Постанова № 16113186, 31.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

31.05.11 Справа № 5/198

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну cкаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яворівському районі Львівської області, м.Яворів Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2011р.

у справі № 5/198

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яворівському районі Львівської області, м.Яворів Львівської області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Яворівське автотранспортне підприємство - 14632», смт.Шкло Яворівського району Львівської області

про стягнення 34476,86 грн. страхових виплат в порядку регресу

За участю представників:

позивача: Музика М.В.

відповідача: Кіт Г.П., Михальський М.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2011р. у справі № 5/198 здійснено заміну Відкритого акціонерного товариства «Яворівське автотранспортне підприємство 14632»(81050, вул.Львівська, 71, смт.Шкло Яворівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 05521985) його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Яворівське автотранспортне підприємство 14632»(81050, вул. Львівська, 71, смт.Шкло Яворівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 05521985); позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі, м.Яворів Львівської області, задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Яворівське автотранспортне підприємство 14632»(81050, вул.Львівська, 71, смт.Шкло Яворівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 05521985) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі (81000, вул.Шашкевича, 8А, м.Яворів Львівської області; код ЄДРПОУ 25257773) кошти в сумі 720,52 грн., в доход державного бюджету державне мито в сумі 7,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 4,90 грн., в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що неможливість встановлення причини смерті гр.ОСОБА_1 у звязку з непроведенням паталогоанатомічного або судово-медичного дослідження його тіла після смерті свідчить про відсутність причинно-наслідкового звязку між трудовим каліцтвом та смертю гр.ОСОБА_1, а відтак, довідка Залізничної міжрайонної МСЕК серії ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008р., яка слугувала підставою для виплати позивачем родичам померлого коштів в сумі 33756,34 грн., не є тим належним і допустимим доказом в даній справі, оскільки вона спростовується висновком комісійної експертизи бюро судово-медичної експертизи від 31.08.2010р. Крім того, спірні правовідносини носять цивільно-правовий характер, а тому до них застосовуються норми Цивільного кодексу України, в той час як норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та відповідні підзаконні нормативні акти регулювали правовідносини між позивачем у даній справі та гр.ОСОБА_1 і його родичами. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в сумі 33756,34 грн., як відшкодування понесених позивачем витрат на виплату родичам померлого витрат на поховання, одноразової допомоги на сімю, одноразової допомоги на двох утриманців, щомісячних страхових виплат утриманцям по втраті годувальника за період з 25.12.2008р. по 31.08.2009р. та витрат на доставку цих виплат, слід відмовити. Однак, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується причинний звязок між трудовим каліцтвом гр.ОСОБА_1, яке наступило внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю джерела підвищеної небезпеки, належного на праві власності відповідачеві, та проведеними позивачем виплатами гр.ОСОБА_1 в сумі 719,44 грн. щомісячних страхових відшкодувань втраченого заробітку та витрат на їх доставку в сумі 1,08 грн., позов в цій частині підлягає задоволенню, так як відшкодуванню підлягає шкода, яка є обєктивним наслідком протиправної поведінки.

