Рішення № 16119160, 02.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-25/1304.2-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська зірка», м. Ялта, вул. Леніна, 41

до відповідачів 1) Гурзуфської селищної ради, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9, 98640; 2) ДП «Гурзуф», м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Привітна, 4, 98640

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору 1)Верховна рада АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 18; 2) Рада міністрів АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13

за участю Генеральної прокуратури України, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, 01011

за участю Прокуратури АР Крим, вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь

про визнання недійсним рішення, припинення права на земельну ділянку та визнання права на оренду.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1., дов. від 09.01.2008, представник

від відповідачів 1) ОСОБА_2, дов. №3212/02-25 від 08.12.2010, представник; 2) не зявився

від третіх осіб 1) ОСОБА_3., дов. №28-43/202 від 22.04.2011, представник; 2) ОСОБА_4, дов. №01-01/409 від 24.02.11, представник

від прокуратури не зявився

Обставини справи:

Позивач - ТОВ “Морська зірка”, м. Ялта звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Гурзуфської селищної Ради, смт. Гурзуф та просить суд визнати недійсним рішення Гурзуфської селищної ради №42 від 25.12.2007 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки"; припинити право землекористування ДП "Гурзуф" земельною ділянкою площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку №25 (СГПЧ-23); визнати недійсним державний акт серії ЯЯ № 0000171 від 28.02.2007; визнати право ТОВ "Морська зірка" на складення проекту відводу земельної ділянки та визнати право останнього на оренду цієї земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Морська зірка» на підставі рішення суду було отримано дозвіл на будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу та було частково здійснено будівництво таких будинків на вказаній земельній ділянці, внаслідок чого на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України, ним було набуто право користування відповідною земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21 лютого 2008 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено ДП «Гурзуф», Ялта.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 26 травня 2009 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Морська зірка" задоволені повністю.

Постановою Верховного Суду України від 27 жовтня 2009 року вказані судові акти скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції з огляду на те, що господарськими судами не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що під час нового розгляду господарському суду слід встановити правовий статус спірної земельної ділянки, дослідити порядок управління цією земельною ділянкою та порядок її відчуження, надати належну правову оцінку доводам Генерального прокурора України про те, що спірна земельна ділянка, на який розташовано державне підприємство, належить до земель державної власності, а припинення права користування ДП "Гурзуф" цією земельною ділянкою та передача її в оренду позивачу відбулась за рішенням суду з порушенням положень закону. Крім того, під час нового розгляду вимог позивача про припинення права землекористування ДП "Гурзуф", визнання за позивачем права на складення проекту відводу та права на оренду земельної ділянки, яка є державною власністю, місцевому суду слід врахувати встановлені обставини, а також вимоги чинного законодавства, якими врегульовано порядок розпорядження землями державної власності та передачі їх в оренду, залучити до участі в справі державний орган приватизації, який здійснює розпорядження землями державної власності.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10 грудня 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд майна АР Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 25.12.2007 № 42 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки", припинено право землекористування ДП "Гурзуф" земельною ділянкою площею 1,8145 га (кадастровий № 0111946800:01:003:0275), розташованою за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку №25 (СГПЧ-23), визнано недійсним державний акт серії ЯЯ №0000171 від 28.02.2007 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,8145 га розташованою: смт, Гурзуф, вул. Ялтинська, 25, а також визнано за позивачем право на складення проекту відводу земельної ділянки для передачі її в оренду та право ТОВ "Морська зірка" на оренду вказаної земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та благоустрою комплексу багатоквартирних будинків терасного типу.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 лютого 2011 року касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задоволено частково; рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року у справі № 2-29/6254.1-2009 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

У постанові Вищого господарського суду України зазначено, що під час нового розгляду місцевим судом справи слід зясувати питання до сфери управління якого органу державної влади входить ДП «Гурзуф»; дослідити обставини, повязані зі створенням державного підприємства; встановити порядок передачі, закріплення майна (у т. ч. нерухомого) та наявності необхідного обсягу повноважень щодо самостійного розпорядження цим майном.

Матеріали справи №2-29/6254.1-2009 повернуто до Господарського суду АР Крим.

