Ухвала суду № 16115214, 31.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р.справа № 2а-8258/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по справі №2а-8258/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010р. №0000782302/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 146986,80 грн., та від 14.07.2010р. №0000792302/1 яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 50328,00 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач вказував на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо не підтвердження первинними документами господарських операцій, за результатами яких сформовано валові витрати та податковий кредит підприємства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що факт господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит підприємства є доведеним та підтверджується відповідними первинними документами, а позиція податкового органу щодо не підтвердження валових витрат та податкового кредиту, з огляду на надані первинні документи з факсимільними підписами та печаткою, є необґрунтованою, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість»не містять у собі застережень щодо використання таких документів на підтвердження здійснених витрат та правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств»не підтверджено оригіналами первинних бухгалтерських документів витрати по отриманню експедиційних послуг від ТОВ «Промтехресерс Д».

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельний будинок «Континент»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р..

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 01.07.2010р. №1499/23/33795150, в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем: п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, ТОВ «ТБ «Континент»не підтверджено оригіналами первинних бухгалтерських документів витрати по отриманню експедиційних послуг від ТОВ «Промтехресурс Д», внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 337455 грн., а сума податку на додану вартість, що сплачена ТОВ «Промтехресурс Д», позивачем безпідставно віднесена до складу податкового кредиту, що у свою чергу є порушенням пп..7.2.3, 7.2.6 п.7.2 та пп..7.4.5, п.7.4, пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, позиція податкового органу полягає в тому, що підприємством не підтверджено валові витрати та податковий кредит оригіналами первинних бухгалтерських документів, при цьому податковим органом не прийнято до уваги факсимільні копії актів виконаних робіт, які свідчать про факт надання експедиційних послуг ТОВ «Промтехресурс Д»і відповідно понесених позивачем витрат, у звязку з придбаванням таких послуг; не прийняті до уваги ДПІ і податкові накладні з факсимільними підписами та печатками.

На підставі складеного акту ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 р. № 0000782302/1, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 33940 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16388 грн. 00 коп. і № 0000792302/1, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 84364 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 62622грн. 80 коп.

Позиція позивача у спірних правовідносинах полягала у тому, що вказані витрати було віднесено до валових витрат підприємства обґрунтовано, на підставі п. 5.1. ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ці витрати безпосередньо стосуються господарської діяльності підприємства. Відповідно до п. 9.2 Договору, сторони погодились, що факсимільні копії договору та інших документів в межах цього договору мають юридичну силу однаково з оригіналом. Тому, відсутність на підприємстві на момент перевірки оригіналів актів приймання-передачі наданих експедиційних послуг, підписаних сторонами, не може бути підставою для визнання валових витрат підприємства завищеними на суму оплати транспортно-експедиційних послуг, що надані ТОВ "Промтехресурс Д". До того ж, у підприємства є оригінали актів надання експедиційних послуг за 1 квартал 2010 року від ТОВ "Промтехресурс Д" на загальну суму 404946 грн. 00 коп. На момент перевірки оригінали актів були підшиті під прибуткові документи, разом із прибутковими накладними та товарно - транспортними накладними, що відповідає вимогам ведення бухгалтерського обліку і є підставою для формування собівартості продукції, що реалізується в якості товару. У зв'язку з викладеним позивач також вважає безпідставним зменшення Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя суми валових витрат і суми податкового кредиту з податку на додану вартість, та неправомірним визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 р. № 0000782302/1 і № 0000792302/1.

Правомірність та обґрунтованість рішень ДПІ щодо визначення податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість». Такі висновки суду обґрунтовані встановленим фактом господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит підприємства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно з пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Отже, вказаними нормами права визначено як підстави віднесення витрат до складу валових витрат підприємства так і підстави формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарських операцій, повязаність цих операцій з господарською діяльністю платника, підтвердження понесених витрат та сплачених сум ПДВ відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 20.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Континент" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс Д" укладено договір доручення № 200707/1 на надання транспортно - експедиційних послуг.

Відповідно до умов договору, Експедитор надає експедиторські послуги з перевозки вантажів в міжміських сполученнях, організує перевезення вантажів транспортом інших перевізників. Виконання робіт підтверджується актом, підписаним обома сторонами. Доказом виконання обовязків експедитора з перевезення вантажу є наявність відповідних штампів в товарно-транспортних накладних або накладних по прийомці вантажу на склад.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що факсимільні копії договору та інших документів в межах діючого договору, мають силу порівняну з оригіналами.

В якості підтвердження виконання сторонами умов договору свідчать підписанні акти здачі-приймання (надання послуг) на загальну суму 404946,00грн., у тому числі ПДВ 67491,00грн. Перелік Актів здачі-приймання (надання послуг) наведені у рішенні суду першої інстанції та їх наявність не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Крім цього, ТОВ «Промтехресурс Д»видані податкові накладні, реквізити яких зазначені у рішенні суду першої інстанції. Відповідач, в апеляційній скарзі, наявність зазначених у рішення суду податкових накладних, не спростовує.

Оплата за отриманні послуги здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехресурс Д»після підписання акту виконаних робіт з надання експедиційних послуг, що також підтверджується актом перевірки.

Отже, суд першої інстанції, з огляду на встановлені обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Промтехресурс Д»і цей факт, в акті перевірки, не заперечувався податковим органом. Не заперечувався податковим органом і факт повязаності цих господарських операцій з господарською діяльністю позивача. Натомість, як зазначено вище, позиція податкового органу полягала у тому, що понесені позивачем витрати не підтверджені оригіналами відповідних первинних документів.

З цього приводу суд першої інстанції вірно вказав на те, що такі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно з Додатком №3 до акту перевірки від 01.07.2010р. (а.с.115-116), ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, під час перевірки, не проводилась суцільна перевірка первинних бухгалтерських документів, які підтверджують валові витрати. Акт перевірки чи інші документи не свідчать про вимогу перевіряючих осіб надати інші первинні документи, ніж ті які зазначені в Додатку №3.

Отже, вказані обставини на можуть свідчити про відсутність у позивача на час проведення перевірки оригіналів первинних документів, які підтверджують правомірність віднесення позивачем витрат, по оплаті послуг ТОВ «Промтехресурс Д», до складу валових витрат.

Крім цього, оригінали актів здачі-приймання послуг та податкових накладних, виданих ТОВ «Промтехресурс Д», надані позивачем у судове засідання.

Обґрунтовано суд першої інстанції вказав і на те, що посилання відповідача на вимоги до ч.3 ст. 207 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що використання при складанні угод факсимільного відтворення підпису з використанням засобів механічного та іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналогу власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або по письмовому узгодженню сторін, в якому повинні міститися зразки відповідного аналогу їх власноручних підписів, не може бути прийнято до уваги, оскільки договір між сторонами складений без застосування засобів механічного та іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналогу власноручного підпису.

Правомірно суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на те, що під час перевірки в підтвердження сум податкового кредиту надані податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс Д" з факсимільними підписами та печаткою, що суперечить вимогам пункту 18 Порядку заповнення податкових накладних, яким передбачено, що усі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скреплюються печаткою такого платника податку-продавця, не може бути прийнято до уваги, оскільки, використання факсимільного підпису узгоджено сторонами за договором, до того ж такий підпис засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс Д". Застереження щодо заборони застосування у податкових накладних засобів механічного та іншого копіювання у Закону України "Про податок на додану вартість" відсутні.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість», тобто не відповідають критеріям правомірності, які предявляються до рішень субєктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а констатують висновки перевіряючих осіб ДПІ, які зроблено під час перевірки та яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по справі №2а-8258/10/0870 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 03.06.2011р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк