Рішення № 16119060, 25.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2011Справа №5002-26/772-2011 За позовом Комунального підприємства «Мирний Наш Дім» (97492, м. Євпаторія, смт. Мирний, вул. Шкільна, 14а)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (97492, АДРЕСА_1)

про стягнення 7895,52 грн.

Суддя О.Л. Медведчук

Представники:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність від 18.04.2011р.

Обставини справи: Позивач - Комунальне підприємство «Мирний Наш Дім» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суми основної заборгованості в розмірі 6812,65 грн., індексу інфляції у розмірі 713,00 грн., 3% річних у розмірі 204,38 грн. та пені в розмірі 165,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем не виконано належним чином зобовязання щодо оплати наданих послуг з вивозу та складуванню твердих побутових відходів, в наслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 6812,65 грн. У звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані індекс інфляції та 3% річних, а також відповідно до умов договору нараховано суму пені, які також заявлено до стягнення.

Розгляд справи відкладався.

Відповідачем вимоги визнано частково в сумі основного боргу у розмірі 3803,80 грн., в іншій частині позову просить відмовити із посиланням на те, що позивачем в односторонньому порядку змінено вартість наданих послуг з вивозу та складуванню твердих побутових відходів. Також позивачем заявлялося клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення суми основного боргу яка виникла станом на 01.01.20069р.

У судовому засіданні у порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.05.2011р. до 12 год. 00 хв.

25.05.2011р. у судовому засіданні представником відповідача раніш надані заперечення на позов підтримані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2006р. між Комунальним підприємством «Мирний Наш Дім» (виконавець за договором) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (замовник за договором) було укладено договір за № 15, предметом якого було те, що позивач за дорученням відповідача зобовязується здійснювати послуги по вивезенню твердих побутових відходів на полігон для подальшої утилізації. (а.с. 50-52).

У розділі 4 вказаного договору було визначено, що вартість послуг на момент укладення договору складає 19,55 грн. 1куб.м., при цьому тариф на послуги може бути змінено в залежності від: зміни цін на ПММ та прийняття законодавчих актів, що регулюють величину заробітної плати та розмір оподаткування.

Строк дії вказаного договору було визначено до 31.12.2007р.

У звязку із відсутністю від сторін заяв щодо припинення вказаного договору після закінчення терміну на який його було укладено, строк дії цього договору відповідно до п. 6.2. було продовжено на той же період.

Рішенням Виконавчого комітету Мирновської селищної ради за № 176 від 28.12.2007р. «Про встановлення тарифів на вивезення ТБО на території смт. Мирний».

На підставі вказаного рішення позивачем було направлено на адресу відповідача для підписання додаткову угоду до договору № 15 (а.с. 53) якою встановлено тариф на послуги з вивезення ТБО з 01.08.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 48,42 грн. з ПДВ за 1кум.м.

Проте оскільки вказана додаткова угода не була підписана відповідачем та враховуючи відсутність доказів звернення позивача до суду у порядку ст. 188 Господарського кодексу України щодо вирішення питання про укладення даної додаткової угоди, суд приходиться до висновку, що внесення змін до договору № 15 від 2006р. щодо зміни тарифу по вивезенню ТПВ не відбулося.

В подальшому 25.05.2009р. між сторонами по справі укладено новий договір за № 15 щодо надання позивачем послуг по вивезенню ТПВ (а.с. 8).

Вартість послуг за вказаним договором було визначено у сумі 35,36 грн. з ПДВ за 1 куб.м. (п. 4.1. договору).

Строк дії договору визначено до 31.12.2009р.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з липня 2008р. по 01.01.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи у звязку із прийняттям рішення Виконавчого комітету Мирновської селищної ради за № 176 від 28.12.2007р. «Про встановлення тарифів на вивезення ТБО на території смт. Мирний» вартість послуг з вивезення та складування ТПВ з урахуванням торгівельної площі відповідача у розмірі 110 кв.м., склала 444,53 грн. з ПДВ починаючи з липня 2008р.

У звязку із збільшенням вартості послуг, позивачем в період з липня 2008р. по квітень 2009р. включно, було виставлено відповідачу рахунки на сплату наданих послуг № 307 від 03.07.2008р. (а.с. 60), № 367 від 06.08.2008р. (а.с. 61), № 483 від 29.08.2008р. (а.с. 56 зворотн. бік), № 565 від 16.09.2008. (а.с. 57 зворотн. бік), № 537 від 17.10.2008р. (а.с. 58 зворотн. бік), № 697 від 10.11.2008р. (а.с. 59 зворотн. бік), № 747 від 10.12.2008р. (а.с. 60 зворотн. бік), № 37 від 22.01.2009р. (а.с. 62 зворотн. бік), № 84 від 09.02.2009р. (а.с. 62), № 139 від 10.03.2009р. (а.с. 63 зворотн. бік), № 198 від 07.04.2009р. (а.с. 63) та № 263 від 14.05.2009р. (а.с. 64 зворотн. бік) із зазначенням у вказаних рахунках суми яка підлягає сплаті у розмірі 444,52 грн.

