Рішення № 16111038, 07.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р.Справа № 9/17-1351-2011 За позовом: Комунального підприємства „Ланжерон”; До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про розірвання договору оренди та стягнення 15784,99грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 07.04.2011 р. за вх. №1854/2011 Комунальне підприємство „Ланжерон” (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору оренди та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) в сумі 15784,99 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях, призначених на 06.05.2011 р., 27.05.2011 р. та 07.06.2011 р. не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, так як 05.05.2011 року за вх. №14109/2011 надіслав на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи, яке у судовому засіданні від 06.05.2011 р. було задоволено. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.10.2004 року між Комунальним підприємством „Ланжерон” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 34-2/04/Д (далі - Договір № 34-2/04/Д), відповідно до якого Комунальне підприємство „Ланжерон” передає, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приймає у строкове платне користування 2/3 частини нежитлового приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” (інв. № 95-ЛП), розташоване на земельній ділянці на території пляжу „Ланжерон”, загальною площею 91,13 кв. м. Строк дії Договору: з 01.10.2004 р. до 30.09.2012р.

Нарахована орендна плата за Договором № 34-2/04/Д за період з 01 січня 2010 року до 01 лютого 2011 року, відповідно до рахунків, зазначених у позовній заяві, складає 25876,24 грн.

У період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року орендар сплатив за Договором № 34-2/04/Д 5100,55 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами.

Крім того, 18 лютого 2010 року, 16 березня 2010 року, орендар сплатив за Договором № 34-22/04/Д через банківську установу 3 302,10 грн. та 1 697,42 грн. відповідно.

Позивач зазначає, що з 01 жовтня 2010 року по 01 березня 2011 року включно орендна плата орендарем не сплачувалась.

Таким чином, сума боргу відповідача за Договором № 34-22/04/Д, відповідно до вищенаведених рахунків складає 15784,99 грн..

Відповідно до п. 4.2. Договору № 34-2/04/Д орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Згідно п. 5.3. Договору № 34-2/04/Д у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу Договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Таким чином Договір № 34-2/04/Д у зв'язку із порушенням Орендарем умов Договору стосовно виплати орендної плати підлягає розірванню, а сума заборгованості за цим Договором - стягненню.

23.02.2011 р. ОСОБА_1 позивачем була направлена пропозиція про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 34-2/04/Д від 01.10.2004 р. та сплати заборгованості за даним Договором. Відповіді на пропозицію до комунального підприємства „Ланжерон” не надійшло.

Таким чином на момент подання позову позивач просив суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 34-2/04/Д від 01.10.2004 р. укладений між Комунальним підприємством „Ланжерон” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на 2/3 частини нежитлового приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” (інв. № 95-ЛП), розташованому на земельній ділянці на території пляжу „Ланжерон”, загальною площею 91,13 кв. м., а також стягнути на його користь заборгованість за вищезазначеним договором у розмірі 15784,99 грн.

07.06.2011 року за вх. №18462/2011 представником позивача було надано до суду уточнення до позовної заяви, згідно якого Комунальне підприємство „Ланжерон” повідомив суд про сплату відповідачем стягуваної суми, а тому замість стягнення просить суд виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, та розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 34-2/04/Д від 01.10.2004 р. укладений між Комунальним підприємством „Ланжерон” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на 2/3 частини нежитлового приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” (інв. № 95-ЛП), розташованому на земельній ділянці на території пляжу „Ланжерон”, загальною площею 91,13 кв. м.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269 від 10.04.1992 р.).