В результаті проведення автоматичному розподілу справи №2-29/6254.1-2009 справу передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Копиловій О.Ю. з привласненням справі № 5002-25/1304.2-2011.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 квітня 2011 року справу №5002-25/1304.2-2011 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05 травня 2011 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, з урахуванням обставин, що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 03 лютого 2011 року по справі №2-29/6254.1-2009, відповідно до яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05 травня 2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Верховну раду АР Крим та Раду міністрів АР Крим; виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Фонд майна АР Крим.

05 травня 2011 року на адресу Ялтинського міського управління земельних ресурсів Державного комітету АР Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, в порядку передбаченому ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, був зроблений судовий запит з проханням надання інформації щодо правового статусу земельної ділянки площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), що розташована за адресою м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку № 25 (СГПЧ-23), та чи знаходиться вказана земельна ділянка у державній або комунальній власності.

Крім того, 05 травня 2011 року на адресу Головного управління статистики в АР Крим, в порядку передбаченому ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, був зроблений судовий запит з проханням надіслання суду довідки статистики про включення Державного підприємства «Гурзуф» (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Привітна, 4, код ЄДРПОУ 00412843) до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

13 травня 2011 року до суду надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відносно Державного підприємства «Гурзуф».

Також, 30 травня 2011 року до суду надійшов лист Управління Державного комітету по земельних ресурсах у м. Ялта АР Крим Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим Державного комітету України із земельних ресурсів (вих. 21012/10-25-4 від 18 травня 2011 року), з повідомленням про те, що ТОВ «Морська зірка» виданий договір оренди, що зареєстрований 06 серпня 2008 року під №40800700022 строком на 49 років на земельну ділянку, площею 1,8145 га, для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирного житлового будинку терасного типу за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 27.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, що відбулось 31 травня 2011 року оголошено перерву до 02 червня 2011 року, про що сторони були сповіщені під підпис у бланку перерви.

Після перерви судове засідання продовжено.

Відповідач ДП «Гурзуф» у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином.

Третя особа Рада міністрів АР Крим надала суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких, Рада міністрів АР Крим вважає, що Гурзуфська селищна рада не уповноважена припиняти право користування ДП «Гурзуф», у звязку із чим рішення Гурзуфської селищної ради №42 від 25.12.2007 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки" правомірно, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

встановив:

При попередньому розгляді справи судами встановлено, що рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2007 року у справі № 2-29/10582-2007 та від 11 грудня 2007 року у справі № 2-11/16734-2007 (що не були оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку, та набули законної сили) визнані недійсними рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 26 липня 2007 року № 393 “Про відмову ТОВ “Морська зірка” у дозволі на будівництво” та рішення виконавчого комітету Гуруфської селищної ради від 25 жовтня 2007 року № 414 “Про відмову у наданні дозволу ТОВ “Морська зірка” на будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район будинку № 25 (СГПЧ-23”); постановлено спонукати виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради прийняти рішення про видачу ТОВ “Морська зірка” дозволу на виконання підготовчих будівельних робіт та будівництво комплексу житлових будинків терасного типу за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку № 25 (СГПЧ-23).

Вказаними рішеннями був встановлений факт укладення між Державним підприємством радгоспзавод „Гурзуф” (правонаступником якого є ДП „Гурзуф”) та ТОВ „Морська зірка” контракту про сумісну господарську діяльність від 01 липня 2004 року, відповідно до умов якого ТОВ „Морська зірка” виступало забудовником та власником комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська району будинку № 25 (СГПЧ-23).

Крім того, пунктом 1.5 цього контракту встановлено, що сторони в процесі здійснення спільної діяльності створюють майно обєкту, що знаходиться в загальній частковій власності сторін контракту та розподіляється наступним чином: доля Державного підприємства радгоспзавод „Гурзуф” в загальній частковій власності на майно обєкту після закінчення будівництва та здачі в експлуатацію споруди 1, що складає окрему будівлю гуртожитку; доля ТОВ „Морська зірка” в обєкті після закінчення будівництва та здачі в експлуатацію споруди 2, що складає групу будівель та споруд індивідуальних житлових будинків та господарських будівель.

На виконання вказаних судових рішень 20 вересня 2007 року Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради прийнято рішення за № З77 (том 1 а.с. 21) про надання дозволу ТОВ „Морська зірка” на здійснення робіт підготовчого періоду комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу за адресою: смт Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку № 25 (СГПЧ-23).

