Рішення № 16119084, 30.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2011Справа №5002-16/1270-2011

За позовом Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна,27, ідентифікаційний код 25374003)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство Антарес-Керч» (98318, м. Керч, вул.. Пошивальникова, б.50, кв.34, ідентифікаційний код 36698773)

Про стягнення 318,63 дол. США.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача не зявився (телеграма)

Від відповідача -ОСОБА_1 - директор., наказ № 1/к від 22.09.2009р.

Обставини справи: Державне підприємство «Дельта-лоцман» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство Антарес-Керч» про стягнення пені у розмірі 318,63 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків за договором №89/П-09 від 01.10.2009 р. в частині своєчасної оплати отриманих послуг служби регулювання руху суден, через що позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство Антарес-Керч» пеню у сумі 318,63 дол. США.

У судовому засіданні 28.04.2011р. представник позивача підтримував свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні 28.04.201р. проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. (а.с.75-81)

У судовому засіданні, яке відбулося 14.04.2011р., відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він не повинен нести відповідальність за порушення обовязків за договором, оскільки не приймає дані послуги та не споживає їх, а відтак, на його думку, відповідальність покладається на судновласника, а ТОВ «Морське агентство «Антарес - Керч» виступає лише як морський агент.

Також, відповідач зауважив, що розрахунок пені не відповідає обставинам справи, оскільки, на його думку, не була визначена валюта для нарахування пені.

Крім того, зазначив, що договором не встановлено періоду нарахування пені. Термін прострочення платежу позивачем у розрахунку визначався на дату зарахування грошових коштів на його рахунок, проте моментом грошового зобовязання є дата списання коштів з рахунку платника.

Також, відповідач надав свій контррозрахунок, який здійснений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до якого сума пені складає 35,81 дол. США.

При цьому також просив суд застосувати положення ст.. 83 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.04.2011р. судом оголошувалась перерва до 17.05.2011р. у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

04 травня 2011 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача, які були прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи.

17.05.2011р. після перерви розгляд справи було продовжено без участі представників сторін та судове засідання було відкладено на 30.05.2011р.

27 травня 2011 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень позивача, відповідно до яких просить суд задовольнити позов у сумі 159,36 доларів США, яка розрахована відповідно до подвійної облікової ставки НБУ. Вказані заперечення були прийняті судом до розгляду.

У судове засідання 30.05.2011р. представник позивача не зявився, надійшла телеграма про розгляд справи без його участі у звязку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Надана телеграма була прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити позов в сумі 159,31 дол. США

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

З ініціативи суду здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у порядку статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01 жовтня 2009 року між ДП «Дельта-лоцман» (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Антарес-Керч» (Агент) був укладений договір №89/П-09, згідно з п.1.1якого Підприємство зобовязується за заявами Агнета надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню суден в акваторію потру, надавати послуги Служби регулювання суден у зонах дії центрів в постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько- Дніпровсько лиманському, Херсонському морському каналах та глибоководному судновому ходу р. Дунай Чорне море, а також надати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобовязується прийняти і оплатити надані послуги (а.с. 9-12). При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).

Відповідно до п. 2.1.2. договору, Підприємство зобов'язано надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору.

В свою чергу, Агент зобовязаний сплачувати рахунки, виставлені підприємством у терміни, визначені цим Договором. (п.2.2.4 Договору)

Пунктами 4.2.1 та 4.2.2. договору передбачено, що до подання заявки Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї заявки. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом протягом пяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.

Договір набирає сили з дати підписання і діє до 31 грудня 2010 року. (п.8.1.Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору та заявок відповідача, позивач у серпні листопаді 2010 року надав відповідачу послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання суден, на оплату яких були виставлені відповідні рахунки. Відповідач отримав вказані рахунки, про що свідчить реєстри отриманих рахунків, наявні в матеріалах справи.(а.с.20-27).

Однак, своєчасно отримані рахунки за надані послуги в період з серпня листопада 2010 року сплачені не були, а відтак позивач звернувся до суду щодо стягнення пені на несвоєчасну сплату рахунків у розмірі 318,63 дол. США у примусовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, які користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України з погодженням з Міністерством економіки України.

Статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що із суден, які користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за Міністерством економіки України.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Обов'язок судновласника визначений статтею 118 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої судновласник або інший довіритель зобов'язані надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій: відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Згідно пункту 2 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року №1544, сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту, а за транзитний прохід Керч-Єнікальського каналу (КЄК) та каналу Прорва - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у КЄК та канал Прорва, якщо при цьому не обумовлено інше.

В п. 4 договору сторони передбачили, що до подання заявки Агент здійснює стовідсоткову передплату. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом протягом пяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.

