Рішення № 16118991, 26.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2011Справа №5002-32/1190-2011 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081).

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 30, каб. 2, ідентифікаційний код 32703508).

Про стягнення 35 261,84 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність № 20855/0/2 від 31.12.2010р.

Від відповідача не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой", та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 30349,30 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 914,43 грн., пеню 2179,59 грн., 3 % річних у сумі 549,32 грн., індекс інфляції у розмірі 1269,20 грн., також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.04.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 11.04.2011р., від 28.04.2011р., від 16.05.2011р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором № 6235 від 17.07.2009 р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 30349, 30 грн. - за активну електричну енергію та 914, 43 грн. за реактивну електричну ененргію, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач, вчетверте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи . ( а.с. 72).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

17.07.2009 р. між ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (Постачальник) (позивач) та ТОВ «Укрспецстрой» (Споживач) (відповідач) укладено договір № 6235 про постачання електричної енергії. (а.с. 9-15).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 2.1 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 1 Договору передбачено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаним навантаженням 130, 0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами дійсного Договору .

Відповідно до пункту 1 Додатку № 6 до Договору ( а.с. 19), розрахунковим вважається період з 05 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Дата остаточного розрахунку 15 число поточного місяця.

Пунктом 3.3 додатку № 6 до Договору сторони погодили, що споживач здійснює оплату за перетоки реактивної електричної енергії в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку.

Додатковою угодою до Договору від 17.08.2009р. сторони встановили строк дії договору до 05.02.2011р. ( а.с. 16).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 6. 39 ПКЕЕ, в якому зазначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду, постачальником був здійснений розрахунок спожитої активної електричної енергії по середньодобовому обєму споживання електроенергії.

На підставі розрахунків Постачальником були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії, а зокрема рахунок № 18295 від 07.04.2010р. до сплати за спожиту активну електричну енергію за період з 04.03.2010р. по 07.04.2010р. на суму 30515, 00 грн. ( а.с. 28), № 30070 від 07.06.2010р. до сплати за спожиту активну електричну енергію за період з 07.04.2010р. по 07.06.2010р. на суму 11893, 51 грн. ( а.с. 29), рахунок № 18296 від 07.04.2010р. на суму 776, 80 грн. та № 30071 від 07.06.2010р. на суму 137, 63 грн. за реактивну електричну енергію. ( а.с. 30-31).

Рахунки отримані представником відповідача про що свідчить підпис у журналі, копія якого залучена до матеріалів справи. ( а.с. 32-33).

Оскільки на початок періоду ( станом на 04.03.2010р. ) мала місце переплата відповідачем спожитої електричної енергії в розмірі 12059, 21 грн. за активну енергію, позивачем нарахований борг за актину електричну енергію з врахуванням цієї передплати.

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 30349, 30 грн. за активну електроенергію та 914, 43 грн. за реактивну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 30343, 30 грн. за активну електроенергію та 914, 43 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача грн. 549, 32 грн. - 3% річних та 1269, 20 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Умовами договору встановлено, що дата кінцевого розрахунку 15 число поточного місяця, отже за рахунком від 07.04.2010р. період прострочення заборгованості починає перебігати з 16.04.2010р., а за рахунком від 07.06.2010р. з 16.06.2010р.

Сума інфляційних втрат за період з травня 2010 р. по січень 2011р. повинна обчислюватись наступним чином:

інфляційні втрати = ( (30515, 00 грн. х 99,4х 99,6х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х 100,3 х 100,8х 101,0) / 100 ) 30515, 00 грн. = 1705, 66 грн.

Сума інфляційних втрат за період з липня 2010 р. по січень 2011р. повинна обчислюватись наступним чином:

інфляційні втрати = ( (11893, 51 грн. х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х 100,3 х 100,8х 101,0) / 100 ) 11893, 51 грн. = 791, 34 грн.

Отже, сума інфляційних втрат становить 2497, 00 грн., проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 1269, 20 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 16.04.2010р. по 26.01.2011р. повинна бути розрахована наступним чином :

30515, 00 грн. х 286 днів прострочення х 3% / 365 днів = 717, 31 грн.

За період з 16.06.2010р. по 26.01.2011р. сума 3% річних повинна бути розрахована наступним чином :

11893, 51 грн. х 225 днів прострочення х 3% /365 = 219, 95 грн.

А отже, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, сума 3% річних заявлена позивачем в розмірі 549, 32 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2179, 59 грн. за активну електричну енергію.

Пеня передбачена пунктом 4.2.1 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені повинна обчислюватись наступним чином:

За період з 16.04.2010р. по 10.10.2011р. :

За період з 16.04.2010р. по 07.06.2010р. - 30515, 00 грн. х 53 дня прострочення х 20,5 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010 )/365 = 908, 34 грн.

За період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. - 30515, 00 грн. х 30 днів прострочення х 19 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010 )/365 = 476, 54 грн.

За період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. - 30515, 00 грн. х 33 дня прострочення х 17 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 09.08.2010)/365 = 469, 01 грн.

За період з 10.08.2010р. по 10.10.2010р. - 30515, 00 грн. х 67 днів прострочення х 15, 5 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010)/365 = 868, 21 грн.

Отже загальна сума пені по простроченню заборгованості за рахунком № 18295 становить 2722, 1 грн.

За період з 16.06.2010р. по 15.12.2011р. :

За період з 16.06.2010р. по 07.07.2010р. 11893, 51 грн. х 22 дня прострочення х 19 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010 )/365 = 136,21 грн.

За період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. 11893, 51 грн. х 33 дня прострочення х 17 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 09.08.2010)/365 = 182, 80 грн.

За період з 10.08.2010р. по 15.12.2010р. 11893, 51 грн. х 128 днів прострочення х 15, 5 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010)/365 = 646, 49 грн.

Отже загальна сума пені по простроченню заборгованості за рахунком № 30070 становить 965, 5 грн.

Таким чином, загальна сума пені становить 3687, 60 грн., проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 2179, 59 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 30, каб. 2, ідентифікаційний код 32703508) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) 30349, 30 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 30, каб. 2, ідентифікаційний код 32703508) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) 914, 43 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію,

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 30, каб. 2, ідентифікаційний код 32703508) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) 1269, 20 грн. інфляційних втрат, 549, 32 грн. 3% річних, 2179, 59 грн. пені по активній електричній енергії.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 30, каб. 2, ідентифікаційний код 32703508) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) 352, 62 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.05.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 27.05.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.