У липні 2009 року заступник прокурора міста Ялти звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим до відповідачів - державного підприємства «Гурзуф», товариства з обмеженою відповідальністю «Морська зірка», в якому просив визнати контракт про сумісну господарську діяльність від 01 липня 2004 року, який був укладений відповідачами, договором купівлі-продажу землі та визнати контракт недійсним, з моменту укладення.

Рішенням господарського суду АР Крим від 20 грудня 2010 року у справі №5002-21/5186.1-2010, що залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року в задоволенні позову заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим до відповідачів ДП «Гурзуф» та ТОВ «Морська зірка» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Національного виробничо-аграрного обєднання «Масандра» та Гурзуфської селищної ради про визнання контракту про сумісну господарську діяльність від 01.07.2004, який укладений між ДП «Гурзуф» та ТОВ «Морська зірка» договором купівлі-продажу землі та визнання недійсним контракту про спільну господарську діяльність від 01.07.2004 з моменту його укладення відмовлено.

На момент розгляду справи № 5002-25/1304.2-2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року у справі №5002-21/5186.1-2010 набула законної сили та оскарженню в касаційному порядку не підлягала.

ТОВ “Морська зірка” було частково побудовано комплекс багатоквартирних будівель терасного типу по вул. Ялтинська в районі будинку № 25 у смт. Гурзуф та 02 листопада 2007 року цьому комплексу було привласнено адресу: смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 27. (том 1 а.с. 32).

Право власності на обєкти назавершеного будівництвом будівлі літ А, площею 14.3 м. кв., літ Б, площею 10.8 м.кв. та споруди огорожі комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу, відсотком готовності 66%, що розташовані за вказаною адресою зареєстровані за ТОВ “Морська зірка”, про що свідчать витяги КП Ялтинське БТІ (том 1 а.с. 22-23).

Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 000171 станом на 28 лютого 2007 року, користувачем земельної ділянки площею 1,8145 га розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район будинку № 25 (СГПЧ-23”), є Державне підприємство “Гурзуф”. (том 1 а.с. 33).

25 грудня 2007 року на засіданні 20-ї сесії 5-го скликання Гурзуфська селищна рада прийняла рішення № 42 „Про розгляд клопотання ДП „Гурзуф" та ТОВ „Морська зірка'' про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки", яким відмовила у задоволенні клопотання ДП „Гурзуф" про припинення його права користування та передачу в землі запасу Гурзуфської селищної ради земельної ділянки площею 1, 8145 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район дома № 25 (СГПЧ-23); та відмовила ТОВ „Морська зірка” у наданні дозволу на складання проекту відводу для передачі в оренду вказаної земельної ділянки для будівництва та благоустрою комплексу багатоквартирних будинків терасного типу.

Згідно ч. 1 ст. 111- 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 03 лютого 2011 року у справі № 2-29/6254.1-2009 зазначено, що під час нового розгляду місцевим судом справи слід зясувати питання до сфери управління якого органу державної влади входить ДП «Гурзуф»; дослідити обставини, повязані зі створенням державного підприємства; встановити порядок передачі, закріплення майна (у т. ч. нерухомого) та наявності необхідного обсягу повноважень щодо самостійного розпорядження цим майном.

Рішенням господарського суду АР Крим від 20 грудня 2010 року у справі №5002-21/5186.1-2010, що залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року встановлено наступне.

Відповідно статуту державного підприємства радгосп-завод «Гурзуф»у редакції 2001 року, що діяв під час укладення контракту про спільну діяльність, заснований на державній власності і підпорядкований державному департаменту продовольства та входить на добровільних засадах до складу виробничо-аграрного обєднання «Масандра».

Згідно листа Національного виробничо-аграрного об'єднання України "Масандра" від 09 вересня 2009 року № 412/574, Національне виробничо-аграрне об'єднання України "Масандра" не є органом по керуванню майном підприємств, які входять у його склад і не погоджує висновок яких-небудь контрактів і договорів.

Статтею 2 статуту державного підприємства радгосп-заводу «Гурзуф», у редакції яка діяла на час підписання контракту про спільну діяльність, зазначено, що підприємство утворено з ціллю виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської та виноробної продукції, насичення споживчого ринку товарами народного споживання продукцією виробничо-технічного призначення та послугами утворення робочих місць; та видами діяльності підприємства, у тому числі визначено ведення капітального будівництва будівель та споруд, ремонтно-будівельні роботи; будівництво, купівля-продаж житлових будинків та квартир.

