Постанова № 16113234, 02.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.11 Справа № 5010/15/2011-З-22/1

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддівЮркевича М.В.

Желіка М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Яремчанської міської ради Івано-Франківської області за вих.. № 136/11-9 від 05.03.2011 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2011 р.

у справі № 5010/15/2011-3-22/1

за позовом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, м. Яремча Івано-Франківської області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699», м. Івано-Франківськ

про зобовязання укласти договір оренди земельної ділянки в м. Яремче на вул. Свободи, 234 для розміщення автостанції та організації пасажирських перевезень автомобільним транспортом та стягнення коштів на суму 30386,76 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1. представник (довіреність від 01.03.11 № 133/11-9);

від відповідача ОСОБА_2. заступник голови правління (довіреність від 01.04.11 № 14), ОСОБА_3 юрисконсульт (довіреність від 01.09.10 № 11-юр).

У судовому засіданні від 19.05.11 оголошувалася перерва до 02.06.11.

У судовому засіданні здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (програмно-апаратного комплексу «Оберіг»).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.11 у справі № 5010/15/2011-З-22/1 (суддя Малєєва О.В.) відмовлено у задоволенні позову Яремчанської міської ради до ВАТ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699»про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки в м. Яремче на вул. Свободи, 234 для розміщення автостанції та організації пасажирських перевезень автомобільним транспортом та стягнення коштів у сумі 30 386,76 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Яремчанська міська рада звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.11 у справі № 5010/15/2011-З-22/1 скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ВАТ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699»укласти договір оренди земельної ділянки в м. Яремче на вул. Свободи, 234 для розміщення автостанції та організації пасажирських перевезень автомобільним транспортом та стягнути кошти на суму 30 386,76 грн.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, не врахував наступне: - внаслідок припинення діяльності ВАТ «Івано-Франківське ОПАС 12699»відповідно до норм, закріплених в ст. 141 ЗК України, припинилося право користування спірною земельною ділянкою, яке в порядку правонаступництва не переходить, а відтак відповідач не є належним користувачем; - порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, закріплений у ст. 124 ЗК України, передбачає декілька етапів, які передують укладенню такого договору; - позивач вжив усіх заходів для оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що підтверджується рядом листів, наявних в матеріалах справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Зокрема, відповідач зазначає, що володіючи актом на постійне користування земельною ділянкою, є неможливим укласти договір оренди, так як державна реєстрація земельної ділянки відповідно до ст. 125 ЗК України не проводиться. Також, скаржник зазначає, що в даному випадку норми ст. 92 ЗК України застосовані бути не можуть, оскільки відповідно до постанови КМ України № 449 від 02.04.02 (із змінами та доповненнями) раніше видані державні акти на право постійного користування земельною ділянкою залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян та юридичних осіб.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області № 464 від 26.05.98 державне Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 126992 перетворене на ВАТ "Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 126992", що відображено в п.1.1. статуту відповідача. Відповідно до переліку нерухомого майна, яке передане в статутний фонд товариства, та згідно реєстраційного посвідчення від 29.10.01 відповідач, є власником, зокрема, будівлі автостанції м. Яремче та туалету.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею П-ІФ №000699 від 06.10.97 державне Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12629 стало землекористувачем земельної ділянки, площею 0,2660 га, наданої у постійне користування для розміщення автостанції в м. Яремче по вул. Ковпака та організації пасажирських перевезень на підставі рішення Яремчанської міської ради № 91 від 06.10.97.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за станом на день звернення з позовом до суду не належить до підприємств державної чи комунальної форм власності, а тому відповідно до ст. 92 ЗК України не може мати на праві постійного користування земельну ділянку, площею 2314 кв.м, яка розташована за адресою: м. Яремче, вул. Свободи, 234 і призначена для розміщення автостанції та організації пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Вважає, що внаслідок припинення діяльності державного підприємства відповідно до п. 3 ст. 27 ЗК України (1990р.) припинилось і право користування вказаною земельною ділянкою згідно державного акту на право постійного користування землею серії П-ІФ №000699, виданого на підставі рішення Яремчанської міської ради №91 від 06.10.97. При цьому зазначає, що відповідно до Переліку нерухомого майна, яке передане до статутного фонду відповідача за наказом про створення відкритого акціонерного товариства від 26.05.98 № 464 до статутного фонду ВАТ "Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 126992" в м. Яремче були передані виключно два об'єкти - будівля АС та туалет. Виходячи з викладеного, вважає, що відповідач використовує земельну ділянку без належно оформлених правоустановчих документів, та не усуває дане порушення згідно припису Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Івано-Франківській області від 28.11.08.

На підставі нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки площею 2660 кв.м, згідно з довідкою Яремчанського міського управління земельних ресурсів від 19.02.09 № 91, позивач провів розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 2314 кв.м, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача. Враховуючи цю грошову оцінку та ставки орендної плати, на підставі розрахунку орендної плати за період з 01.01.09 по 01.01.11 позивач, керуючись положеннями постанови КМ України № 284 від 19.04.93, просить стягнути з відповідача 30 386,76 грн. втрат, спричинених йому від несплати орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача.

Також позивач посилається на клопотання Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Івано-Франківській області від 06.04.09 до Яремчанської міської ради про тимчасову заборону відповідачу використовувати спірну земельну ділянку в м. Яремче по вул. Свободи, 234, у звязку з тим, що товариство використовує її без належно оформлених на те правоустановчих документів (Т. І а.с. 22-23).

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів на суму 30386,76 грн. Проте, Львівський апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України «Про землеустрій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.01 року, який набув чинності з 01.01.02 року.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною другою статті 92 ЗК України визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Абзацом одинадцятим пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.05 № 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Вищезгаданим Рішенням Конституційного суду України від 22.09.05 № 5-рп/2005 положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ГК України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Отже, при реорганізації від попередньої юридичної особи до новоствореної переходять всі права та обов'язки, в тому числі і право на користування земельною ділянкою. Проте, форма такого користування (постійне користування чи оренда) залежить від форми власності.

Крім того, відповідно до пункту 3.1 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.06.09 № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. за № 735/16751, встановлено, що у рядку «Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано»зазначається повне найменування юридичної особи (згідно з її установчими документами), що набуває право постійного користування земельною ділянкою (у давальному відмінку), а також вказується її місцезнаходження згідно з пунктом 2.2 цієї Інструкції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 126 ЗК України виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою посвідчує право на користування земельною ділянкою конкретно визначеної юридичної особи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги ч. 1 ст. 3 ЗК України, юридичним особам після їх перетворення (зміни організаційно-правової форми) необхідно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із клопотанням про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди.

У свою чергу, існуючі державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, видані до перетворення (реорганізації) юридичних осіб, є дійсними до прийняття сільською, селищною, міською радою відповідного рішення. Проте, надають лише право на користування земельною ділянкою до укладення в установленому порядку договору оренди землі чи отримання такої земельної ділянки у власність. Львівський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що наявний у відповідача державний акт на право постійного користування землею серії П-ІФ №000699, виданий на підставі рішення Яремчанської міської ради №91 від 06.10.97, не є належним документом, оскільки містить невірне найменування відповідача, а також у нього не внесені зміни у звязку із зменшенням розміру земельної ділянки з 2660 кв.м до 2314 кв.м.

Позивач листом від 06.03.09 (Т. І а.с. 11,12) надсилав на адресу відповідача примірники угод про використання земельної ділянки та розрахунок орендної плати за фактичне користування земельної ділянки. Проте, ця угода не була підписана або повернута позивачу з зауваженнями.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується той факт, що він не звертався до міської ради із клопотанням про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. При цьому, у відповіді на лист міської ради від 31.03.10 із вимогою оформити право на земельну ділянку для розміщення автостанції та організації пасажирських перевезень автомобільним транспортом в м. Яремче по вул. Свободи, відповідач зазначив про безпідставність таких вимог, посилаючись на наявність у нього державного акту на право постійного користування П-ІФ № 000699, виданого на підставі рішення Яремчанської міської ради № 91 від 06.10.97 ВАТ «Івано-Франківське ОПАС 12699»яке відповідно до наказу РВ ФДМУ по Івано-Франківській області від 26.05.98 № 464 є правонаступником прав та обовязків Івано-Франківського ОПАС 12699 (Т. І а.с. 29-30, а.с. 31).

Проте, судова колегія зазначає, що вищезазначений державний акт виданий землекористувачу - Івано-Франківському ОПАС 12699 (при цьому у ньому зазначений номер підприємства 12629 замість 12699) (м. Надвірна, вул. Вокзальна /АС «Яремче») (Т. І а.с. 17-18).

Тобто, даний акт, що посвідчує право постійного користування спірною земельною ділянкою, виданий не відповідачу (ВАТ «Івано-Франківське ОПАС 12699»), а іншій юридичній особі (Івано-Франківському ОПАС 12699), і відповідно не може слугувати підставою для використання відповідачем цієї земельної ділянки без будь-яких обмежень в часі, зважаючи, що позивач вживав заходи для приведення відносин щодо землекористування у стан, який відповідає чинному законодавству та наявній організаційно-правовій формі відповідача.

Після припинення права постійного користування земельною ділянкою у Івано-Франківського ОПАС 12699, у ВАТ «Івано-Франківське ОПАС 12699»- відповідача у справі виник обовязок на переоформлення права власності чи права користування спірною земельної ділянкою.

Оскільки, відповідач ухиляється без жодних правових підстав від укладення договору оренди землі, що призвело до понесення позивачем майнових втрат від неотримання орендної плати, то вимоги про їх стягнення в судовому порядку підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога про стягнення з відповідача втрат, спричинених позивачу від несплати орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без належних на те правових підстав, підлягає задоволенню. Проте, Львівський апеляційний господарський суд не погоджується з розміром втрат, які заявлені до стягнення, з огляду на наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку втрат, спричинених міській раді від несплати орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача по вул. Свободи, 234 в м. Яремче за період з 01.01.10 до 01.01.11, позивач, проводячи його, не врахував, що відповідачем за 2009 рік було сплачено 3942,46 грн., за 2010 рік 4231,74 грн. земельного податку, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ДПІ в м. Івано-Франківську за № 90/9/15-3 від 16.05.11, наданою на вимогу ухвали суду від 05.05.11. При цьому, судом апеляційної інстанції взято до уваги дані щодо розміру земельного податку за 2010 рік, зазначеного позивачем у розрахунку позову (3879,95 грн.), який не змінений до прийняття рішення суду.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 30386,76 грн. втрат підлягають задоволенню частково, а саме на суму 29434,97 грн.

Крім того, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобовязання відповідача укласти договір оренди спірної земельної ділянки.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено належними та допустимими доказами дотримання ним загального порядку укладення господарського договору, передбаченого ст. 181 ГК України - складання та направлення іншій стороні проекту договору. Проект такого договору не додано і до матеріалів справи. Крім того, відсутні підстави для укладення договору оренди землі, передбачені ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», а саме рішення сесії органу місцевого самоврядування як спосіб волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.11 у справі № 5010/15/2011-З-22/1 скасувати щодо відмови у позові про стягнення 29 434,97 грн. В цій частині прийняти нове рішення позов задоволити, стягнути з ВАТ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699»(76492, м. Івано-Франківськ, вул. Тополина,3, код 03116967) на користь Яремчанської міської ради (78500, м. Яремче, вул. Свободи, 266, код 04054286) 29 434,97 грн., 294,35 державного мита, 228,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з ВАТ «Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699»(76492, м. Івано-Франківськ, вул. Тополина,3, код 03116967) на користь Яремчанської міської ради (78500, м. Яремче, вул. Свободи, 266, код 04054286) 147,17 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

4.В решті рішення суду залишити без змін.

5.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.