Ухвала суду № 16118569, 26.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2007/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:головуючого-судді Кучми А.Ю.

суддівБєлової Л.В., Гром Л.М.

при секретарі Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2010 у справі за адміністративним позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.02.2010 НАК «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000184120/0 від 05.05.2009, № 0000184120/1 від 10.07.2009, № 0000184120/2 від 21.09.2009, № 0000184120/3 від 30.11.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2010 вищевказаний адміністративний позов задоволено визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000184120/0 від 05.05.2009, № 0000184120/1 від 10.07.2009, № 0000184120/2 від 21.09.2009, № 0000184120/3 від 30.11.2009.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду без змін згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем своєчасно та у визначений законом строк сплачено самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання з рентної плати у розмірі 136455407, 89 грн., решта узгодженої суми у розмірі 22626482, 52 грн. розстрочено на період з 30.12.2008 до 31.12.2009 згідно з рішенням ДПА України № 204 від 30.12.2008, а також з того, що ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не визначає повноваження податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, а тому самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих зобов`язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну позапланову документальну перевірку своєчасності сплати рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України НАК «Нафтогаз України»за лютий березень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 141/41-20/20077720 від 21.04.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало, на думку податкового органу, у несвоєчасній сплаті суми узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91656853, 37 грн. із затримкою від 31 до 90 календарних днів, на суму 65689927, 32 грн. із затримкою більше 90 календарних днів.

На підставі акту, посадовими особами податкового органу винесено податкове повідомленнярішення №0000184120/0 від 05.05.2009, яким позивачу визначено штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу за платежем рентна плата в сумі 18331370, 67 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання за листопад 2008 року.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомленнярішення залишено без змін, у звязку з чим відповідачем винесені податкові повідомленнярішення № 0000184120/1 від 10.07.2009, № 0000184120/2 від 21.09.2009, № 0000184120/3 від 30.11.2009.

Механізм обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України визначено у Порядку обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 262 (далі - Порядок).

Пунктами 5,6 Порядку передбачено, що розрахунок суми податкових зобов'язань з рентної плати за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, затвердженою ДПА, подається платником органу державної податкової служби за місцем його податкової реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Суми податкових зобов'язань з рентної плати за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, вносяться платником за місцем його податкової реєстрації авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця) виходячи з: фактичних обсягів природного газу та аміаку і відстані відповідних маршрутів їх транспортування територією України; фактичних обсягів нафти і нафтопродуктів, що транспортуються територією України, у відповідних декадах місяця. Визначена у податковому розрахунку за відповідний звітний (податковий) період сума податкових зобов'язань з рентної плати з урахуванням фактично сплачених авансових платежів вноситься платниками до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, розрахунок рентної плати за листопад 2008 року із задекларованим податковим зобовязанням на суму 159071890,41 грн. подано позивачем до ДПІ 19.12.2008, тобто своєчасно, про що податковим органом на розрахунку проставлено відповідний штамп.

Задекларовані податкові зобовязання зі сплати рентної плати в сумі 136445407,89 грн. сплачені позивачем протягом граничних строків, визначених Законом, тобто протягом 10 календарних днів за останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку - до 31.12.2008, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями: № 9740 від 26.12.2008 на суму 41116407, 25 грн.(проведено банком 26.12.2008), № 9799 від 29.12.2008 на суму 48407897, 95 грн. (проведено банком 29.12.2008), № 9814 від 29.12.2008 на суму 9670711, 38 грн. (проведено банком 29.12.2008), № 9800 від 29.12.2008 на суму 37250391, 31 грн. (проведено банком 30.12.2008).

Всі вказані платіжні доручення містять вказівку платника на призначення платежу: «сплата рентної плати за транзитне транспортування природного газу за листопад 2008 року».

Щодо решти суми зобовязань у розмірі 22626482, 52 грн., то як вірно зазначено судом першої інстанції їх сплату ДПА України згідно з рішенням № 204 від 30.12.2008 розстрочено на період з 30.12.2008 до 31.12.2009 відповідно до ст. 14 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На виконання вказаного рішення ДПА, між відповідачем та НАК «Нафтогаз України»15.01.2009 укладено договір про розстрочення податкових зобовязань. Із долученого до матеріалів справи платіжного доручення №1151 від 25.02.2009 на суму 22626482, 52 грн. вбачається, що позивачем достроково погашено розстрочене податкове зобовязання зі сплати рентної плати за листопад 2008 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати порушеними граничні строки сплати узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за листопад 2008 року, а доводи апелянта про порушення вказаних строків сплати податкового зобов`язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України за листопад 2008 року, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, висновок про порушення граничних строків зроблений ДПІ у звязку з самостійним зарахуванням податковим органом в рахунок погашення податкового боргу попереднього періоду здійсненої позивачем рентної плати за листопад 2008 року, сплаченої згідно з переліченими вище платіжними дорученнями, тоді як на погашення рентної плати за листопад 2008 року податковим органом зараховані суми рентної плати за березень - квітень 2009 року, сплаченої позивачем згідно з платіжними дорученнями № 1801 від 30.03.2009, № 1800 від 30.03.2009, № 1759 від 27.03.2009, № 1762 від 27.03.2009 з призначенням платежу «авансова сплата рентної плати за березень 2009 року», «авансова сплата рентної плати за квітень 2009 року».

Отже, для розрахунку суми штрафу, застосованого оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податковий орган всупереч вказівки платника про призначення платежу брав не дату сплати платником суми податкового зобовязання, а дату самостійного погашення податковим органом зазначеного податкового зобовязання за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Так, підставою для застосування штрафу є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених вищевказаним Законом.

Виходячи із правового аналізу п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ N 22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/8976 право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на п. 7.7 ст.7 Закону N 2181-III, що визначає принцип рівності бюджетних інтересів, та п. 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003, згідно з яким податковий орган здійснює розподіл суми сплаченого податкового боргу на суму, що спрямовується на погашення пені та податкового боргу, не можуть братися до уваги колегією суддів, оскільки чинне податкове законодавство не наділяє податкові органи повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати платником податків податкових зобов`язань чи погашення податкового боргу, змінювати призначення платежу, вказане платником податків та без згоди платника податків розпоряджатись його коштами.

Крім цього, пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 ЗУ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в будь-якому випадку надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Разом з тим, ні вищевказані норми, ні в цілому закон не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що апелянтом не надано суду належних доказів, які б підтверджували законність його дій та прийнятого рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення відповідає вимогам ст. 159 КАС України - ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддяА.Ю. Кучма

судді Л.В. Бєлова

Л.М. Гром

Повний текст виготовлено 31 травня 2011 року.