Пунктом 4.2. статуту встановлено, що майно підприємства закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, має право здійснювати відносно нього будь-які дії, що не суперечать діючому законодавству та даному статуту.

Згідно із пунктом 3.7. статуту підприємство має право укладати договори, мати майнові та немайнові права, нести відповідальність, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражного та третейському судах.

Пунктом 6.1. статуту встановлено, що керування підприємством здійснює директор.

Пункт 6.3 зазначає, що директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції „Органа управління майном”, та інших органів управління підприємством.

Контракт про спільну діяльність був узгоджений з органом управління підприємства Державним департаментом продовольства, про що свідчить підпис Голови департаменту.

В результаті реорганізації, що відбулася 20 лютого 2006 року, державне підприємство радгосп-завод "Гурзуф" змінило назву на державне підприємство "Гурзуф", та відбулася зміна органа керування, а саме - замість Державного департаменту продовольства України, органом керування стало Міністерство аграрної політики України.

Крім того, рішенням господарського суду АР Крим від 20 грудня 2010 року у справі №5002-21/5186.1-2010, що залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року встановлено, що державне підприємство «Гурзуф»,як землекористувач, у виконання умов контракту, звернулося до власника землі - Гурзуфської селищній ради, з заявою про зміну цільового призначення землі - для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків терасового типу.

У звязку із чим, рішенням 10-й сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради № 39 від 29 грудня 2006 року вирішено: пунктом 5.1 затвердити проект відводу земельної ділянки Державному підприємству "Гурзуф" для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків терасового типу на землях селищної Ради за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку №25 (СДПЧ-23) (код по УКЦИЗ - 1.13.3 "Житлові забудови суспільного призначення"); пунктом 5.2. змінена категорія земель земельної ділянки, площею 1,8145 га з "Землі сільськогосподарського призначення" на категорію "Землі жилою та суспільної забудови", змінені вгіддя земельної ділянки, площею 1,8145 га, що значаться в графі 23 форми 6-зем "Землі покриті лісовою рослинністю" й числити їх у графах 34,36 форми 6-зем - "Забудовані землі", у тому числі "Житло трьох і більше поверхової забудови"; пунктом 5.3. державному підприємству "Гурзуф" виданий Державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275) розташований за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку № 25 (СДПЧ-23) для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків терасового типу.

20 вересня 2007 року виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради прийнято рішення за № 377 про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю „Морська зірка” на здійснення робіт підготовчого періоду комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу за адресою: смт. Гурзуф, вулиця Ялтинська, район будинку № 25 (СГПЧ-23).

02 листопада 2007 року зазначеному вище комплексу було привласнено адресу: смт Гурзуф, вулиця Ялтинська, 27 .

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Обов'язковість рішень суду визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Статтею 11 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, зокрема, що: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України; невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

У статті 115 ГПК також зазначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже факти, які містяться у рішенні господарського суду АР Крим від 20 грудня 2010 року у справі №5002-21/5186.1-2010, що залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року мають для розгляду справи № 5002-25/1304.2-2011 преюдиціальний характер.

Таким чином, власником земельної ділянки площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), що розташована за адресою: місто Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку № 25 є Гурзуфська селищна рада.

Згідно п. 12 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття Гурзуфською селищною радою оспорюваного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Так, відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна; б) делеговане повноваження: погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.

У відповідності до вимог статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

У п. 3.4.2 рекомендацій Вищого господарського суду України Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства від 02.02.2010 04-06/15У, наведено, що при вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України ( 435-15 ) і статті 120 ЗК України ( 2768-14 ). При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження. Разом з тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час прийняття Гурзуфською селищною радою оспорюваного рішення) встановлено, що розгляд заяви і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування" № 02-5/743 від 27 червня 2001 року, обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України.

У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні вимоги зафіксовані у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України, встановлено, що захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Тобто, при оскарженні рішень, дій або без дій органів місцевого самоврядування або виконавчої влади, віднесених до їх компетенції, суд в разі задоволення позову визнає рішення, дію або бездіяльність неправомірним і зобов'язує, залежно від характеру спору, зробити певні дії на захист порушеного права або сам визнає це право за позивачем.

Тому вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради №42 від 25.12.2007 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в матеріалах справи є договір оренди землі, що укладений між Гурзуфською селищною радою та ТОВ «Морська зірка», відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,8145 га, що розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 27, кадастровий номер 0111946800:01:003:0275, (том 2 а.с. 11-17).

