Рішення № 16111002, 06.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2011 р.Справа № 10/17-1496-2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

до відповідача Приватного підприємства «Компанія «Агропромінвест»

про зобовязання здійснити поставку товару та стягнення 4410,18 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 22.04.2011р. №26-11/141

від відповідача: не зявився

Суть спору: ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»звернулося до ПП «Компанія «Агропромінвест»з позовом, в якому просить суд зобовязати відповідача здійснити поставку продукції по договору від 10.03.2010р. №07-03/10 та стягнути з відповідача пеню в сумі 4410,18 грн., яка нарахована відповідачу з 09.07.2010р. по 09.01.2011р. за порушення строків поставки продукції.

Під час розгляду справи позивач надав до суду Статут Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», який затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»від 18.04.2011р., та згідно з яким Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»є новим найменуванням ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»; Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, згідно з яким 20.04.2011р. проведено державну реєстрацію змін щодо найменування юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»; Довідку з ЄДРПОУ № 310914 від 21.04.2011р. та виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.05.2011р. щодо Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш».

Таким чином надані представником позивача документи свідчать про зміну найменування позивача у справі з ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш».

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які відправлені відповідачу на юридичну адресу, що зазначена у позові, повернуті до суду органами звязку з повідомленням про відсутність відповідача за вказаною адресою, а ухвала суду про порушення провадження у справі, яка відправлена відповідачу на поштову адресу, що зазначена у договорі, повернута до суду органами звязку з повідомленням «за закінченням терміну зберігання»і тому господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

10.03.2010р. між ПП «Компанія «Агропромінвест»(постачальник, відповідач) і ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»(покупець, позивач) укладений договір поставки продукції №07-03/10, із протоколом розбіжностей від 23.03.2010р. щодо умов п.3.2. договору, згідно з якими відповідач зобовязався передати у власність продукцію, а позивач зобовязався належним чином прийняти і оплатити продукцію на умовах даного договору. Під терміном продукція належить розуміти товар в найменуванні, кількості, по ціні і загальній вартості, вказаній в специфікації (Додаток №1), яка являється невідємною частиною даного договору.

Відповідно до умов п.2.1. договору ціна договору і загальна вартість продукції становить 58936,14 грн. і вказується у специфікації (Додаток №1), яка являється невідємною частиною договору.

Згідно з умовами п.4.2. договору розрахунки здійснюються шляхом 50% передоплати, а залишок 50% по факту поставки на умовах DDP.

Відповідно до умов п.5.3., п.5.4. договору доставка продукції здійснюється транспортом відповідача і за його рахунок на склад позивача по місцю знаходження; продукція поставляється у строки, вказані і узгоджені сторонами в специфікації, яка являється невідємною частиною даного договору. Допускається поставка продукції партіями з відповідним кінцевим розрахунком за кожну партію.

Умовами п.6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення поставки продукції відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення за кожний день прострочення строку поставки.

У п.8.1. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому, але не більш ніж до 31.12.2010р.

У Специфікації №01 від 10.03.2010р., яка являється Додатком №1 до договору поставки №07-03/10 від 10.03.2010р. встановлено найменування продукції: Установка повірочна постійного і перемінного струму У300 Пост.: 0,15-1000 В; 0,1 -200А, Перем.: 0,15 -1000В; 0,1 -200А, кількість продукції: 1 штука; ціна за одиницю: 49113,45 грн., загальна вартість: 58936,14 грн. з ПДВ, а також встановлено строк поставки продукції: 30 днів з дати передоплати в розмірі 50% від загальної вартості продукції.

Також судом встановлено, що 10.03.2010р. відповідач виставив позивачу рахунок №1/03 на оплату продукції в сумі 58936,14 грн., який відповідач оплатив 08.06.2010р. в сумі 29468,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №32950 від 08.06.2010р., згідно з яким, грошові кошти в сумі 29468,07 грн. сплачені позивачем в якості передоплати.

Поряд з цим судом встановлено, що 23.07.2010р. за вх. №4742 позивач одержав лист відповідача за вих. №1-23/07/10, який надісланий позивачу факсимільним звязком, та в якому відповідач повідомив позивача про те, що продукція по договору від 10.03.2010р. №07-03/10 затримана на Новоазовській митниці для перевірки подвійного призначення і корпус прибору був розбитий при перевірці, а тому відповідач як офіційний дилер ВАТ «Краснодарський ЗИП»в терміновому порядку замовило на заводі корпус для даної установки і на протязі 10-ти зобовязується поставити продукцію позивачу.

05.10.2010р. позивач надіслав відповідачу лист №79-6999, в якому просив відповідача повідомити строк поставки установки повірочної постійного та перемінного току УЗ00. Листом від 19.10.2010р. за вих. №4/1910/10 відповідач повідомив позивача про те, що під час відправки на адресу позивача вказаної установки помилково зазначений інший адрес, а тому відповідач зобовязується виправити ситуацію в найближчий час.

У листі від 08.12.2010р. №79-9306, який направлений відповідачу факсимільним звязком, позивач просив відповідача прийняти оперативні міри і прискорити поставку установки, а також надати письмову відповідь в строк до 10.12.2010р.

В свою чергу відповідач відповіді на вказаний лист позивача не надав, установку позивачу не поставив, що у зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи позивач надав до суду Статутні та реєстраційні документи, згідно з якими новим найменуванням ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»є Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш».

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами укладений договір поставки продукції, за умовами якого відповідач зобовязався поставити відповідачу продукцію загальною вартістю 58936,14 грн. у наступний строк: 30 днів з дати передоплати в розмірі 50% загальної вартості продукції.

Поряд з цим судом встановлено, що передоплату продукції, яку відповідач зобовязався поставити позивачу, останнім здійснено 08.06.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №32950. Отже, поставити продукцію позивачу відповідач зобовязаний в строк до 08.07.2010р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що передбачену умовами договору поставки продукцію, відповідач не поставив відповідачу, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, тобто до 08.07.2010р., так і в подальшому, після надіслання позивачу листів про відстрочення поставки у звязку з непередбачуваними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У листі від 08.12.2010р. №79-9306, який направлений відповідачу факсимільним звязком, позивач просив відповідача прийняти оперативні міри і прискорити поставку установки, а також надати письмову відповідь в строк до 10.1.2010р.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині зобовязання відповідача передати позивачу продукцію по договору поставку, а отже і їх задоволення в цій частині.

При цьому господарський суд не звертає уваги на те, що строк дії укладеного між сторонами договору поставки закінчився 31.12.2010р., оскільки закінчення строку дії договору жодним чином не припиняє зобовязань відповідача, які вже існують на момент закінчення строку дії договору і будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Тим більш, що позивачем не втрачений інтерес до виконання відповідачем свого зобовязання в натурі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено господарським судом, пеня нарахована відповідачу за порушення строків поставки продукції з 09.07.2010р. по 09.01.2011р., виходячи із вартості продукції, яку відповідач зобовязаний поставити позивачу в сумі 58936,14 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день пророчення виконання, а згідно з вимогами ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, в укладеному між сторонами договорі поставки передбачено, що у випадку прострочення поставки продукції відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення за кожний день прострочення строку поставки.

Тобто, в укладеному між сторонами договорі розмір неустойки визначений від суми не грошового зобовязання, як то передбачено вимогами ч.3 ст.549 ЦК України. Більш того, суми від якої відповідач оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ взагалі не визначено. За таких обставин господарський суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем з 09.07.2010р. по 09.01.2011р., виходячи із вартості продукції в сумі 58936,14 грн. відсутні, а тому і відмовляє позивачу у задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»задовольнити частково.

2. Зобовязати Приватне підприємство «Компанія «Агропромінвест»(65042, м. Одеса, вул. Балтська дорога, 36 кв. 29, ідентифікаційний код 22453452) здійснити поставку продукції по договору від 10.03.2010р. №07-03/10 Публічному акціонерному товариству «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»(40011, м. Суми, пл. Привокзальна,1, ідентифікаційний код 05785448).

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Агропромінвест» (65042, м. Одеса, вул. Балтська дорога, 36 кв. 29, ідентифікаційний код 22453452, р/р 26003012651980 в КБ «Фінанси та Кредит», МФО 328823) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»(40011, м. Суми, пл. Привокзальна,1, ідентифікаційний код 05785448, р/р 26004040238901 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харкова, МФО 351005) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят пять) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 09 червня 2011 року.