Рішення № 16119090, 31.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2011Справа №5002-25/1171-2011 за позовом Державне підприємство «Дельта лоцман», 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія», вул. Юних Ленінців, 16, м. Керч, 98319

про стягнення 1274,15 дол. США

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1., дов. №3 від 31.12.2010, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач Державне підприємство «Дельта-лоцман» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» та просить суд стягнути з відповідача 977,20 дол. США пені, 296,95 дол. США штрафу, всього 1274,15 дол. США., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору № 230/П-07 від 28 грудня 2007 року.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12 травня 2011 року строк розгляду справи продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів.

Відповідач у судове засідання не зявився, до суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у звязку із відрядженням керівника.

Суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, суд виходить з того, що задоволення зазначеного клопотання, затягне судовий процес, тим самим порушить право іншого учасника судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Також, оскільки матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

28 грудня 2007 року між Державним підприємством «Дельта лоцман» (надалі підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» (надалі агент) був укладений договір №230/П-07, (далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що підприємство зобовязується за заявками «Агента» надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Черне море (далі БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном глибоководному судновому ходу, а агент зобовязується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору відповідач повинен сплачувати рахунки відповідача у терміни, визначені Договором.

Пунктом 4.2.2. Договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.4. Договору, агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору на підставі заявок відповідача Державне підприємство «Дельта лоцман» у період з серпня по грудень 2010 року надало послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія» на загальну суму 90914,76 дол. США.

Для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки, отримання яких підтверджується реєстрами одержаних рахунків, і які відповідачем були оплачені несвоєчасно, всупереч умовам укладеного договору.

У звязку із чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання.

Відповідно до п. 4.12. Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11 вересня 2000 року № 498 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2000 року за № 717/4938, зобов'язання судновласника щодо оплати лоцманського збору та окремої винагороди на надання лоцманських послуг можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен мати відповідні на те повноваження судновласника і перебувати в договірних відносинах з лоцманською організацією, яка надала ці послуги.

Такі зобов'язання взяв на себе відповідач уклавши з ДП «Дельта-лоцман» договір №230/П-07, пунктом 2.2.3. якого відповідач зобов'язався робити своєчасну оплату відповідно до умов Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.

Пунктом 2.2.4. Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати рахунки, виставлені підприємством у терміни, визначені Договором.

Відповідно до статті 116 Кодексу торговельного мореплавства, у морському порту або за його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України передбачається що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Так, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на свій розсуд.

Відповідно до статті 630 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами (в тому числі судновласниками або обслуговуючими банками).

А відсутність у боржника необхідних коштів, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), а також несвоєчасне виконання платіжних доручень банком відповідача, не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Відповідачем впродовж розгляду справи не представлено суду належних доказів настання непереборної сили, яки спричинили порушення умов договору №230/П-07 відносно строків оплати наданих послуг.

Пунктом 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

При цьому, визначені статтями 193, 216, 218 Господарського кодексу України обставини не були встановлені судом, оскільки відповідач не довів здійснення дій, що свідчать вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даним умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України зазначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором.

Згідно з п. 5.3. Договору, за несвоєчасну оплату рахунків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості.

Відповідно до розрахунку представленого позивачем загальна сума нарахованої за несвоєчасну оплату рахунків пені складає 977,20 дол. США та 296,95 дол. США штрафу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати пені та штрафу в сумі 1274,15 дол. США.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається судом на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 01 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія», (вул. Юних Ленінців, 16, м. Керч, 98319, ідентифікаційний код 321652228, МФО 324548, п/р 26038301392845/840 в Керченському відділенні Промінвестбанку) на користь ДП «Дельта лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно Імпортний банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ідентифікаційний код 25374003) 1274,15 дол. США, у тому числі: 977,20 дол. США пені, 296,95 дол. США штрафу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія», (вул. Юних Ленінців, 16, м. Керч, 98319, ідентифікаційний код 321652228, МФО 324548, п/р 26038301392845/840 в Керченському відділенні Промінвестбанку) на користь ДП «Дельта лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно Імпортний банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ідентифікаційний код 25374003) 12,84 доларів США державного мита.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Єнікальська компанія», (вул. Юних Ленінців, 16, м. Керч, 98319, ідентифікаційний код 321652228, МФО 324548, п/р 26038301392845/840 в Керченському відділенні Промінвестбанку) на користь ДП «Дельта лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно Імпортний банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ідентифікаційний код 25374003) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.