Рішення № 16108775, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/8423.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»

до Приватного підприємства «Кшелсі Ойл»

про стягнення боргу 37 376, 66 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кравченко І.І.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості на суму вартості товару у розмірі 37376, 66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем товару, переданого у відповідності до договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. та неоплатою його вартості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи переносився у зв’язку з неявкою у судові засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 23.05.2010 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»та та Приватним підприємством «Кшелсі Ойл»укладено договір комісії № 01/04-2, за умовами якого відповідач зобов'язався за дорученням позивача здійснювати роздрібну реалізацію товару від свого імені, але за рахунок позивача.

Відповідно до п. 1.3. договору виступаючи від свого імені, відповідач самостійно укладає договори поставки з третіми особами.

Відповідно п.п. 2.2. договору позивач зобов’язався передати відповідачу товар в кількості строки та на умовах згідно поданої останнім заявки, а відповідач –прийняти на реалізацію товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору, та реалізувати його протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 2.3.1. договору сторони зобов’язуються до 5-го числа, наступного за звітним, складати акти виконання робіт, що є підставою для проведення взаємних розрахунків за даним договором.

Згідно п.3.3. договору розрахунки з позивачем за одержаний на комісію товар відповідач здійснює на підставі рахунків-фактур та в строки, що вказані в таких рахунках.

Положенням п. 8.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку його дії ні від однієї з сторін не поступило письмового повідомлення про бажання розірвати договір. Даний договір може бути розірвано відповідачем з письмовим повідомленням про це позивача за десять робочих днів до бажаної дати його розірвання.

Відповідно до п. 6.2. доповнення і зміни в даний договір, а також інші угоди, що стосуються даного договору можуть бути прийняті по взаємній згоді сторін, повинні бути оформленні в письмовому вигляді і набирають законної сили з моменту їхнього підписання повноважними представниками сторін.

21.12.2010 р. між сторонами було укладено угоду про розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р., за умовами якого сторони домовились припинити термін дії договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. з 21.12.2010 р., а в частині розрахунків –з моменту їх повного проведення між сторонами.

Положенням п. 3. угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. визначено, що під проведенням остаточних розрахунків сторони домовились вважати повернення товару позивачу відповідачем у відповідності з розрахунком по залишкам товару від 21.12.2010 р., що є невід’ємною частиною даної угоди.

Відповідно до п. 4. угоди від 21.12.2010 р. у випадку неповернення товару в кількості та асортименті згідно п. 3. даної угоди, відповідач зобов’язується сплатити позивачу вартість товару по ціні та в строк, що вказані в рахунку позивача.

Крім того, 21.12.2010 р. сторонами підписано додаток № 1 до угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. –розрахунок залишків товару, яким сторони погодили кількість та асортимент товару, який підлягає поверненню позивачу.

Таким чином, розриваючи договір комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. сторони зафіксували кількість та асортимент товару, який перебував у відповідача саме на момент розірвання вказаного договору.

Пунктом 2 угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. сторони зобов’язались до 24.12.2010 р. здійснити остаточні розрахунки по договору.

Як встановлено судом, 31.01.2011 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 14 на оплату вартості товару на загальну суму 37376, 66 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо повернення товару в кількості та асортименті згідно п. 3. угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. та не оплатив його вартість по ціні та в строк, що вказані в рахунку позивача, що є порушенням п. 4 угоди від 21.12.2010 р., у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 37376, 66 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положення ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторонни та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договір комісії є договором про надання послуг. Згідно з приписами Цивільного кодексу України положення глави 63 даного кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Положенням ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. відповідач взяв на себе зобов’язання повернути позивачу товар, перелік якого міститься у додатку № 1, який підписано сторонами.

Таким чином, оскільки відповідач не передав, визначений у додатку № 1 товар, у нього, відповідно до п. 4 угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. виникло зобов’язання з оплати його вартості по ціні та в строк, що вказані позивачем.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки розрахунки повністю між сторонами не проведено, то в цій частині договір комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р. є чинним на момент виникнення спору.

Як встановлено судом, 31.01.2011 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 14 на оплату вартості товару на загальну суму 37376, 66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положенням ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем надано виписки з банківського рахунку, з яких вбачається, що ним здійснювались перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»у якості оплати за послуги комісії згідно договору № 01/04-2 від 01.04.2010 р.

Разом з тим, суд відзначає, що у даному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, який залишився нереалізованим у відповідача станом на день розірвання договору комісії № 01/04-2 від 01.04.2010 р.

Доказів повернення позивачу товару, перелік якого міститься у додатку № 1 до договору № 01/04-2 від 01.04.2010 р. або оплати його вартості відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 37 376, 66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл» задовольнити.

2. Стягнути Приватного підприємства «Кшелсі Ойл»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код –31395941) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»(01003, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б, ідентифікаційний код –36885481) заборгованість у розмірі 37 376, 66 (тридцять сім тисяч триста сімдесят шість грн. 66 коп.) грн., 373,77 (триста сімдесят сім грн. 77 коп.) грн. –державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) –інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 06.06.2011 р.