Рішення № 16108951, 22.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р. Справа № 5/025-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім», м. Яготин

про стягнення 2578,38 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1. дов. від 10.01.2011р. № 1-Д

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(далі позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(далі відповідач) про стягнення 2578,38 грн., з яких 2000,00 грн. неповерненої позики, 204,44 грн. пені, 87,45 грн. 3% річних та 286,49 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо повернення позики.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання зворотної фінансової позики від 28.10.2008р. № ДПФ-84 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач - позикодавець зобовязується надати відповідачу позичальнику безвідсоткову зворотню фінансову позику, а останній зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений цим договором строк (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору передбачено, що позика надається на зворотній основі.

Відповідно до п. 3.1 договору сума позики за даним договором становить 2000,00 грн.

У відповідності до п. 4.2 договору позика надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Строк повернення позики позичальником встановлюється до 01.09.2009р. (п. 5.1 договору)

На виконання умов договору позивач надав відповідачу безвідсоткову зворотню фінансову позику на загальну суму 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 44 від 29.12.2008р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору та своїх зобовязань фінансову позику в розмірі 2000 грн. у строки передбачені договором позивачу не повернув, в звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 2000 грн.

Розмір зазначеної заборгованості за вказаним договором також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором станом на 01.10.2010р. складає 2000 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо повернення отриманої позики, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 2000,00 грн. у вигляді неповернутої суми позики. Доказів повернення зазначеної позики відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 2000,00 грн. неповернутої суми позики.

Враховуючи те, що відповідач порушив свої договірні зобовязання щодо повернення суми позики, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з суми своєчасно неповернутої позики.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за час прострочення складають 286,49 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 87,45 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 204,44 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та власних зобовязань щодо повернення позики, а також те, що борг відповідача у вигляді неповернутої позики перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2000,00 грн. неповернутої суми позики, 286,49 грн. інфляційних втрат, 87,45 грн. 3% річних та 204,44 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(07700, Київська область, Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1, код ЄДРПОУ 05489313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д» (03039, м. Київ, просп. Червонозоряний, 119, код ЄДРПОУ 32822831) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості у вигляді неповернутої позики, 204 (двісті чотири) грн. 44 коп. пені, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 87 (вісімдесят сім) грн. 45 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.