Не погоджуючись з рішення суду в частині відмови в позові, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, зокрема Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. № 1105-ХІУ, інших документів, які регулюють питання соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, мотивуючи тим, що єдиним органом, на який покладено обовязок визначити причинний звязок смерті з наслідками трудового каліцтва є медико-соціальна експертна комісія; на запит позивача Залізничною МСЕК було видано довідку, затвердженої форми серії ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008р., в якій викладено висновок про причинно-наслідковий зв'язок смерті ОСОБА_1 з трудовим каліцтвом, яке отримане 20.02.1997р.; висновок МСЕК від 25.12.2008р. є дійсним, відповідачем до відповідних органів не оскаржений і на день розгляду справи в господарському суді не скасований, а висновок бюро судово-медичної експертизи по суті не заперечує висновку МСЕК, відтак рішення суду є неправильним.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати, позов задоволити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що з медичної карти № 18302/894 вбачається, що ОСОБА_1, 1944 року народження, перебував в другому нейрохірургічному відділенні КМЮЛШМД з 18.08.2077р. по 03.09.2007р. - травма в побуті (17.08.2007р. приблизно в 15.00) при падінні з підводи. Діагноз заключний клінічний: ЗхС СМТ. Забій шийного відділу спинного мозку на рівні Сз... У посмертному епікризі, записаному у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1, лікарем-терапевтом Фізер О.Г. зафіксовано наступне: «ОСОБА_1, 1944 р.н. інвалід І групи, знаходився на диспансерному обліку з приводу: ІХС, стабільна стенокардія IV ф. клас. Постінфарктний (1997р.) кардіосклероз, гіпертонічна хвороба III ст. Н II ст. Цукровий діабет II тип с (виявлений в стадії субкомппенсації). Неврогенний сечовий міхур, вторинний цистіт, пієлонефрит. Стан після забою спинного мозку на рівні шийних сегментів Сз - Сч важкого ступеню. Лікувався амбулаторно приймав кардіологом, урологом, ендокринологом, невропатологом, лікувався стаціонарно. Останнім часом стан здоров'я погіршився, з'явилися ознаки серцевої декомпенсації. Помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності рідних при наростаючих явищах серцево-судинної недостатності. Видана цосмертна довідка № 189. Причина смерті: Наростаюча серцево-судинна недостатність». Наведений висновок лікаря-терапевта Фізер О.Г. про причину смерті ОСОБА_1 відповідач вважає голослівним. Так, з медичної карти № 4362 стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Новояворівській лікарні з 16.05.2008р. по 31.05.2008р. з приводу «ІХС, стабільна стенокардія НІ фк. Атеросклероза та постінфарктного кардіосклерозе». Починаючи з 01.06.2008р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_1) будь-яких медичних даних про наростаючі явища серцево-судинної недостатності в медичних документах стосовно ОСОБА_1 немає. Більше того, у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1, останній запис вчинено 24.09.2008р., тобто більш ніж за два місяці до смерті лікарем-невропатологом Оркуш Галиною Миколаївною про те, що ОСОБА_1 звертався зі скаргами «на слабкість в руках і ногах, затримку сечовипускання, відсутність ходи, важкість при сидінні...».Лікарем Оркуш Г.М. встановлено діагноз: «Стан після перенесеного забою спинного мозку на рівні шийних сегментів Сз-Сч важкого ступеня». При цьому, немає згадки на скарги ОСОБА_1 на болі серця. Крім того, у медичній карті № 3458/228 стаціонарного хворого ОСОБА_1 вказано, що його було доставлено в лікувальний заклад 20.02.1997р. о 9 годині 20 хвилин бригадою № 3 швидкої медичної допомоги. При цьому, у карті немає згадки про «Стан після забою спинного мозку на рівні шийних сегментів Сз - Сч важкого ступеню». Отже, достовірність причини смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка записана у довідці про смерть від 01.12.2008р. та довідці МСЕК серії ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008р., викликала справедливий сумнів і тому за клопотанням відповідача, з яким погодився представник позивача, 18.01.2010р. у справі судом було винесено ухвалу про призначення комісійної судово-медичної експертизи. Висновком комісійної експертизи за матеріалами справи № 18/2010, проведеної судово-медичною експертною комісією 31.08.2010р. зафіксовано: «7. В посмертному епікризі (амбулаторна карта) терапевт виставив причину смерті - наростаюча серцево-судинна недостатність, але в зв'язку з тим, що тіло ОСОБА_1 не досліджувалось (не було паталогоанатомічного або судово-медичного досліджєння) комісія не може категорично встановити причину смерті». Отже, конкретна причина смерті ОСОБА_1 не відома. Неможливість встановлення причини смерті ОСОБА_1 свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку смерті ОСОБА_1 з трудовим каліцтвом, отриманим ним 20.02.1997р. Отже довідка Залізничної МСЕК серія ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008р., яка слугувала підставою для виплати апелянтом родичам померлого коштів в сумі 33756,34 грн. не є належним і допустимим доказом в даній справі, позаяк спростовується висновком комісійної судово-медичної експертизи від 31.08.2010р. При цьому в даному конкретному випадку спірні правовідносини носять цивільно-правовий характер, про що вказує позивач в листі № 244 від 25.09.2009р., тому до них застосовуються норми Цивільного кодексу України, в той час як норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. № 1105-ХІУ та відповідні підзаконні нормативно-правові акти регулювали правовідносини між позивачем і цій справі та ОСОБА_1 і його родичами.

