Рішення № 16109838, 08.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2308/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС», м.Рівне

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа», м.Львів

Про стягнення 22103,80 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Радковський Т.Р. –представник

від відповідача: не з’явився

Представникам позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа» про стягнення 22103,80 грн.

В судовому засіданні 10.05.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 08.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС»(Охоронна фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»(Замовник) було укладено Договір на охорону майна № 4-од.

На виконання умов договору позивачем протягом липня-серпня 2010 року надавалися послуги по охороні об’єкту будівництва –будівництво другої черги підземного містечка у м. Рівне, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами № 00064 від 30.07.2010 р. та № 00071 від 31.08.2010 р. (а.с.13-14) на загальну суму 24818,00 грн. Однак, відповідач свої договірні зобов’язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, заборгувавши позивачу 19000,00 грн.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 19000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 2536,93 грн. та три відсотки річних в сумі 566,87 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору на охорону майна № 4-од від 01.02.2010 року позивачем протягом липня-серпня 2010 року надавалися послуги по охороні об’єкту будівництва –будівництво другої черги підземного містечка у м. Рівне, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами № 00064 від 30.07.2010 р. та № 00071 від 31.08.2010 р. (а.с.13-14) на загальну суму 24818,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата за охорону здійснюється Замовником відповідно до відпрацьованого часу за попередній місяць до 05 числа поточного місяця згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу за надані послуги 19000,00 грн., що підлягають до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 566,87 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2536,93 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 221,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»(79017, м. Львів, вул. Водогінна, буд.2, оф. 229 код ЄДРПОУ 33419843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС»(33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 33982542) –19000,00 грн. –основного боргу, 2536,93 грн. –інфляційних втрат, 566,87 грн. –трьох відсотків річних, 221,04 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.06.2011 року.

Суддя                                                                                           Березяк Н.Є.