У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження (стаття 118 Кодексу торговельного мореплавства України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правовідносини з морського агентування врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України. Морські агенти діють на підставі договору морського агентування, який вони укладають із судновласником.

Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами.

Відповідно до ст. 4 Кодексу торговельного мореплавства України до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Так, згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони, уклавши договір, відповідно до якого позивач по справі взяв на себе зобовязання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги з регулювання руху суден, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити надані послуги, врегулювали свої відносини на власний розсуд. При цьому в договором визначено, що споживачем послуг ДП « ельта-Лоцман» є «Судновласник» (в розумінні ст. 20 КМТУ).

Крім того, пунктом 5.4 договору встановлено, що Агент несе повну матеріальну відповідальність перед «Підприємством» за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Відповідачем був підписаний договір №89/П-09 від 01 жовтня 2009 року без будь яких заперечень та подальших протоколів розбіжностей, а отже, враховуючи приписи статті 629 Цивільного кодексу України, такий договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, ТОВ «Морське агентство «Антарес- Керч» є належним відповідачем по справі та належним субєктом відповідальності.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Крім того, згідно з п. 5.3. договору, в разі порушення взятих на себе за цим договором зобовязань Агент за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.8), суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Дельта-лоцман» щодо стягнення пені у сумі 318, 63 дол. США обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до увагу у звязку з наступним.

Так, відповідач зазначив, що розмір нарахування пені має бути обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, однак суд не може погодитися з вказаним твердженням.

Згідно з п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

ДП «Дельта-лоцман» є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що підтверджується його Статутом, а тому становлення у договорі одночасно пені та штрафу відповідає вимогам статті231 Господарського кодексу України. Враховуючи наявність прострочки сплати відповідачем основного зобовязання, вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими та заявлені на підставі пункту 5.3 договору та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Стосовно обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідач вважає, що в даному випадку розмір пені обмежений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Суд не може погодитись з даним висновком у звязку із наступним.

Так, ч.2. ст..551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі

При цьому, положення статті 551 Цивільного кодексу України мають пріоритетне застосування над положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» як такі, що прийняті пізніше.

Разом з тим, нормами чинного законодавства встановлено, що єдиною національною валютою України є гривня, облікова ставка Національного банку України стосується виключно гривні та її вартості.

У випадку здійснення розрахунків у іноземній валюті, згідно норм статті 231 Господарського кодексу України, підлягають застосуванню умови договору, а не норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Крім того, однією із сторін за договором №89/П-09 від 01.10.2009р. є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки (Державне підприємство "Державна морська лоцманська служба"), який підпадає під дію ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача щодо застосування судом положень ст.. 83 Господарського процесуального кодексу України також не приймаються судом, оскільки застосування приписів вказаної статті є виключно правом судом, при наявності виняткових випадків.

Враховуючи, відсутність таких ознак, клопотання відповідача залишається без задоволення.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Посилання відповідача на судову практику, зокрема рішення ГС АР Крим у справі № 2-11/1262-2011 судом не приймаються, оскільки вказане рішення не набуло законної сили.

Таким чином, вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи, засновані на нормах діючого законодавства, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 318,63 грн. пені за період з серпня листопад 2010 року, а також державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство Антарес-Керч» (98318, м. Керч, вул.. Пошивальникова, б.50, кв.34, ідентифікаційний код 36698773, р/р26008301394389 (грн..) р/р 26008301394389/840 (дол.. США) філія відділення «ПІБ» у м. Керч, МФО 324548) на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна,27, ідентифікаційний код 25374003, р/р 26007001010084, МФО 326739 філія ВАТ «Державний Експортно- Імпортний банк України» у м. Миколаєві) пеню у сумі 318,63 дол. США.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство Антарес-Керч» (98318, м. Керч, вул.. Пошивальникова, б.50, кв.34, ідентифікаційний код 36698773, р/р26008301394389 (грн..) р/р 26008301394389/840 (дол.. США) філія відділення «ПІБ» у м. Керч, МФО 324548) на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна,27, ідентифікаційний код 25374003, р/р 26007001010084, МФО 326739 філія ВАТ «Державний Експортно- Імпортний банк України» у м. Миколаєві) державного мита у розмірі 12,85 дол. США

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство Антарес-Керч» (98318, м. Керч, вул.. Пошивальникова, б.50, кв.34, ідентифікаційний код 36698773, р/р26008301394389 (грн..) р/р 26008301394389/840 (дол.. США) філія відділення «ПІБ» у м. Керч, МФО 324548) на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна,27, ідентифікаційний код 25374003, р/р 26007001010084, МФО 326739 філія ВАТ «Державний Експортно- Імпортний банк України» у м. Миколаєві) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.