Постанова № 16112781, 06.06.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.06.2011 р. справа №22/2

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. по дов.;

від відповідача: ОСОБА_2, по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2011р. (повний текст від 18.04.2011р.) у справі №22/2 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовом Державного підприємства «Вугілля України»м. Київ

до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк

про стягнення 24814221,93грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Вугілля України»м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 24814221,93грн., з яких 23048149,05грн. сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 1766072,88грн. сума 3% річних.

28.02.2011р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою №538-юр про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 17300000,00грн. заборгованості за вексельними зобовязаннями, 16393183,79грн. інфляційних втрат та 2585127,56грн. 3% річних, а 18.03.2011р. направив до господарського суду пояснення №546-юр, в яких зазначав заборгованість відповідача перед позивачем як 36275977,56грн., з яких 17300000,00грн. - номінальна вартість векселів, 16391145,89грн. інфляційні втрати, 2584831,67грн. 3% річних.

Рішенням від 12.04.2011р. у справі №22/2 господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача основний борг в сумі 11847203,26грн., 3% річних в сумі 1725969,50грн. та інфляційні в сумі 10799367,67грн. При цьому, господарським судом не була прийнята до уваги заява позивача про збільшення позовних вимог, а також заява відповідача про застосування спливу строків позовної давності.

В обґрунтування рішення про часткове задоволення позову господарський суд зазначив, що матеріалами справи доведена наявність заборгованості відповідача за шістьма простими векселями в сумі 15300000,00грн., проте виходячи із заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 11847203,26грн., господарський суд задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Стосовно спливу строку позовної давності за вказаною вимогою, місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи наявні листи відповідача №8/29 від 16.01.2008р. та №8/497 від 15.05.2009р., за змістом яких за даним бухгалтерського обліку відповідача станом на 01.11.2007р. та 01.04.2009р. у останнього визначена заборгованість за вексельними зобовязаннями в сумі 17300000,00грн. Таким чином, за висновком господарського суду, строк позовної давності до вимог по спірним векселям був перерваний 15.05.2009р., а отже позивачем не пропущений.

Разом з тим, у звязку з невірним розрахунком, господарським судом частково задоволені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних (в сумі 1725969,50грн.) та інфляційних втрат (10799367,67грн.).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову у звязку зі спливом строку позовної давності.

Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, повний текст рішення був виготовлений після встановленого ст. 85 ЦК України пятиденного троку, а також отриманий відповідачем примірник рішення не був засвідчений печаткою господарського суду Донецької області.

Крім того, за твердженням скаржника, судом першої інстанції невмотивовано не прийнято до уваги заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, оскільки листи №8/29 від 16.01.2008р. та №8/497 від 15.05.2009р. не містять розгорнутої інформації, відносно яких саме векселів у бухгалтерському обліку відповідача рахувалась заборгованість, тобто їх не можна враховувати як доказ визначення боргу у розумінні ст. 264 ЦК України, а отже вони не переривають строк позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Вугілля України»було укладено низку договорів купівлі-продажу цінних паперів, а саме:

18.11.2005р. №К-180/2005 з ТОВ «Енергоімпекс»про купівлю простих векселів №66334635742408, №66334635742409, складених 18.11.2005р. з датою погашення 18.01.2006р. та 19.12.2005р. відповідно та номінальною вартістю 2200000,00грн. та 2 300000,00грн. відповідно.

06.12.2005р. №К-196/2005 з ТОВ «Енергоімпекс»про купівлю простого векселя №663346635742410, складеного 06.12.2005р. з датою погашення за предявленням, номінальною вартістю 3600 000,00грн.

17.01.2006р. №К-0601/1702 з ТОВ «Енергоімпекс»про купівлю простого векселя №66334635742411, складеного 16.01.2006р. з датою погашення за предявленням, номінальною вартістю 4000000,00грн.

06.02.2006р. №К-602/0602 з ТОВ «Енергоімпекс»про купівлю простого векселя №66334635742412, складеного 06.02.2006р. з датою погашення за предявленням, номінальною вартістю 2000000,00грн.

28.12.2005р. №К2467-КМ із ЗАТ «АРС»про купівлю простого векселя №66334635742474, складеного 27.12.2005р. з датою погашення 30.01.2006р., номінальною вартістю 1200000,00грн.