В судовому засіданні представники відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі, м.Львів, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Яворівське автотранспортне підприємство14632», смт.Шкло Яворівського району Львівської області, про стягнення коштів в сумі 34476,86 грн., як відшкодування щомісячної страхової виплати втраченого заробітку внаслідок трудового каліцтва.

Підставою позову є те, що 20.02.1997р. з вини водія ОСОБА_2, який керував автобусом ЛАЗ-695Н, що належав Яворівському АТП-14632, правонаступником якого є відповідач у даній справі, був важко травмований водій автобуса ОСОБА_1, який був працівником Львівського АТП-14631. У звязку з вищенаведеною дорожньо-транспортною пригодою ОСОБА_1 був визнаний інвалідом ІІ групи і втратив 70% професійної працездатності. Позивачем згідно з нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»за період із 01.10.2008р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 було виплачено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату втраченого заробітку в сумі 719,44 грн. та понесено витрати на її доставку в сумі 1,08 грн. Крім того, в звязку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, смерть якого, на думку позивача, повязана з трудовим каліцтвом, дружині померлого виплачено витрати на поховання в сумі 1426,00 грн., одноразову допомогу на сімю в сумі 21583,20 грн., одноразові допомоги на двох утриманців в сумі 8633,28 грн. та щомісячні страхові виплати утриманцям по втраті годувальника за період з 25.12.2008р. по 31.08.2009р. в сумі 2063,34 грн., витрати на доставку цих виплат склали 50,52 грн. Покликаючись на норми ст.ст.1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, п.9 ст.34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п.1.1 розділу 1 Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя», затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 22.11.1995р. № 212, позивач просить стягнути із відповідача зазначені вище кошти в загальній сумі 34476,86 грн.

Відповідач частково визнав позов в сумі 720,52 грн. - страхову виплату втраченого заробітку ОСОБА_1 за період з 01.10.2008р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 719,44 грн. та витрати на її доставку 1,08 грн., а в частині суми 32990,44 грн. позовні вимоги заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 20.02.1997р. з вини водія ОСОБА_2, який керував автобусом ЛАЗ-695Н, № 46-35 ЛВЛ, що належав Яворівському АТП-14632, правонаступником якого є ВАТ «Яворівське автотранспортне підприємство 14632», був важко травмований водій автобуса ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, працівник Львівського АТП-14631, який на зупинці с.Підрясне після висадки пасажирів вийшов з автобуса, щоб відкрити кришку радіатора для його охолодження, і був збитий вищевказаним автобусом. У зв'язку з вищевказаним випадком ОСОБА_1 був визнаний інвалідом II групи і втратив 70% професійної працездатності.

Висновок бюро судово-медичної експертизи та інші докази у справі свідчать, що гр.ОСОБА_1 з 18.08.2007р. по 03.09.2007р. перебував в другому нейрохірургічному відділенні Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у звязку з отриманням травми в побуті при падінні з підводи 17.08.2007 р. При цьому був встановлений наступний клінічний діагноз: 3хС СМТ, забій шийного відділу спинного мозку на рівні Сз.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть, виданого Терновецькою сільською радою, громадянин ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Патологоанатомічне або судово-медичне дослідження тіла померлого не проводилось. У довідці про причину смерті (до форми № 106/0 № 189 видається для поховання), виданій лікарем-терапевтом Фізер О.Г., зазначено, що причиною смерті ОСОБА_1 є «наростаюча серцево-судинна недостатність. ІХС. Дифузний кардіосклероз». Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 помер вдома в с.Терновиця Яворівського району Львівської області.

