Постанова № 16113442, 07.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 5023/676/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов.№01-62юр/6883 від 30.08.10р.), ОСОБА_2. (дов.№01-62юр/1844 від 28.02.2011р.),

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Купянської міської ради Харківської області, м.Купянськ (вх.№1936Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року по справі №5023/676/11,

за позовом Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м.Харків,

до Управління праці та соціального захисту населення Купянської міської ради Харківської області, м.Купянськ,

про стягнення 34242,63 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 34242,63 грн. збитків, нарахованих відповідно до “Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року.

Рішенням суду першої інстанції від 14.04.2011 року (суддя Савченко А.А.) позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Купянської міської ради Харківської області на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго” 34242,63 грн. збитків, 342,42 грн. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду від 14.04.2011 року не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог АК “Харківобленерго” відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно зі статтею 22 Закону України «Про міліцію»працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років зберігається право на пільги за цим законом. Як зазначає відповідач, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 68 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо надання пільг в оплаті за житлово-комунальні послуги, передбачених Законом України «Про міліцію»визнано такими, що не відповідають Конституції України. Крім того зазначає, що додаткових вимог стосовно порядку виконання рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 законодавством не визначено. Зміни до Законів України «Про Державний бюджет України на 2008рік», «Про міліцію»в частині надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг без обмеження норм споживання не внесені.

У судове засідання 31.05.2011р. представник відповідача не зявився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 12.05.2011 року (а.с.130-а.с.131, том 2).

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 31.05.2011р. направлена була сторонам у справі рекомендованим листом 12.05.2011р., про що свідчить штамп вихідної кореспонденції суду.

Представник позивача, АК «Харківобленерго», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011р. по справі №5023/676/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності окремих положень ст. 65, розділу 1, п. 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п. 3 розділу ІІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67, розділу І, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67, розділу І, пп. 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та п. З розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно зі статтею 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Також вказує на те, що після оприлюднення Рішення Конституційного Суду України, енергопостачальна організація звернулася до Міністерства палива та енергетики України щодо проведення розрахунків за спожиту електроенергію окремим категоріям пільговиків та отримала відповідь (вих.№32-01/6-2125 від 12.08.2008р.), що після 22.05.2008 року обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується середніми нормами споживання (крім випадку пільгового споживання електричної енергії на освітлення), тобто розрахунки з вищезазначеними категоріями пільговиків повинні проводитися без застосування норм на пільгове споживання електроенергії. При цьому зазначив, що на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати»(зі змінами та доповненнями) саме Міністерство палива та енергетики України в межах своїх повноважень надає роз'яснення щодо визначення обсягів пільгового споживання електричної енергії громадянам, які згідно із законами України мають право на пільгове споживання електричної енергії.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заперечення на апеляційну скаргу. Просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про міліцію", а саме: частину четверту ст. 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Окрім того, частину 6 ст. 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Статтю 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" доповнено положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N107Л/І (107-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., NN 5-8, ст. 78) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, положення вищевказаних законів стосовно введення «середніх норм споживання»визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,визнаних неконституційними. Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає закону України про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. (надалі - Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Також відповідно до п.6. Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Господарським судом Харківської області правомірно зазначено, що при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України", відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимоги п. 6 Порядку, чим порушено права АК "Харківобленерго".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача як на підставу для відмови в позові на те, що, не зважаючи на визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року неконституційними положень пунктів 36-100 розділу II Закону України "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", Верховною Радою України зміни у вказаний закон в частині збільшення видатків на надання пільг на оплату електроенергії не вносились та видатки не були збільшені.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з пунктом 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року) у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Судом першої інстанції встановлено, що при застосуванні норм прямої дії, до якої відноситься рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України" відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але відповідачем вказані вимоги не були виконані у встановленому порядку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача на лист № 248/5/131-09 від 20.05.2009р. Департаменту державного соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України, яким було повідомлено відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.96р. № 879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг та зазначено, що постанова не передбачає виключень, тому визначені цією постановою норми поширюються на осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону "Про міліцію".

Зазначений документ не є нормативним актом, а має роз'яснювальний характер. До того ж, в будь-якому випадку, положення Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку" та "Про державну кримінально-виконавчу службу України" щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008 року, а з 01.01.2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтверджує свої позовні вимоги двостороннім актом звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС та іншим пільгам за соціальною ознакою між Купянським РВЕ та головним розпорядником коштів державного бюджету, станом на 01.01.2011р., по формі №3-пільга, затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003р. за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, працівникам пожежної охорони на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння різниця в сумі 34242,63 грн. не визнана відповідачем з вищевикладених підстав та є предметом позовних вимог.

Відповідно ч. 4 ст. 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків на суму 34242,63грн. за період з 23.05.2008р по 01.01.2011р.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011р. по справі №5023/676/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Купянської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011р. по справі №5023/676/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.06.2011р.