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі був укладений договір оренди нежилого приміщення, згідно з яким позивач (Орендодавець) зобовязався передати відповідачу (Орендар) у строкове платне користування 2/3 частини нежилого приміщення для розміщення обєкту громадського харчування та місць відпочинку населення, а відповідач зобовязався прийняти орендоване майно, відповідно до його призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що термін дії договору складає з 01.10.2004 року до 30.09.2012 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000р. та Методики розрахунку орендної плати при оренді комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, як вказує позивач, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 01.10.2004 року щодо внесення орендної плати у нього виникла заборгованість з орендної плати по розрахунках: від 04.01.2010 р. № А1/08, від 05.02.2010 р. № А2/008, від 09.03.2010 р. № АЗ/08, від 07.04.2010 р., № А4/008, від 11.05.2010 р. № А5/008, від 11.06.2010 р. № А6/008, від 12.07.2010 р. № А7/34-2/04/Д, від 12.08.2010 р. № А8/34-2/04/Д, від 10.09.2010 р. № А9/34-2/04/Д, від 11.10.2010 р. № А10/34-2/04/Д, від 09.11.2010 р. № А11/34-2/04/Д, від 09.12.2010 р. № А12/34-2/04/Д, від 18.01.2011 р. № А1/34-2/04/Д, від 08.02.2011 р. № А2/34-2/04/Д, від 01.03.2011 р. № А2/34-2/04/Д складає: за січень 2010 року 1 636,32 грн.; за лютий 2010 року 1 665,78 грн.; за березень 2010 року 1 697,43 грн.; за квітень 2010 року 1 712,70 грн.; за травень 2010 року 1707,57 грн. за червень 2010 року - 1697,32 грн.; за липень 2010 року 1 690,53 грн.; за серпень 2010 року 1 687,14 грн.; за вересень 2010 року 1 707,39 грн.; за жовтень 2010 року 1 756,90 грн.; за листопад 2010 року 1 765,68 грн.; за грудень 2010 року 1 770,98 грн.; за січень 2011 року 1 776,28 грн.; за лютий 2011 року 1 794,04 грн.; за березень 2011 року 1 810,18 грн., яка на момент подання позову склала 25876,24 грн.

При цьому, як зясовано судом, позивач звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість з орендної плати, про що свідчить лист-пропозиція про сплату заборгованості та розірвання укладеного між сторонами договору. Проте, відповіді від відповідача позивачем не отримувались.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання щодо розрахунку з позивачем, що свідчить про наявність боргу у сумі 22876,24 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що у період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року Орендар сплатив за Договором № 34-2/04/Д 5100,55 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 05.05.2010 р. № 77, від 13.08.2010 р. № 333 від 25.08.2010 р. № 357. Крім того, 18 лютого 2010 року, 16 березня 2010 року Орендар сплатив за Договором № 34-02/04/Д через банківську установу 3 302,10 грн. та 1 697,42 грн. відповідно. Таким чином сума боргу відповідача за Договором №34-2/04/Д, відповідно до вищенаведених рахунків та загальних розрахунків позивача складає 15784,99 грн.

Згідно уточнень позивача, під час розгляду справи, відповідачем було вчинено проплату основного боргу у розмірі 15784,99 грн.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірного договору за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

Однією з підстав для розірвання спірного договору оренди майна позивач визначає той факт, що орендарем не сплачується орендна плата, чим порушуються умови договору оренди та положення ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 284 і ст. 285 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

П. 7.6. спірного договору оренди передбачено право орендодавця на припинення договору у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відтак, враховуючи той факт, що відповідачем не виконувались зобовязання по сплаті орендної плати, що є порушенням однієї з істотних умов спірного договору оренди, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди нежилого приміщення від 01.10.2004 р., укладеного між сторонами по справі.

До того ж згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Ст. 770 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди.

Так, оскільки спірний договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо повернення відповідачем та виселення його з 2/3 частини нежитлового приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” (інв. № 95-ЛП), розташованому на земельній ділянці на території пляжу „Ланжерон”, загальною площею 91,13 кв. м..

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 34-2/04/Д від 01.10.2004 р. укладений між Комунальним підприємством „Ланжерон” (65014, м. Одеса, Приморський район, пляж Ланжерон, буд. 23, Адміністративна будівля, кім. 1, код ЄДРПОУ 30418564) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (65014, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на 2/3 частини нежитлового приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” (інв. № 95-ЛП), розташованому на земельній ділянці на території пляжу „Ланжерон”, загальною площею 91,13 кв. м.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (65014, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з нежитлового приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” (інв. № 95-ЛП), розташованому на земельній ділянці на території пляжу „Ланжерон”, загальною площею 91,13 кв. м. на користь Комунального підприємства „Ланжерон” (65014, м. Одеса, Приморський район, пляж Ланжерон, буд. 23, Адміністративна будівля, кім. 1, код ЄДРПОУ 30418564).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65014, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 32,85 грн. державного мита.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65014, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Ланжерон” (65014, м. Одеса, Приморський район, пляж Ланжерон, буд. 23, Адміністративна будівля, кім. 1, код ЄДРПОУ 30418564) 300 грн. державного мита та 236 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 10 червня 2011 року.