсним договору.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача 1 не зявився.

Від відповідача 2 ОСОБА_1. представник, дов. від 21.04.2011 року.

З участю прокурора Коноваленко А.В. посвідчення № 10133

Суть спору: Заступник прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради - позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради АР Крим та Приватного підприємства «Девис» - відповідачів, в якій просить суд визнати недійсним укладений між ПП «Девис» та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради АР Крим договір від 30.03.2010 р. про спільне співробітництво.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною прокуратурою м. Сімферополя перевіркою встановлено, що 30.03.2010 р. між Приватним підприємством «Девис» та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради АР Крим укладено договір про спільне співробітництво.

Предметом вказаного договору є організація спільного співробітництва в сфері дозвілля та розвитку інфраструктури на займаній Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради АР Крим території, поліпшення ПП «Девис» якості послуг, наданих відвідувачам СДОЕЦ, посилення контролю за технічним станом атракціонів та торгівельних пунктів, розвиток інфраструктури території займаної сторонами угоди, організація робіт по дозвіллю території займаної сторонами.

ПП «Девис» та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради АР Крим при укладені договору не були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

21.04.2011 року на адресу господарського суду від прокурора надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів. Суд залучив таке клопотання до матеріалів справи.

21.04.2011 року через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить задовольнити вимоги заступника прокурора в повному обсязі. Суд залучив такі пояснення.

21.04.2011 року на адресу господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить припинити провадження у справі, у звязку з відсутністю предмета спору. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.04.2011 року представник відповідача-2 надав суду письмовий відзив, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

10.05.2011 року на адресу господарського суду від прокурора надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви, в якій просить визнати недійсним укладений між позивачем та відповідачем договір від 30.03.2010 року про спільне співробітництво. Суд залучив таке клопотання до матеріалів справи та прийняв уточнену позовну заяву до свого розгляду.

06.06.2011 року прокурор у судовому засіданні підтримав свою уточнену позовну заяву.

Представники позивача та відповідача 1 у судове засідання 06.06.2011 року не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2010 року між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради АР Крим (Сторона №1 за договором) та Приватним підприємством «Девис» (Сторона №2 за договором) укладено договір про спільне співробітництво № 8.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом вказаного договору є організація спільного співробітництва в сфері дозвілля та надання послуг для жителів міста й його гостей. Сторона 1 надає строго відведене місце на території дитячого парку, а Приватне підприємство «Девис» розташовує обєкти на даному місті для здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 7.1 даного договору передбачено, що договір про спільне співробітництво вступає в силу 01.04.2010 року і діє до 31.12.2010 року.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Статтею 235 Цивільного кодексу України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В пункті 25 Постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року №9 Пленум Верховного суду України зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Зі змісту умов договору від 30.03.2010 року, між відповідачами фактично укладено договір оренди землі, за яким Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради АР Крим зобовязується передати Приватному підприємству «Девис» земельну ділянку для торгівлі продтоварами в упаковці, мороженим, безалкогольними напоями у кількості 1 торгової точки на встановлений строк у володіння та користування.

Отже, до Договору про спільне співробітництво № 8 від 30.03.2010 року необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини оренди землі.

Згідно статті 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про оренду землі” обєктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Виходячи із зазначених положень, правом на передачу в оренду земельних ділянок наділені тільки їх власники.

Проте, у даному випадку земельна ділянка, що передана у користування Приватного підприємства «Девис» та знаходиться на території “Дитячого парку” Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради АР Крим, перебуває у власності територіальної громади міста в особі Сімферопольської міської ради, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради АР Крим належним чином не оформлені.

Відповідно статті 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є субєктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Пунктом 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Документи, які посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, що була передана в оренду Приватному підприємству «Девис», у Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради АР Крим відсутні. Так само й відсутнє відповідне рішення Сімферопольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно статті 203 Цивільного кодексу України, такими вимогами значиться: зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28 квітня 1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” встановлено, що у тому разі, коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину.

З урахуванням наведеного, оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

Судові витрати відносяться на відповідачів у порядку, передбаченому статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2011 року у судовому засіданні судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано суддею 07.06.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір про спільне співробітництво № 8 від 30.03.2010р., укладений між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради АР Крим (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова, 51) та Приватним підприємством «Девис», м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27, к. 13).

3.Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради АР Крим, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51; код ЄДРПОУ 13779485) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради АР Крим, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51; код ЄДРПОУ 13779485) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Стягнути з Приватного підприємства «Девис», м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27, к. 13; код ЄДРПОУ 23894649) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з Приватного підприємства «Девис», м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27, к. 13; код ЄДРПОУ 23894649) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.