У довідці Залізничної міжрайонної МСЕК серії ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008р. вказано на причинний зв'язок смерті ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 з трудовим каліцтвом, отриманим 20.02.1997р.

За період із 01.10.2008р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем виплачено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату втраченого заробітку в сумі 719,44 грн. та понесено витрати на її доставку в сумі 1,08 грн.

Крім того, в звязку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та на підставі довідки Залізничної міжрайонної МСЕК родичам померлого виплачено витрати на поховання в сумі 1426,00 грн., одноразову допомогу на сімю в сумі 21583,20 грн., одноразові допомоги на двох утриманців в сумі 8633,28 грн. та щомісячні страхові виплати утриманцям по втраті годувальника за період з 25.12.2008р. по 31.08.2009р. в сумі 2063,34 грн., витрати на доставку цих виплат склали 50,52 грн. Тобто, позивачем понесено витрат в загальній сумі 34476,86 грн.

Правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві регулюються, зокрема, нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до п.9 ст.34 вказаного Закону причинний звязок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Встановлення причинного звязку проводиться відповідними МСЕК згідно з Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005р. № 606.

Згідно з розділом 1 зазначеної Інструкції причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом це зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено перелік документів, на підставі яких МСЕК проводиться розгляд питання про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом. До таких документів відносяться, зокрема, копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, затвердженої завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи, чи акта судово-медичного та судового гістологічного дослідження, затвердженого начальником обласного бюро (міського, районного відділення) судово-медичної експертизи (якщо вони були проведені).

У відповідності до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Нормою ст.1191 Цивільного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу цивільного правопорушення, що включає такі елементи, як протиправність поведінки, шкода, причинний звязок між ними, вина заподіювача шкоди.

В обґрунтування обставини причинно-наслідкового зв'язку смерті ОСОБА_1 з трудовим каліцтвом, яке отримане ним 20.02.1997р. внаслідок ДТП, позивач покликається на довідку Залізничної міжрайонної МСЕК серії ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008р.

Згідно з ст.43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу для роз"яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відтак, для зясування та підтвердження обставини причинного звязку смерті ОСОБА_1 з його трудовим каліцтвом, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.01.2010р. було призначено комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено відділу Львівського обласного бюро судово-медичних експертних, та зупинено провадження у даній справі. На вирішення експертів судом було поставлено наступні питання: 1) Чи підтверджено документально висновок в акті № 1 про нещасний випадок від 27.02.1997р., де вказано про те, що на момент поступлення ОСОБА_1 в лікувальну установу у нього було виявлено «Поєднана травма і переломи ІІ, І ребер справа, струс головному мозку і забій тазу?; 2) Чи підтверджується запис у медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_1 за № 4362 від 16.05.2008р. про те, що він у 1996 році переніс інфаркт міокарда?; 3) Коли у ОСОБА_1 було виявлено захворювання цукровий діабет?; 4) Чи могло захворювання на цукровий діабет потягнути за собою захворювання на серцево-судинну недостатність?; 5) Чи підтверджується документально виписка без дати із історії хвороби № 3458, яка є в документах МСЕК, про те, що: «Хворий ОСОБА_1, 50р., проживає с.Тарнавиця Яворівського району, переведений з І хір.від. ЛШМД в кардіологічний відділ 5.03.1997р. з діагнозом: Правобічна після травматична пневмонія з парапневмонічним плевритом. Хронічний дифузний бронхіт ДН ІІ ст. ІКС стабільна стенокардія, ф.кл. ІІ-ІV після інфарктний (?) кардіосклероз ХНК ІІ Б цукровий діабет, вперше вмовлений. Хворому проводилось лікування і обстеження в умовах кардіологічного відділу, внаслідок чого виставлено клінічний діагноз: ІХС Гострий трансмуральний інфаркт по передній стінці лівого шлуночку ХНК ІІ Б. Після травматична правобічна пневмонія. Перелом ІІ-ІV ребер справа. Цукровий діабет, вперше виявлений, інсулінозалежний?; 6) Чи може експертиза в категоричній формі стверджувати, що саме внаслідок травми 20.02.1997р. ОСОБА_1 захворів на «ІКС Гострий трансмуральний інфаркт по передній стійці лівого шлуночка ХНК ІІ Б», чи ця хвороба у нього виникла до 20.02.1997р.?; 7) Чи може експертиза в категоричній формі стверджувати, що серцево-судинна недостатність, що потягнула смерть ОСОБА_1, виникла внаслідок травми, отриманої ним під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 20.02.1997р.? Якщо так, то чим конкретно це підтверджується?

