Постанова № 16113233, 02.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

02.06.11 Справа № 12/133

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддівЮркевича М.В.

Желіка М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової прокуратури Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці від 24.03.11 за вих. № 3/359

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.03.11

у справі № 12/133

за позовом Військової прокуратури Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до відповідача Малого приватного творчо-виробничого підприємства «Ізограф», м. Чернівці

про стягнення 79730,52 грн.

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача - Джаман Л.Д. представник;

прокурор Палига О.І. прокурор відділу (посвідчення № 37).

Прокурору та представнику відповідача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.03.11 у справі № 12/133 (суддя Бутирський А.А.) відмовлено в задоволенні позову Військової прокуратури Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до МП ТВП «Ізограф»про стягнення 79730,52 грн. заборгованості за оренду нежитлових приміщень.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки між сторонами існують однорідні вимоги, відтак клопотання відповідача про зарахування його витрат на невідємні поліпшення (270 324 грн.) в рахунок сплати суми заборгованості по орендній платі в порядку ст. 601 ЦК України підлягає задоволенню, а тому в позові слід відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова прокуратура Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.03.11 у справі № 12/133 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задоволити.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не взяв до уваги, що поліпшення, які передавались колишньому гарнізону будинку офіцерів Міністерства оборони України відповідно до поданих відповідачем актів були виконані суборендарем ОСОБА_1 згідно з умовами договору підряду-контракту № 24 від 20.03.02 та відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього права вимоги відшкодування вартості виконаних поліпшень, а саме відшкодування ОСОБА_1 затрачених ним коштів на їхнє проведення.

Скаржник вказує, що позивачем не доведено, що зроблені поліпшення збільшили вартість орендованого майна, що необхідно підтвердити у встановленому порядку.

Крім того, скаржник зазначає, що на час прийняття рішення в матеріалах справи відсутні документи щодо визначення вартості поліпшень приміщень за станом на момент розірвання договору оренди - 01.01.11.

Також, скаржник вказує, що нежитлові приміщення, які були передані відповідачем позивачу за актом приймання-передачі нерухомого майна, були повернуті у задовільному стані, та жодних поліпшень у цих приміщеннях позивачем прийнято не було.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, зважаючи на таке:

11 грудня 2001 року між 29 гарнізонним Будинком офіцерів (орендодавець), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (орендар) було укладено договір № 39 оренди нежитлового приміщення, розташованого в 29 гарнізонному будинку офіцерів за адресою АДРЕСА_1 (далі по тексту - договір) (а.с. 79-87), відповідно до умов якого з метою підвищення ефективності використання належних орендодавцеві приміщень, досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 512,3 кв.м VІ поверху 29 ГБО за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і становить 164258 грн.

Відповідно до п. 5.3.7. договору оренди орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених відповідачем, як без згоди орендодавця так і за згодою, що не відокремлюються без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

25.07.2007 року між сторонами укладено додатковий договір № 2 (далі додатковий договір) (а.с. 71-73), відповідно до п. 1 якого площа орендованого майна становить 897,3 кв.м, вартість якого станом на 07.09.06 за експертною оцінкою визначена в розмірі 532996 грн., а орендна плата 9 672,31 грн. на місяць, яка підлягає коригуванню на індекс інфляції і сплачується не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 2 додаткового договору).

Також додатковим договором розділ 5 договору викладено у новій редакції, яка не передбачає заборони на компенсацію вартості поліпшень орендованого майна, зроблених відповідачем.

Додатковим договором від 01.01.11 (а.с. 151) сторони достроково припинили дію договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобовязання виконав, обєкт оренди відповідачеві передав, проте останній у листопаді 2009 року грудні 2010 року орендні платежі сплачував не у повному обсязі, що слугувало підставою для виникнення у нього боргу на суму 79 730,52 грн., факт наявності якого відповідачем не заперечується.

Разом з тим, 25.01.02 між 29 гарнізонним Будинком офіцерів та відповідачем узгоджено проведення ремонтних робіт (установка опалення, повна заміна труб водопостачання, облицювання стін і підлог плиткою, встановлення нових унітазів і умивальників з кранами, встановлення вентиляції приміщення тощо), які будуть невідємною частиною орендованого майна (а.с. 108).

