Постанова № 16113265, 30.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

30.05.11 Справа № 5008/53/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Сидорак Г.

за участю представників сторін:

від позивача - не з”явився

від відповідача - не з”явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ ”ФК ”Закарпаття”

на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.03.11

у справі № 5008/53/2011

за позовом – КП ”Стадіон Авангард”

до відповідача – ТзОВ ”ФК ”Закарпаття”

про стягнення боргу

Встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від

09.03.11 у справі № 5008/53/2011, позов КП ”Стадіон Авангард»,

задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „ФК „Закарпаття” (м.Ужгород, наб.Незалежності, 11 код 33662321) на користь комунального підприємства „Стадіон „Авангард” (м.Ужгород, вул..І.Франка, 1 код 30104399) суму 42 000 грн. боргу та 420 грн. витрат на держмито. В решті позову, відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами 17.07.09 було укладено договір про надання послуг №01/09-н, згідно з яким позивач, як виконавець, надає послуги з підготовки футбольних полів для проведення ігор і тренувальних занять та надання послуг пов’язаних з цим при проведенні домашніх матчів за участі ФК „Закарпаття”, а відповідач, як замовник, зобов’язується їх прийняти та оплатити у встановленому договором порядку.

Згідно п.4.7. договору, оплата здійснюється відповідачем у розмірі 12000 грн. на підставі виставленого рахунку та за фактично надавані послуги.

Згідно ст.6 договору, фактично надані послуги фіксуються в акті прийому-передачі наданих послуг, який підписується обома сторонами. При цьому, факт відмови відповідача без поважних причин від підписання акту приймання-передачі є підставою для висновку про надання послуг у повному обсязі. Наведений вище акт приймання-передачі наданих послуг повинен містити перелік фактично наданих послуг і має бути складеним позивачем на основі даних Журналу виконавця, який ведеться цим позивачем протягом дії договору (п.6.5. та п.6.6. договору).

Судом також встановлено, що сторонами договору було складено додаток до договору, згідно з яким починаючи з 01.10.2009р. виконавець (позивач) надає замовнику (позивач) футбольне поле для тренування команди дублерів, а замовник (відповідач) зобов’язується здійснювати за ці послуги щомісячні платежі у розмірі 6000 грн.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування відповідачем збитків, однак такі вимоги не ґрунтуються на договірних відносинах сторін, так як п. 5.2.5. договору містить лише зазначення про пошкодження майна та дефектний акт, який має бути підписаний сторонами, однак не містить умову про прийняття відповідачем на себе зобов’язання повністю чи частково (дольове відшкодування) відшкодовувати шкоду завдану майну позивача. Також даний пункт не містить умови про те, за кого несе відповідальність відповідач; чи за діяльність усіх вболівальників, чи за діяльність лише окремої категорії вболівальників чи за запрошених відповідачем гостей (п.5.2.8. договору).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір, на підставі якого між сторонами виникли правовідносини у спірному періоді, не містить умови про прийняття відповідачем на себе відповідальності за дії третіх осіб по відношенню до майна позивача, та не містить умови прийняття відповідачем зобов’язання відшкодувати позивачу шкоду, спричинену цими третіми особами, у повному обсязі. А тому вимога про відшкодування збитків, не підлягає до задоволення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача коштів за надані йому позивачем послуги , то слід зазначити наступне:

Зі змісту п.4.7. договору вбачається обов’язок відповідача здійснити оплату у сумі 12 000 грн. виключно у випадку, коли послуга була надана фактично. Тобто обов’язок здійснювати щомісячні відрахування у сумі 12000 грн. ставиться умовами договору у залежність від наявності факту реального надання цих послуг відповідачу; скористався він цими послугами чи не скористався.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, якщо інше не обумовлено договором або законом.

Порядок фіксування послуг, які надаються відповідачу прописано у п.6.5. та п.6.6. договору, згідно з якими позивач повинен вести Журнал виконавця і на його підставі складати акти приймання-передачі наданих послуг.

Записи позивача про надані послуги у Журналі виконавця повинні бути погоджені відповідачем. Невиконання цього обов’язку дає позивачеві право відмовитись від надання послуг (п.6.7. договору) однак не наділяє його правом на цій підставі безумовно стверджувати про достовірність факту надання послуг у повному обсязі.

Однак позивачем не надано жодного доказу того, які послуги було надано, їх обсяг, які надавались відповідачу; кількість тренувальних занять, дати проведення тренувань, дати пропуску на територію стадіону, акти готовності поля для тренування, тощо. А тому вимога про стягнення боргу по оплаті наданих послуг на полі № 2 не підлягає до задоволення.

Як встановлено судом, згідно п.1 додатку до договору позивач надає відповідачу футбольне поле №3 для тренувань. При цьому, згідно п.2 цього ж додатку, відповідач зобов’язався здійснювати щомісячні відрахування незалежно від того чи скористався він цими послугами, чи ні, на відміну від умови п.4.7. договору.

Зміст статей 1 та 2 додатку зводиться до того, що відповідачем оплачується не тільки послуги по факту тренування, але й створення йому позивачем можливості для щомісячних тренувань на футбольному полі №3.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем визнано факт надання послуг і здійснено часткову оплату. Добровільне визнання факту надання послуг та вчинення платежів 15.09.2010р. у сумі 3837,20 грн., 19.07.2010р. у сумі 2000 грн. та 27.09.2010р. у сумі 17000 грн. дає підстави для висновку про те, що відповідачем частково погашалась вартість послуг у повному обсязі, як за футбольне поле №2 так і за футбольне поле №3.

За таких обставин, розмір заборгованості за послуги по наданню футбольного поля №3 за вказаний позивачем період квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року становить 42000 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення суми 23 867 грн. у відшкодуванні шкоди, позивач не надав жодного доказу того, що саме вболівальниками відповідача, в спеціально відведених для них секторах було спричинено шкоду, доказів повідомлення відповідача про спричинення шкоди його вболівальниками, доказів виклику для участі у складанні дефектного акту та доказу проведення відповідачем „домашнього” матчу 12.04.2010р.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 09.03.11 у справі № 5008/53/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко