Рішення № 16111378, 02.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 червня 2011 року справа № 20-7/057-11/277 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №20-7/057-11/277

за позовом Закритого акціонерного товариства “Доставка”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення заборгованості за договором поставки в сумі 8 541,96 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.01.2011;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №1423 від 27.05.2011;

Суть спору:

19.01.2006 Закрите акціонерне товариство «Доставка»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки №У-0086 від 25.05.2005 в сумі 8541,96 грн., в тому числі: основного боргу 6658,84 грн, штрафу 1331,77 грн, пені 551,35 грн, з посиланням на статті 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 218, 231 Господарського кодексу України.

Господарським судом Автономної Республіки Крим листом за вихідним №2/24-1062-2006 від 26.01.2006 зазначений позов у відповідності із статтями 13, 15, 17 Господарського процесуального кодексу України направлено до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.02.2006 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ілюхіної Г.П. та порушено провадження у справі №20-7/057.

Ухвалою суду від 16.05.2006 провадження у справі зупинено, ксерокопії матеріалів справи були надіслані до Відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в м. Севастополі для перевірки викладених в ухвалі фактів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.06.2006 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 05.07.2006 провадження у справі №20-7/057 зупинено, ксерокопії матеріалів справи направлені в прокуратуру м. Севастополя для перевірки викладених фактів та вирішення питання про порушення кримінальної справи чи відмову в її порушенні по частини третьої статті 190, частини третьої статті 358 Кримінального кодексу України щодо посадових осіб ЗАТ “Доставка”.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.06.2008, на виконання розпорядження голови суду №53 від 03.06.2008, справа №20-7/057 прийнята до провадження суддею Дмитрієвим В.Є. з привласненням №20-7/057-11/277.

За результатами повторного автоматичного розподілу справа №20-7/057-11/277 ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.02.2011 прийнята до провадження суддею Харченком І.А.

21.03.2011 рішенням зборів суддів господарського суду міста Севастополя запропоновано судді Харченку І.А. вжити усіх необхідних заходів щодо поновлення провадження у справі №20-7/057-11/277.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.04.2011 провадження у справі №20-7/057-11/277 поновлено.

У судовому засіданні 02.06.2011 представник відповідача заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача як необґрунтованого.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського кодексу України подав суду відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує (том 1 арк.с. 45, 91).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін

в с т а н о в и в:

25.05.2005 між закритим акціонерним товариством «Доставка»(Постачальник, далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець, далі - відповідач) укладений договір поставки №У-0086 (далі Договір), згідно якого Постачальник на умовах, передбачених договором, зобов`язується поставити на підставі письмових замовлень Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити товар Постачальника, зазначений у накладних. Строк дії Договору встановлений з моменту підписання до 31.12.2005, а в частині взаєморозрахунків до виконання своїх зобовязань за Договором сторонами /том 1 арк.с.60/.

У розділі 2 Договору сторони погодили умови та строки передачі товару. Так, поставка здійснюється на умовах, які погоджуються сторонами та зазначаються в письмових замовленнях, погоджених сторонами. Факт поставки товару підтверджується сторонами шляхом оформлення накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін. Фактична передача товару від Постачальника Покупцю визначається з моменту підписання накладної обойми сторонами.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Покупець оплачує поставлений товар в розмірі, вказаному у відповідної накладної протягом семі календарних днів з моменту фактичної передачі товару від Постачальника Покупцю шляхом перерахування суми, вказаної у відповідної накладної, на рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено на адресу відповідача товар за витратними накладними №Y-00001476 від 10.08.2005 на суму 5324,50 грн та №Y-00001667 від 17.08.2005 на суму 1334,34 грн, а всього на суму 6658,84 грн (арк.с.52, 57).

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав, отриманий товар не оплатив, у звязку з чим заборгованість останнього за Договором склала 6658,84 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що будь-яких договорів з позивачем не укладав та довіреностей на отримання матеріальних цінностей не оформлював і сам за вказаними накладними товар не отримував.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався здійснювати оплату за поставлений товар протягом семі календарних днів з моменту фактичної передачі товару від Постачальника Покупцю.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо твердження відповідача про те, що він будь-яких договорів з позивачем не укладав та довіреностей на отримання матеріальних цінностей не оформлював і сам за вказаними накладними товар не отримував, то зазначає наступне.

Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Передача товару відповідачу підтверджується належними доказами, а саме витратними накладними №Y-00001476 від 10.08.2005 на суму 5324,50 грн та №Y-00001667 від 17.08.2005, підпис на яких скріплена печаткою саме ФОП ОСОБА_1 (арк.с.52, 57).

Судом зясовано, що під час судового розгляду даної справи від відповідача ні в усній, ні в письмовій формі до суду не заявлялося про факти втрати або крадіжки печатки або докази звернення відповідача із заявою про підробку печатки до правоохоронних органів, рішення таких органів з вказаного питання до суду не представлені.

Факт фальсифікації чи підробки вказаних первинних документів також не доведено відповідачем у встановленому порядку.

Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 6658,84 грн.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за поставлений товар є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду, відповідач мав заборгованості в розмірі 6658,84 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 551,35 грн за прострочку оплати поставленого товару та штраф в сумі 1331,77 грн за прострочку оплати поставленого товару більш ніж 10 календарних днів.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3 Договору за порушення строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного перерахування грошових коштів за кожний день прострочення виконання зобовязання. У випадку прострочення Покупцем оплати поставленого товару більш ніж на десять календарних днів, Покупець виплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу (арк.с.10), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1331,77 грн також підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с. 10), суд дійшов висновку про те, що він не відповідає умовам Договору та в ньому невірна визначена дата, з якої починається прострочка зобовязання, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 248,88 грн, виходячи з наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

5324.5018.08.2005 - 09.01.20061459.5000 %200,95

1334.3425.08.2005 - 09.01.20061389.5000 %47,93

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 611, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 230-232 Господарського кодексу України статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99805, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Доставка»(95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 12, ідентифікаційний код 33433894) заборгованість за поставлений товар за договором поставки №У-0086 від 25.05.2005 в сумі 8239,49 грн, в тому числі: основної борг 6658,84 грн, штраф 1331,77 грн, пеня 248,88 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 98,39 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 113,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 302,47 грн відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 07.06.2011.