Висновком комісійної експертизи бюро судово-медичної експертизи Головного управління охорони здоровя Львівської облдержадміністрації від 31.08.2010р. встановлено, що аналізуючи всі представлені документи, в тому числі записи в амбулаторній картці, можна стверджувати, що утворення гострого трансмурального інфаркту було повязано з травмою, отриманою ОСОБА_1 20.02.1997р. Згідно ж п.7 висновку комісійної експертизи в посмертному епікризі (амбулаторна картка) терапевт виставив причину смерті наростаюча серцево-судинна недостатність, але в звязку з тим, що тіло ОСОБА_1 не досліджувалось (не було паталогоанатомічного або судово-медичного дослідження) комісія не може категорично встановити причину смерті.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази, враховуючи п.2.4 Інструкції, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005р. № 606, та нормативне визначення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, що являє собою звязок між перебігом професійного захворювання (отруєння) або наслідками трудового каліцтва, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п.7 висновку комісійної експертизи бюро судово-медичної експертизи від 31.08.2010р. ґрунтується не лише на матеріалах справи, а й відповідає нормам наведеного вище законодавства.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що неможливість встановлення причини смерті ОСОБА_1 у звязку з непроведенням паталогоанатомічного або судово-медичного дослідження його тіла після смерті свідчить про відсутність причинно-наслідкового звязку між трудовим каліцтвом та смертю ОСОБА_1 Отже, довідка Залізничної міжрайонної МСЕК серії ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008р., яка слугувала підставою для виплати позивачем родичам померлого коштів в сумі 33756,34 грн., не є належним і допустимим доказом в даній справі, позаяк спростовується висновком комісійної експертизи бюро судово-медичної експертизи від 31.08.2010р. При цьому, в даному конкретному випадку спірні правовідносини носять цивільно-правовий характер, на що вказує позивач в листі № 244 від 25.09.2009р., тому до них застосовуються норми Цивільного кодексу України, в той час як норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. № 1105-ХІУ та відповідні підзаконні нормативно-правові акти регулювали правовідносини між позивачем у справі та ОСОБА_1 і його родичами.

Враховуючи наведене, судом першої станції обґрунтовано правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в сумі 33756,34 грн., як відшкодування понесених позивачем витрат на виплату родичам померлого витрат на поховання, одноразової допомоги на сімю, одноразової допомоги на двох утриманців, щомісячних страхових виплат утриманцям по втраті годувальника за період з 25.12.2008р. по 31.08.2009р. та витрат на доставку цих виплат.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується причинний звязок між трудовим каліцтвом ОСОБА_1, яке настало внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю джерела підвищеної небезпеки, належного на праві власності відповідачеві, та протиправною поведінкою останнього, проведені позивачем виплати ОСОБА_1 в сумі 719,44 грн. щомісячних страхових відшкодувань втраченого заробітку та витрат на їх доставку в сумі 1,08 грн., правомірно стягнуті місцевим господарським судом з відповідача в порядку регресу, хоч позов і визнаний відповідачем в цій частині.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2011р. у справі № 5/198 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яворівському районі Львівської області, м.Яворів Львівської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяЯкімець Г.Г.