Відповідачем як вбачається з наданих платіжних документів (а.с. 56 зворотн. бік; а.с. 57 зворотн. бік; а.с. 58 зворотн. бік; а.с. 59 зворотн. бік; а.с. 60 зворотн. бік; а.с. 62 зворотн. бік; та а.с. 62) було сплачено вказані рахунки лише у сумі 179,46 грн., а рахунки № 198 від 07.04.2009р. (а.с. 63); № 139 від 10.03.2009р. (а.с. 63 зворотн. бік); № 263 від 14.05.2009р. (а.с. 64 зворотн. бік) було сплачено у сумі 199,00 грн., при цьому зазначені суми які сплачені відповідачем визначені ним самостійно без якого-небудь обґрунтування, із закресленням на рахунках позивача вказаної у рахунках суми.

З наведеного слідує, що відповідач приймав послуги позивача в період з липня 2008р. по травень 2009р. включно не зважаючи на збільшення вартості цих послуг, при цьому сплачував ці послуги виходячи з суми визначеної самостійно не враховуючи сум зазначених у виставлених рахунках позивача.

Однак рахунки позивача за № 307 від 03.07.2008р. (а.с. 60) та № 367 від 06.08.2008р. (а.с. 61) на суми 444,53 грн. кожний, сплачені відповідачем повністю, про що свідчать відповідні платіжні документи (а.с. 60-61), що у свою чергу свідчить про згоду відповідача із розміром вартості наданих позивачем послуг.

Слід зазначити, що в разі незгоди відповідача із вартістю послуг, що надавались позивачем в період з липня 2008р. по травень 2009р. включно, останній повинен був відмовить від послуг позивача шляхом розірвання договору № 15 від 01.10.2006р., який у свою чергу враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про намір сторін щодо його припинення, діяв до укладення між сторонами договору від 25.05.2009р. та взагалі не сплачувати виставлені позивачем в зазначений період рахунки.

Пунктом 4.4. договору № 15 від 01.10.2006р. передбачена можливість зміни тарифу послуг.

Відповідач сплачуючи виставлені позивачем рахунки в період з липня 2008р. по травень 2009р. по збільшеному тарифу, при цьому рахунки № 307 від 03.07.2008р. (а.с. 60) та № 367 від 06.08.2008р. (а.с. 61) сплативши на повні суми у розмірі 444,53 грн. кожний, фактично прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) позивача на збільшення тарифу послуг, що надаються останнім, а відтак враховуючи положення ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України прийняв умови позивача по сплаті послуг з вивезення та складування ТПВ в період з липня 2008р. по травень 2009р. включно у сумі 48,42 грн. з ПДВ за 1 куб.м.

Як встановлено судом, відповідачем виставлені позивачем рахунки на вивезення ТПВ сплачені не повністю, в наслідок чого за ним утворилася заборгованість за період з липня 2008р. по 01.01.2010р. у загальній сумі 6812,67 грн.

Доказів які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості, відповідачем відповідно до положень ст.ст. 33,34 ГПК України не надано.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не виконано зобовязання щодо повної оплати наданих позивачем послуг з вивезення та складування твердих побутових відходів, вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 6812,65 грн. підлягають задоволенню.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд має зазначити, наступне.

Ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з укладених між сторонами договорів, відповідач має сплачувати послуги позивача не пізніш 10-го числа наступного місяця (п. 2.2.1. договорів).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості починаючи з липня 2008р., отже перебіг позовної давності по вказаних вимогах має обчислюватись з серпня 2008р. виходячи з положень п. 2.2.1. договорів.

Таким чином враховуючи загальну позовну давність яка становить три роки, строк позовної давності по вимогах які стосуються заборгованості яка виникла у липні 2008р. сплаває лише у серпні 2011р., тоді як позивач звернувся до суду у лютому 2011р. тобто в межах строку загальної позовної давності для стягнення суми основного заборгованості.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 713,00 грн. та 3% річних у розмірі 204,38 грн.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обовязків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобовязання за договорами щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 713,00 грн. та 3% річних у розмірі 204,38 грн. які виходячи з розрахунку позивача також заявлено в межах строку позовної давності, підлягають задоволенню.

Відносно вимог про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 165,19 грн., суд має зазначити наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1.1. договору № 15 від 25.05.2009р. в період дії якого заявлено вимоги про стягнення суми пені, визначено, що за порушення умов оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день простроченого платежу.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи розрахунку пені здійсненого позивачем (а.с. 9), період її нарахування здійснено в межах строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України для її нарахування та заявлено межах строку визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Оскільки відповідачем порушено зобовязання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, вимоги про стягнення з нього суми пені у розмірі 165,19 грн. також підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають покладанню саме на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (97492, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Мирний Наш Дім» (97492, м. Євпаторія, смт. Мирний, вул. Шкільна, 14а; ЗКПО 30494844) заборгованість у розмірі 6812,65 грн., індекс інфляції у розмірі 713,00 грн., 3% річних у розмірі 204,38 грн., пеню у сумі 165,19 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 30.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.