За матеріалами справи, усі зазначені векселі видані ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Факт передачі векселів у власність позивача підтверджений наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі цінних паперів, згідно яких протягом листопада 2005 року лютого 2006 року ТОВ «Енергоімпекс»та ЗАТ «АРС»передали, а ДП «Вугілля України»прийняло прості векселі, видані ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», з індосаментом на зворотній стороні векселів «платити наказу»ДП «Вугілля України».

Так, згідно матеріалів справи, 27.12.2005р., 30.01.2006р. та 27.02.2006р. позивачем було складено акти предявлення та приймання-передачі векселів на предявника №663346635742410, №66334635742411 та №66334635742412 відповідно.

29.11.2005р. позивачем було складено акти предявлення та приймання-передачі векселів №66334635742408 та №66334635742409 з датою погашення 18.01.2006р. та 19.12.2005р. відповідно.

27.03.2006р. позивачем було складено акт предявлення та приймання-передачі векселя №66334635742474 з датою погашення 30.01.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», зазначені акти підписані без зауважень та заперечень, проте докази їх оплати в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи відповідача №8/29 від 16.01.2008р. та №8/497 від 15.05.2009р., в яких за даними бухгалтерського обліку ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» станом на 01.11.2007р. та станом на 01.04.2009р. визначена заборгованість за вексельними зобовязаннями відповідача перед позивачем у розмірі 17300000,00грн.

З огляду на те, що відповідачем свого зобовязання з оплати зазначених векселів виконано не було, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 194 ЦК України передбачено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що підтверджує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником, та передбачає виконання зобовязань згідно з умовами його розміщення. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Статтею 11 Уніфікованого закону «Про переказний та простий векселі», запровадженого Конвенцією Країни - учасниці від 07.06.1930р., визначено, що вексель (у тому числі простий, враховуючи приписи ст.77 цього Закону), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Відповідно до ст.12 Уніфікованого закону, індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Частковий індосамент вважається недійсним. Індосамент «на пред'явника»має силу бланкового індосаменту.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

За приписами ст.16, 77 Уніфікованого закону, власник переказного (простого) векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Враховуючи викладене та з огляду на матеріали справи, позивач є законним держателем спірних векселів у розумінні чинного законодавства, до якого перейшли усі права за ними, у тому числі право вимоги платежу.

Так, статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Положення статті 530 ЦК України визначають, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно матеріалів справи, строк платежу за векселем №66334635742408 встановлено як 18.01.2006р., за векселем №66334635742409 - 19.12.2005р., за векселем №66334635742410 згідно акту предявлення векселів до платежу від 27.12.2005р. - 28.12.2005р., за векселем №66334635742411 згідно акту предявлення векселів до платежу від 30.01.2006р. - 30.01.2006р., за векселем №66334635742412 згідно акту предявлення векселів до платежу від 27.02.2006р. - 27.02.2006р., а за векселем №66334635742474 - 30.01.2006р.

Відповідно до ст.70 Уніфікованого закону «Про простий та переказний векселі», вимоги за векселями до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Згідно ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються положення, що стосуються переказних векселів, у тому числі і положення ст. 70.

Таким чином, позовна давність за векселями №66334635742410, №66334635742411 та №66334635742412 закінчується зі спливом трьох років від дати настання строку платежу, зазначеного в актах предявлення векселів до платежу, а саме 29.12.2008р., 31.01.2009р. та 28.02.2009р. відповідно. Позовна давність за векселями №66334635742408, №66334635742409 та №66334635742474 закінчується зі спливом трирічного строку від дати настання строку платежу, зазначеного на векселях як дата погашення, а саме 01.12.2008р.(для векселів №408 та №409) та 31.01.2009р. відповідно.

Між тим, згідно ст. 71 Уніфікованого закону, до вексельних зобовязань застосовується перерва перебігу строків позовної давності, що має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися.

Крім того, відповідно до приписів ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №8/29 від 16.01.2008р., Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»повідомило позивача, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.11.2007р. заборгованість відповідача перед ДП «Вугілля України»за предявленими векселями складає загальну суму 17300000,00грн.

Судовою колегією не приймаються до уваги твердження скаржника щодо відсутності в матеріалах справи листа позивача №9287/06 від 04.12.2007р., проте посилання на нього в оскаржуваному рішенні, оскільки таке посилання було зроблено господарським судоми виходячи зі змісту та аналізу наявного у справі листа відповідача №8/29 від 16.01.2008р.

