Рішення № 16110599, 30.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2011 р.

Справа № 16/17-1266-2011

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” до товариства з обмеженою відповідальністю „Отрада” про стягнення 1390,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” (далі по тексту ТОВ „Торговий дім „Еліт”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Отрада” (далі по тексту ТОВ „Отрада”) загальної заборгованості за договором поставки № П-1436 від 25.05.2010р. у розмірі 6760,04 грн., у тому числі основного боргу в сумі 5177,44 грн., пені в сумі 407,09 грн., штрафу в розмірі 776,62 грн., витрат від інфляції у сумі 317,26 грн. та 3 % річних у сумі 81,99 грн. Свої позовні вимоги ТОВ „Отрада” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки № П-1436, укладеним між сторонами по справі 25.05.2010р. в частині здійснення розрахунку на поставлене морозиво.

В подальшому, у зв’язку з погашенням 08.04.2011р. відповідачем суми основного боргу та частково пені, позивачем було зменшено розмір заявленого позову. Так, згідно зі заявою, яка надійшла до господарського суду Одеської області 12.05.2011р., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 215,09 грн., штраф в сумі 776,62 грн., 3% річних в розмірі 81,99 грн. та витрати від інфляції в сумі 317,26 грн., а всього 1390,96 грн. Дана редакція позовних вимог є остаточною та приймається судом до розгляду по суті.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.05.2010р. між ТОВ „Торговий дім „Еліт” (Постачальник) та ТОВ „Отрада” (Покупець) був укладений договір поставки № П-1436, відповідно до умов п.п. 1.1 якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю належну партію продукції, а Покупець зобов’язався прийняти продукцію і своєчасно оплатити її на умовах даного договору. Зі змісту п. 2.3 договору вбачається, що предметом поставки сторонами було визначено морозиво та напівфабрикати.

Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, між сторонами договірні відносини існували досить тривалий час, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне звернутися лише до тих первинних документів, позовні вимоги про стягнення заборгованості за якими висуваються в межах даної справи. Так, позивачем було поставлено, а відповідачем одержано згідно з видатковими накладними №ОД-42507 від 07.08.2010р. на суму 3464,52 грн. та № ОД-37103 від 24.07.2010р. на суму 3125,40 грн. морозиво загальною вартістю у розмірі 6589,92 грн. В подальшому, 15.10.2010р. частину поставленого на вказаними накладними морозива було повернуто Постачальнику. За накладною на повернення від покупця № ОД-01448 позивачу було повернуто раніше одержане на підставі накладної №ОД-42507 від 07.08.2010р. морозиво на суму 388,80 грн.. За накладною № ОД-01449 відповідачем було повернуто морозиво на суму 100,80 грн. раніше одержане за накладною № ОД-37103 від 24.07.2010р. Крім того, слід зазначити, що в якості оплати частини морозива за накладною №ОД-37103 від 24.07.2010р. було зараховано частину раніше здійсненої відповідачем попередньої оплати в сумі 922,88 грн. Таким чином, до звернення позивача до суду із даним позовом за відповідачем рахувалася заборгованість за видатковою накладною № ОД-42507 від 07.08.2010р. на суму 3075,72 грн, а також за видатковою накладною № ОД-37103 від 24.07.2010р. на суму 2101,72 грн. Дані обставини підтверджуються і наявною у матеріалах справи копією акту звірки взаємних розрахунків, складеного між сторонами станом на 30.11.2010р.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 2.3.1 договору поставки № П-1436 від 25.05.2010р. сторонами було досягнуто домовленість про здійснення розрахунку за поставлене за період з травня по вересень морозиво з відстрочкою платежу строком на 14 календарних днів з дати поставки.

