Рішення № 16107939, 02.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "02" червня 2011 р. справа № 18/5007/46/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін :

- від І позивача: Лагута М.В. - сільський голова;

- від ІІ позивача: Довбищук Т.І. - сільський голова;

- від ІІІ позивача: не з'явився;

- від відповідача: ОСОБА_3;

в судовому засіданні прийняв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Житомирської облпрокуратури - Лугинець О.С., посвідчення №32;

розглянув справу за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронниого прокурора в інтересах держави в особі

1) Слободищенської сільської ради (с.Слободище Бердичівського району)

2) Мирославської сільської ради (с.Мирославка, Бердичівського району)

3) Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Слободище" (с.Слободище Бердичівського району)

про стягнення 2651,10грн.,

Прокурором пред'явлено позов до відповідача про стягнення 2651,10грн. збитків, заподіяних державі внаслідок використання води з артезіанських скважин без дозволу на спеціальне водокористування.

Прокурор та представники першого та другого позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник третього позивача - ДЕІ в Житомирські області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника третього позивача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.14)

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2010 року Державною екологічною інспекцією в Житомирській області проведена перевірка Приватному підприємстві "Слободище" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства , за результатами якої складено акт від 28.10.2010р. (а.с.11-12).

Як зазначено в акті перевірки, під час перевірки зокрема встановлено, що в період з 21.10.2009р. по 28.10.2010р. ПП "Слободище" в порушення ст.ст.44, 49 Водного кодексу України здійснювало забір води з артезіанських свердловин, які розташовані на території Мирославської та Слободищенської сільських рад, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого за вказаний період було самовільно забрано 82м.куб. води з підземних горизонтів.

28.10.2010р. Державною екологічною інспекцією в Житомирській області складено протокол про адміністративне правопорушення №001191 (а.с.7), який підписано, зокрема, директором ПП "Слободище" ОСОБА_3 без застереження, та винесено постанову про застосування до директора ПП "Слободище" ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 235грн. (а.с.8). Вказана постанова відповідачем не оскаржувалась.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783, на підставі довідки ПП "Слободище" за №289 від 28.10.2010р. (а.с.17) позивач здійснив розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок забору води з артезіанських свердловин в період з 21.10.2009р. по 28.10.2010р. без наявності дозволу на спеціальне водокористування, які складають 2651,10грн.

Оцінивши наявні докази господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.

Відповідно до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827, підземні води - питні, відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 5 вищевказаного Закону передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

Згідно зі ст.38 вищезазначеного Закону використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, на пільгових умовах.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно зі ст.49 вищевказаного Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання поверхневих вод та державними органами охорони здоровя - в разі використання водних обєктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Таким чином, право на спеціальне водокористування виникає з моменту отримання такого дозволу.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13 березня 2002 року, встановлено, що дозволи на використання води водних обєктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді. Такого дозволу за період з 21.10.2009р. по 28.10.2010р. у відповідача не було.

Факт використання 81куб. метрів підземних вод в період з 21.10.2009р. по 28.10.2010р., підтверджується довідкою відповідача (а.с.17).

Позивачем на адресу відповідача 02.12.2010р. була направлена претензія №3686/4 (а.с.10) про відшкодування заподіяних державі збитків, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно зі ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідач несе зобовязання відшкодувати збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства, як правило, в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.68 вищевказаного Закону застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частиною 2 статті 110 Водного кодексу України, водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Порушення відповідачем водного законодавства не пов'язане з діями непереборних сил природи чи воєнними діями.

Приписами ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заподіяних державі збитків не надав. В судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" Бердичівський район, (с.Слободище, вул.Карпенка, 1, код ЄДРПОУ 33708198)

в дохід спеціального фонду Державного бюджету Мирославської сільської ради на р/р 33111331700073 в ГУДКУ у Житомирській області ЗКПО 22062831, код платежу 24062100, МФО 811039 - 1446,06грн. шкоди.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" Бердичівський район, (с.Слободище, вул.Карпенка, 1, код ЄДРПОУ 33708198)

в дохід спеціального фонду Державного бюджету Слободищенської сільської ради на р/р 33110331700085 в ГУДКУ у Житомирській області ЗКПО 22062831, код платежу 24062100, МФО 811039 - 1205,04грн. шкоди.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" Бердичівський район, (с.Слободище, вул.Карпенка, 1, код ЄДРПОУ 33708198)

- в дохід Державного бюджету України - 102,00грн. державного мита;

- в дохід Державного бюджету України - 236,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

Повне рішення складено 07 червня 2011р.

Віддрукувати: 7 прим.

1 - в справу

2 - 4 позивачам

5- відповідачу

6,7-прокурор