Пунктом 2 договору оренди зазначено, що земельна ділянка надається в оренду згідно Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради від 28 травня 2008 року №31.

Пунктом 8 договору оренди встановлений строк дії договору, який становить 49 років з моменту його державної реєстрації.

Згідно відомостей, що надані Управлінням Державного комітету по земельних ресурсах у м. Ялта АР Крим Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим Державного комітету України із земельних ресурсів (вих. 21012/10-25-4 від 18 травня 2011 року) ТОВ «Морська зірка» виданий договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований 06 серпня 2008 року під №40800700022 строком на 49 років на земельну ділянку, площею 1,8145 га, для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирного житлового будинку терасного типу за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 27.

Таким чином, строк дій договору оренди земельної ділянки розпочався з 06 серпня 2008 року, з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 15, 16 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу. Цільове використання земельної ділянки (код УКЦИЗ 1.13.2.) «Житлової забудівлі та комерційного значення». Зміна цільового використання орендованої земельної ділянки в період дії договору допускається тільки зі згодою орендодавця.

Пунктом 29 договору оренди встановлено, що орендодавець надає гарантію, що земельна ділянка, яка надається в оренду, є його власністю, та він має законні повноваження надавати цю ділянку в оренду, надавати інші права, що встановлені договором.

Укладення зазначеного договору свідчить про те, що Гурзуфська селищна рада визнала за собою право розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вищенаведені обставини, враховуючи факт укладанням між Гурзуфською селищною радою та ТОВ «Морська зірка» договору оренди земельної ділянки, площею 1,8145 га, що розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 27, кадастровий номер 0111946800:01:003:0275, суд вважає за необхідним припинити провадження по справі в частині вимог щодо припинення права землекористування ДП "Гурзуф" земельною ділянкою площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку №25 (СГПЧ-23), та в частині вимог, щодо визнання права ТОВ "Морська зірка" на складення проекту відводу земельної ділянки та визнання права останнього на оренду цієї земельної ділянки, у звязку із відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач в позовній заяві, також, просив суд визнати недійсним державний акт серії ЯЯ № 0000171 від 28.02.2007.

Суд вважає за необхідним звернути увагу позивача на наступне.

Згідно з ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів субєктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, права і законні інтереси субєктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться мова про акти юридичні, волевиявлення в яких обовязкові для виконання.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

За своїми ознаками акт серії ЯЯ № 0000171 на право постійного користування земельною ділянкою від 28.02.2007, не є актом ненормативного характеру в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не має обов'язкового характеру і, таким чином, не підвідомчий господарським судам, та не може бути предметом розгляду господарським судом.

Господарський суд розглядає заяви про визнання недійними тільки обовязкових для виконання рішень державних та інших органів.

Відповідно до розяснень президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

Згідно з пунктом 6.2 Розяснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, розяснення тощо, у звязку з тим, що не мають обовязкового характеру для виконання.

Таким чином, вимога позивача, щодо визнання недійсним державного акту серії ЯЯ № 0000171 від 28.02.2007 задоволенню не підлягає.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що рішення Гурзуфської селищної ради №42 від 25.12.2007 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки" прийнято без порушення чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення Гурзуфської селищної ради №42 від 25.12.2007 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки".

3.Припинити провадження по справі в частині вимог щодо припинення права землекористування ДП "Гурзуф" земельною ділянкою площею 1,8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку №25 (СГПЧ-23).

4.Припинити провадження по справі в частині вимог, щодо визнання права ТОВ "Морська зірка" на складення проекту відводу земельної ділянки та визнання права останнього на оренду цієї земельної ділянки.

5.Стягнути з ДП «Гурзуф», (м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Привітна, 4, 98640, ідентифікаційний код 00412843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» (м. Ялта, вул. Леніна, 41; ідентифікаційний код 32935313) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з Гурзуфської селищної ради (м. Ялта, смт. Гурзуф, Подвойського, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська зірка» (м. Ялта, вул. Леніна, 41; ідентифікаційний код 32935313) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.Видати накази після набрання рішення законної сили.

8.В іншій частині позовних вимог, а саме: визнання недійсним державного акту серії ЯЯ № 0000171 від 28.02.2007 відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлене 06 червня 2011 року