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 116-136) та акту прийому-передачі невідємних поліпшень, виконаних для ремонту орендованого приміщення (а.с. 109), відповідачем виконано невідємних поліпшень на суму 270324 грн., даний акт підписаний та скріплений печатками представників сторін.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Частиною 3 статті 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Таким чином, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 16/10с будівельно-технічного дослідження за заявою відповідача, складеного 30.12.10 ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс», вартість невідємних поліпшень та ремонтних робіт, здійснених МПТВП «Ізограф»в приміщенні за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 (6-ий поверх 29-ого гарнізонного будинку офіцерів) визначався в цінах станом на 30.12.10 і складає 1567645 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 19.05.11 відповідачем було подано звіт від 27.05.11 про оцінку майна - вбудованих нежитлових приміщень площею 897,3 кв.м шостого поверху АДРЕСА_2, виконаного оцінювачем ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_1 від 31.08.04, сертифікат субєкта оціночної діяльності НОМЕР_2, виданий Фондом державного майна України 20.04.10) станом на 30.04.11.

Відповідно до поданого звіту ринкова вартість обєкта, який є памяткою архітектури, та яка (вартість) була визначена відповідно до Методики грошової оцінки памяток, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1447 від 26.09.02, становить 1923306 грн. без врахування ПДВ, вартість 1 кв. м 2143,4 грн. Дана вартість визначена з врахуванням проведених реставраційно-ремонтних робіт з визначенням переліку і розмірів витрат на їх виконання.

Так, щодо доводів скаржника про те, що ремонтні роботи проводились суборендарем ОСОБА_1, то відповідачем були надані докази про те, що майнові претензії між суборендарем та орендарем щодо оплати вартості виконаних робіт відсутні (акти приймання-передачі від 26.07.10). Позивачем також не подано доказів щодо наявності будь-яких вимог суборендаря до орендодавця позивача у справі щодо оплати виконаних ремонтних робіт.

Норма ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо обовязку орендодавця компенсувати орендарю кошти за здійсненні ним невідємні поліпшення орендованого майна лише при наявності збільшення вартості такого майна застосовується при вимозі власне щодо компенсації витрат.

Натомість, зустрічна грошова вимога відповідачем подана в порядку ст. 601 ЦК України стосовно зарахування частини вартості невідємних поліпшень в рахунок наявної заборгованості по орендній платі. При цьому, суд встановив, що заборгованість з орендної плати є значно меншою від вартості невідємних поліпшень.

Разом з цим, як зазначено вище позивачем доведено належними доказами, що проведені ним поліпшення збільшили вартість орендованого майна.

Як зазначалося вище, наявність боргу по сплаті орендної плати в розмірі 79 730,52 грн. відповідачем не заперечується. Враховуючи той факт, що договір оренди припинив свою дію 01.01.11, у відповідача виникло право на заявлення вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з заявою про залік вимог (докази такого звернення містяться в матеріалах справи, зокрема, це листи відповідача від 21.01.11 № 08, від 09.02.11 № 12, на яких міститься відмітка про їх отримання позивачем).

16 лютого 2011 року відповідач звернувся до суду із заявою про зарахування вартості необхідних витрат на поліпшення орендованих приміщень в рахунок сплати заборгованості по орендній платі.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Позивачем не надано будь-яких доказів оспорювання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, вважається, що він погодився на зарахування цих вимог у вказаній сумі, а тому предмет спору відсутній, відтак провадження у справі на підставі п. 1.-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Проте, суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення про відмову у позові, не врахував цього, порушивши при цьому норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, для його скасування та часткового задоволення апеляційної скарги. Разом з цим, враховуючи, що заява про зарахування була подана відповідачем після порушення провадження у справі, то судові витрати покладаються на відповідача згідно з нормою ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами п. 1-1, ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.03.11 у справі № 12/133 скасувати.

3.Провадження у справі припинити.

4.Стягнути з Малого приватного творчо-виробничого підприємства «Ізограф»(ідентифікаційний код 14262040, 58000, м. Чернівці, вул. Університетська, 7а) в доход Державного бюджету України 797,30 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 398,65 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд рішення суду в апеляційному порядку.

5.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.