Таким чином, морозиво, одержане за видатковою накладною № ОД-42507 від 07.08.2010р. мало бути оплачено до 20.08.2010р. включно, а за видатковою накладною № ОД-37103 від 24.07.2010р. –до 06.08.2010р.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. В свою чергу, у відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Проте, відповідачем в порушення умов п.п. 1.1, 2.3 договору поставки № П-1436 від 25.05.2010р., вимог ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України на час звернення ТОВ „Торговий дім „Еліт” до суду з даним позовом зобов’язання із своєчасного та повного здійснення розрахунку за одержану продукцію належним чином виконані не були. Таким чином, до звернення позивача до суду із даним позовом за відповідачем рахувалася заборгованість на суму 5177,44 грн., яка була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду з позовними вимогами про її стягнення у примусовому порядку.

Приймаючи до уваги часткове погашення відповідачем заборгованості, ТОВ „Торговий дім „Еліт” в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з ТОВ „Отрада” непогашеної частини пені в сумі 215,09 грн., штрафу в сумі 776,62 грн., 3% річних в розмірі 81,99 грн. та витрат від інфляції в сумі 317,26 грн., а всього 1390,96 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3 договору поставки № П-1436 від 25.05.2010р. у разі порушення терміну оплати, вказаного в п. 2.3 даної угоди, до 10-ти днів Покупцем було прийнято на себе зобов’язання зі сплати Постачальнику пені у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за кожний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 8), доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань по вказаному вище договору ТОВ „Торговий дім „Еліт” додатково було нараховано до сплати ТОВ „Отрада” 407,99 грн. пені. При цьому, у зв’язку з частковою оплатою Покупцем даної суми пені, позивачем в межах даної справи висуваються позовні вимоги про стягнення непогашеного залишку пені у сумі 215,09грн.

Проаналізувавши вказаний розрахунок, суд доходить висновку про допущення позивачем у розрахунку низки помилок, а саме: невірне визначення позивачем дати початку нарахування пені - з останнього дня строку оплати (06.08.2010р. та 20.08.2010р.), а не наступного за вказаним днем першого дня прострочення та невірне визначення кількості днів періоду прострочення; застосування невірного розміру облікової ставки НБУ.

Таким чином, сума пені без врахування її суми часткового погашення повинна становити:

- по заборгованості за видатковою накладною № ОД-37103 від 24.07.2010р. –164,48 грн. (2101,72 грн. х 8,5%х2/(365х100%) х 3 днів (з 07.08.2010р. по 09.08.2010р.) + 2101,72 грн. х 7,75%х2/(365х100%) х 181 днів (з 10.08.2010р. по 06.02.2011р.)),

- по заборгованості за видатковою накладною № ОД-42507 від 07.08.2010р. –240,33 грн. (3075,72 грн. х 7,75%х2/(365х100%) х 184 днів (з 21.08.2010р. по 20.02.2011р.)).

З урахуванням часткового погашення відповідачем суми пені 08.04.2011р. на суму 192 грн., її розмір становить 212,81 грн.

З огляду на викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 215,09 грн. задовольнити частково в сумі 212,81 грн.

Водночас, розглянувши вимоги про стягнення з Покупця штрафу в сумі 776,62 грн., суд доходить висновку про їх обґрунтованість та правомірність з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 7.4 договору поставки № П-1436 від 25.05.2010р. у разі порушення термінів оплати більш ніж на 30 календарних днів від дати відстрочки платежу, що вказана у п. 2.3 даної угоди Покупець, окрім пені, сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 15% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Керуючись наведеними умовами договору, як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань за вказаним договором більш ніж на 30 днів ТОВ „Торговий дім „Еліт” було правомірно та обґрунтовано нараховано до сплати ТОВ „Отрада” штраф в сумі 776,62 грн., що становить 15% від простроченого на час звернення позивача з даним позовом грошового зобов’язання. З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Отрада” штрафу в сумі 776,62 грн. слід задовольнити.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих позивачем у розмірі 317,26 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, як вбачається з розрахунків, доданих до позовної заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат був застосований невірний середній індекс інфляції за період прострочення. При цьому, відсутність власне розрахунку даного показника позбавляє суд можливості з’ясувати, які саме помилки було допущені. В свою чергу, керуючись положеннями листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а відтак слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня, суд вважає за необхідне привести власний розрахунок витрат від інфляції.

Так, розрахунок витрат від інфляції мав здійснюватися наступним чином:

- по заборгованості за видатковою накладною № ОД-37103 від 24.07.2010р. –163,93 грн. ( 2101,72 грн. х 1,078 (середній індекс інфляції за період з серпня 2010р. по лютий 2011р.) –2101,72 грн.),

- по заборгованості за видатковою накладною № ОД-42507 від 07.08.2010р. –203 грн. (3075,72 грн. х 1,066 (середній індекс інфляції за період з вересня 2010р. по лютий 2011р.) –3075,72 грн.)

Таким чином, витрати від інфляції повинні становити 366,93 грн. Водночас враховуючи, що позивачем в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з відповідача витрат від інфляції у сумі 317,26 грн., а також за відсутності у суду повноважень самостійно виходити за межі позовних вимог, суд вважає правомірним задовольнити вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Отрада” витрат від інфляції в заявленому ТОВ „Торговий дім „Еліт” розмірі - у сумі 317,26 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити також три проценти річних від простроченої суми. З огляду на викладене, ТОВ „Торговий дім „Еліт” було нараховано до сплати ТОВ „Отрада” 81,99 грн. 3% річних з прострочених сум.

Проаналізувавши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви /а.с. 9/, суд вважає за необхідне звернути увагу ТОВ „Торговий дім „Еліт” на невірне визначення ним при здійсненні розрахунку 3% річних кількості днів прострочення, а також невірне визначення позивачем моменту початку прострочення - з останнього дня строку оплати (06.08.2010р. за видатковою накладною № ОД-37103 від 24.07.2010р. та 20.08.2010р. за видатковою накладною № ОД-42507 від 07.08.2010р.), а не наступного за вказаним дня.

З огляду на викладене, вірний розмір цих нарахувань становить 81,57 грн., а саме:

- по заборгованості за видатковою накладною № ОД-37103 від 24.07.2010р. - 34,55 грн. (2101,72 грн. х 3%/(365х100%) х 200 днів (з 07.08.2010р. по 22.02.2011р.);

- по заборгованості за видатковою накладною № ОД-42507 від 07.08.2010р. –47,02 грн. (3075,72 грн. х 3%/(365х100%) х 186 днів (з 21.08.2010р. по 22.02.2011р.).

З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань за договором поставки № П-1436 від 25.05.2010р. в частині здійснення своєчасного розрахунку за поставлену продукцію, позов в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 81,99 грн. слід задовольнити частково в сумі 81,57 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ТОВ „Торговий дім „Еліт” частково в сумі 1388,26 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Торговий дім „Еліт” пеню в сумі 212,81 грн., штраф в сумі 776,62 грн., 3% річних в розмірі 81,57 грн. та витрати від інфляції в сумі 317,26 грн., відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

При цьому, судові витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, також віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Отрада” /65011, м. Одеса, вул.. Базарна, 40, п/р 26004311396101 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31428484/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт”/ юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А, поштова адреса: 65085, м. Одеса, вул.. Просьолочна, 10, п/р260000420502 в АТ „Брокбізносбанк” м. Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 34965659/ пеню в сумі 212 грн. 81 коп. /двісті дванадцять грн.. 81 коп./, штраф в сумі 776 грн. 62 коп. /сімсот сімдесят шість грн.. 62 коп./, 3% річних в розмірі 81 грн. 57 коп. /вісімдесят одна грн. 57 коп./ та витрати від інфляції в сумі 317 грн. 26 коп. /триста сімнадцять грн. 26 коп./, 138 грн. 83 коп. / сто тридцять вісім грн. 83 коп./ - держмита; 235 грн. 54 коп. / двісті тридцять п’ять грн. 54 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 03.06.2011р.

Суддя Желєзна С.П.