Крім того, листом №8/497 від 15.05.2009р. відповідачем визначена вексельна заборгованість перед позивачем станом на 01.04.2009р. у розмірі 17300000,00грн.

Згідно заяви позивача про збільшення позовних вимог від 28.02.2011р. №538-юр, яка вмотивована не прийнята судом першої інстанції до уваги з огляду на приписи ст. 22 ГПК України, між сторонами склались правовідносини і щодо векселя №66334635742473 номінальною вартістю 2000000,00грн. з датою погашення 29.12.2005р.

Враховуючи викладене, загальна сума вексельних зобовязань відповідача перед позивачем складає саме 17300000,00грн., про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, зважаючи на приписи ст.264 ЦК України, ст.ст.70, 71, 77 Уніфікованого закону «Про простий та переказний векселі»та дату останнього листа відповідача №8/497, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо переривання строку позовної давності стосовно вимог, які випливають зі спірних простих векселів.

З огляду на викладене, доводи заявника в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права шляхом неприйняття заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Посилання скаржника на дослідження судом першої інстанції векселя №66334635742473, який не є переметом розгляду даної справи, не заслуговують на увагу, оскільки згідно матеріалів справи, вказаний вексель розглядався судом першої інстанції лише як підтвердження загальної суми вексельного зобовязання відповідача перед позивачем, та не був прийнятий господарським судом в якості доказу збільшення позивачем розміру позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача за векселями №66334635742408, №66334635742409 №66334635742410, №66334635742411, №66334635742412 та №66334635742474 у розмірі 15300000,00грн.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення 11847203,26грн. основного боргу (проте доказів часткової оплати заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано), позовні вимоги в цій частині судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, ст. 625 ЦК України передбачає обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, на підставі чого позивачем нараховано до стягнення 3% річних за період з моменту виникнення заборгованості за кожним векселем по 31.12.2010р. в розмірі 1766072,88грн. та інфляційні в розмірі 11200945,79грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судова колегія вважає їх арифметично невірними та такими, що не повністю відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, за векселем №66334635742410 не можна встановити початок прострочення та порядок нарахування даних вимог, з огляду на недоведеність часткових оплат відповідачем означеного цінного паперу.

Проте, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарського суду Донецької області судова колегія також вважає арифметично невірним, оскільки за власним розрахунком судової колегії за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума 3% річних, що підлягає задоволенню, становить 1743944,00грн.

Крім того, за розрахунком апеляційного господарського суду у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних витрат складає 10960917,52грн., оскільки за векселями №66334635742411, №66334635742412 та №66334635742474 індекс інфляції позивачем невірно розрахований за 1 день, а повинен розраховватись в цілому за весь місяць, тобто починаючи з 01.02.2006р., 01.03.2006р. та 01.02.2006р. відповідно.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 24814221,93грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 24552064,78грн., з яких 11847203,26грн. сума основного боргу, 10960917,52грн. - сума інфляційних втрат та 1743944,00грн. 3% річних.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо віднесення на відповідача суми відшкодування витрат зі сплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі, та з огляду на приписи ст. 49 ГПК України зазначає, що судові витрати за подання первісного позову підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2011р. у справі №22/2 не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід змінити в частині розміру задоволених позовних вимог та, відповідно, розміру стягуваних судових витрат.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги доводів скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом недотримання встановлених ГПК України строків для виготовлення повного тексту рішення, а також не засвідчення примірника зазначеного рішення, отриманого підприємством відповідача, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи. З ксерокопії рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2011р. у справі №22/2, доданої заявником до апеляційної скарги, вбачається, що представник відповідача отримав примірник рішення, підписаний суддею Іванченковою О.М. власноруч, що виключає необхідність засвідчення такого рішення печаткою господарського суду згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2011р. (повний текст від 18.04.2011р.) у справі №22/2залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2011р. (повний текст від 18.04.2011р.) у справі №22/2 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України»м.Київ задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м.Донецьк на користь Державного підприємства «Вугілля України»м.Київ 24552064,78грн., з яких 11847203,26грн. сума основного боргу, 10960917,52грн. - сума інфляційних втрат та 1743944,00грн. 3% річних.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м.Донецьк на користь Державного підприємства «Вугілля України»м.Київ відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 25230,60грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,51грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач):Н.В. Будко

Судді:Н.В. Акулова

Т.Д. Геза

Надруковано примірників 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС