Рішення № 16118985, 19.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2011Справа №5002-26/1369-2011 За позовом Заступника прокурора м. Сімферополя (95011, м. Сімферополь, вул.Севастопольська, 11) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

до відповідачів: 1) Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова, 51), 2) Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1)

про визнання недійсним договору.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, головний спеціаліст відділу, довіреність від 17.12.2010р.

від відповідачів - 1) не зявився, 2) не зявився,

від прокуратури - Коноваленко А.В., посвідчення №10133.

Суть спору: Заступник прокурора м. Сімферополя, діючи в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру та Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 01.02.2010р. про спільне співробітництво, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром.

Вимоги обґрунтовано посиланням на те, що Позовні вимоги мотивовані тим, що договір від 01.02.2010р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром про спільне співробітництво з організації дозвілля і надання послуг для мешканців міста є по суті прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладений без додержання відповідного порядку укладення, встановленого законодавством для договорів оренди земельної ділянки, а тому на підставі ст.ст.203,215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Відповідачем - Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром позовні вимоги не визнавались з підстав наведених у відзиві на позов, а саме вказувалось на те, що умови спірного договору про спільне співробітництво не передбачають настання земельних правовідносин. Крім того відповідач посилається на те, що позивачем не представлено належних доказів укладення між відповідачами прихованого договору.

Відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, явку представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд -

встановив:

01 лютого 2010 року між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром (Сторона №1 за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Сторона №2 за договором) укладено договір про спільне співробітництво.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом вказаного договору є організація спільного співробітництва в сфері дозвілля та розвитку інфраструктури на зайнятій Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром території для досягнення наступних цілей:

-поліпшення екологічного стану на займаній сторонами території;

-поліпшення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 якості послуг, наданих відвідувачам Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру;

-посилення контролю за технічним станом атракціонів та торгівельних пунктів;

-розвиток інфраструктури території зайнятій сторонами;

-організація робіт по благоустрою території зайнятої Сторонами.

У відповідності з п. 4.1 договору Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має право вимагати від Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру належного виконання даного договору, на надання послуг відвідувачам на території зайнятій Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром, на користування обєктами інфраструктури, на розміщення майна на території, зайнятій Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром.

Пунктом 6.2 даного договору передбачене, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 для забезпечення виконання умов договору надає грошові кошті в розмірі 200грн в місяць, які передаються у власність Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру.

Пунктом 8.1 даного договору передбачено, що договір про спільне співробітництво вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до рішення тендерної комісії.

18 травня 2011 року спеціалістами Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства у Сімферопольському дитячому оздоровчо-екологічному центрі.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром використовується земельна ділянка орієнтованою площею 9,6567га під розміщення «Дитячого парку», на момент перевірки ОСОБА_1 використовується земельна ділянка загальною орієнтованою площею 0,00435га під розміщення двох торгових палаток, про що складено акт перевірки від 18.05.2011р.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Статтею 235 Цивільного кодексу України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В пункті 25 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 Пленум Верховного суду України зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Як вбачається з акту перевірки від 18.05.2010р. ОСОБА_1 зайнята земельна ділянка, яка використовується Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром для розміщення на території «Дитячого парку», загальною орієнтованою площею 0,00435 га під розміщення двох торгових палаток.

Зі змісту умов договору від 01.02.2010 року, зокрема п. 4.1 та 6.2, між відповідачами фактично укладено договір оренди землі, за яким Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром зобовязується передати фізичній особі-підприємцю Ларіній Тетяні Василівні земельну ділянку для розміщення майна - торгових палаток на встановлений строк у володіння та користування за плату (200 грн. на місць).

Отже, до Договору про спільне співробітництво від 01 лютого 2010 року необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини оренди землі.

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про оренду землі» обєктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Виходячи із зазначених положень, правом на передачу в оренду земельних ділянок наділені тільки їх власники.

Проте, у даному випадку земельна ділянка, що передана у користування фізичної особі-підприємцю Ларіній Тетяні Василівні та знаходиться на території «Дитячого парку» Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру, перебуває у власності територіальної громади міста в особі Сімферопольської міської ради, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради належним чином не оформлені.

Відповідно статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є субєктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Документи, які посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, що була передана в оренду фізичній особі підприємцю Ларіній Тетяні Василівні, у Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру відсутні. Так само й відсутнє відповідне рішення Сімферопольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно статті 203 Цивільного кодексу України, такими вимогами значиться: зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» встановлено, що у тому разі, коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину.

З урахуванням наведеного, оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

Витрати по спліті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідачів відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір про спільне співробітництво від 01.02.2010р., укладений між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром (95000, м.Сімферополь, проспект Кірова, 51) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1).

3.Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова, 51) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у сумі 42,50 грн.

4.Стягнути з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у сумі 42,50 грн.

5.Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова, 51) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.