Рішення № 16111328, 30.05.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2011 р. Справа № 5019/1050/11

За позовом Прокурора Радивилівського району Рівненської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"

до відповідача Державного підприємства дослідне господарство "Городецьке"

про стягнення в сумі 2 704 грн. 00 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 за дов. 3 31/юр від 31.05.11 р.;

Від відповідача - не з'явився;

Від прокуратури - Рункевич І.В. посв. № 82 від 05.11.10 р.

Суть спору: Прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Державного підприємства дослідне господарство "Городецьке" про стягнення заборгованості у розмірі 2 704 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача - Державного підприємства дослідне господарство "Городецьке", у судове засідання 30 травня 2011 року не з'явився, витребуваного ухвалою суду від 19 травня 2011 року відзиву на позов не подав, вимог позивача не оспорив, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи (а.с. 17).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників прокуратури та позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

23 вересня 2008 року та 24 вересня 2008 року між Державним підприємством "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" та Державним підприємством дослідне господарство "Городецьке" Володимирецького району Рівненської області за усною домовленістю провели товарообмінну операцію, за якою Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" доставив і передав Державному підприємству дослідному господарству "Городецьке" 53,68 тонн висівок пшеничних на загальну суму 26 840 грн. 00 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ РН-9-230021 від 23.09.2008 р., РН-9-230024 від 23.09.2008 р., РН-9-240002 від 24.09.2008 р. ( а.с. 5-7), і отримав в рахунок обміну 50 голів телят ВРХ по накладній № 61 вагою 3110/3017 кг на суму 24 136 грн. 00 коп. ( а.с. 8).

Недобір до рівноцінного обміну в грошовому виразі складав 2 704 грн. 00 коп. Більше ніякого товару сторони один одному не передавали.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" та Державне підприємство дослідного господарства "Городецьке" провели товарообмінну операцію, що підтверджується товарно-транспортними накладними та накладною № 61, і між сторонами існують договірні правовідносини міни (бартеру) в силу закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Частиною 2 ст. 715 ЦК України визначено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобовязання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обовязків повязано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин.

Судом встановлено, що між сторонами на підставі усної домовленості виникли правовідносини, у силу яких позивач поставив та передав товар, а відповідач мав провести оплату по недобору до рівноцінного обміну у грошовому виразі, при цьому термін оплати визначений не був.

Відповідно до ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16 квітня 2010 року за вих. № 20 позивач звернувся до відповідача із вимогою сплати боргу в сумі 2 701 грн. 00 коп. протягом семи днів з моменту отримання вимоги. У вказані строки відповідач свої зобов'язання не виконав ( а.с. 9).

06 липня 2010 року позивачем повторно відповідачу направлена вимога про оплату заборгованості у розмірі 2 704 грн. 00 коп. ( а.с. 10).

23 липня 2010 року позивач отримав відповідь від відповідача, якою запевнив, що розрахунок по заборгованості буде проведений після збору та продажу зерна з нового врожаю ( а.с. 11), але станом на 16 травня 2011 року відповідач заборгованість не погасив і за ним рахується борг у сумі 2 704 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Господарським кодексом України визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно із п. 2 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 701 грн. 00 коп. заборгованості заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства дослідне господарство "Городецьке" (34381, Рівненська область, Володимирецький район, с. Городець, вул. Жовтнева, 170, код 00729586) на користь Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (35500 Рівненська область, м. Радивилів, вул. Волковенка, 11, код 00955791 ) заборгованість у розмірі 2 704 грн. 00 коп..

3. Стягнути з Державного підприємства дослідне господарство "Городецьке" (34381, Рівненська область, Володимирецький район, с. Городець, вул. Жовтнева, 170, код 00729586) в доход державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита.

4. Стягнути з Державного підприємства дослідне господарство "Городецьке" (34381, Рівненська область, Володимирецький район, с. Городець, вул. Жовтнева, 170, код 00729586) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Р.Войтюк

Рішення підписане суддею 02 червня 2011 р.