Рішення № 16107921, 31.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" травня 2011 р.Справа № 6/5007/55/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - доручення за вих. №024 від 30.05.11р.;

від відповідача ОСОБА_2. - довіреність за вих. №433 від 07.04.11р.

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" (м. Херсон)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 86510,90грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 86510,90грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу №70 від 15.05.2009р., з яких: 56340,00грн. - основний борг, 1752,12грн. - вартість транспортних послуг, 6951,60грн. - пеня, 4066,45грн. - штраф, 3208,59грн. - 3% річних, 14192,14грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду суму основного боргу визнав, на підтвердження чого надав відзив на позовну заяву та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 18.05.2011р. Проти стягнення штрафних санкцій заперечує, оскільки вважає, що заборгованістьі виникла не з вини відповідача, а в зв'язку з неналежним фінансуванням з боку держави.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2009р. між Приватним підприємством "Комплектавтодор" (Позивач) та Філією "Романівський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №70 (а.с.16-17), за умовами якого Продавець (позивач) зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю (відповідач), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно специфікації до договору. Специфікація до договору - це документ, який повинен містити інформацію щодо назви товару, ціни, кількості, загальної суми товару, умови транспортування. Специфікація складається на підставі прогнозованих об'ємів робіт (п.1.1. договору).

Загальна вартість товару за цим договором складає 98232,00грн., у т.ч. ПДВ 20% (п.2.1. договору).

Як зазначено в позові, в подальшому, за усною домовленістю сторін, загальна вартість договору була змінена на 58092,12грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 56340,00грн., що підтверджується видатковою накладною №216 від 15.05.2009р. та довіреністю серії ЯП3 №565676 від 15.05.2009р. (а.с.19-20) та надав йому транспортні послуги на суму 1752,12грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 154 від 15.05.2009 р. (а.с.21).

15.05.2009р. відповідачу був наданий рахунок № 232 для оплати товару, отриманого покупцем по видатковій накладній № 216 от 15.05.2009 р. на суму 56340,00грн.

15.05.2009р. відповідачу був також наданий рахунок № 225 на суму 1752,12грн. для сплати за надані транспортні послуги згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 154 від 15.05.2009 р.

Згідно до п. 6.1 Договору продавець виставляє покупцеві рахунок на кожну партію товару, а на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг -рахунок на виконані роботи.

Згідно до п. 6.2 Договору покупець сплачує рахунки шляхом перерахунку на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар в обсязі 30% від суми фактичної заявки за кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та сплату наданих транспортних послуг покупець проводить на протязі 30 днів з дня отримання товару.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 56340,00грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками (а.с.38).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 1752,12грн. вартості транспортних послуг, 6951,60грн. - пені, 4066,45грн. - 7% штрафу, 3208,59грн. - 3% річних та 14192,14грн. - інфляційних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, основний борг в сумі 56340,00грн. та борг за надані транспортні послуги в сумі 1752,12грн. підлягають стягненню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення з відповідача на його користь штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчить зміст розділу договору "Відповідальність сторін за порушення договору" (п. 8.5 договору №70 від 15.05.2009р.) сторони передбачили, що в разі затримки оплати покупцем, покупець, за вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума штрафу становить 3943,80грн. по рахунку №232 від 15.05.2009р. та 122,65грн. - по рахунку №225 від 15.05.2009р., всього 4066,45грн. (а.с.3-4).

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку пені (а.с.3-4), позивачем нараховано пеню на заборгованість в сумі 56340,00грн. за період з 15.06.2009р. по 14.12.2009р. по рахунку №232 від 15.05.2009р. та на борг в сумі 1752,12грн. за період з 15.06.2009р. по 14.12.209р. по рахунку №225 від 15.05.2009р.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в загальній сумі 6074,20грн., розрахованої із суми боргу з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме:

- в сумі 5891,00грн. за період з 15.06.2009р. по 14.12.2009р. на суму заборгованості 56340,00грн.;

- в сумі 183,20грн. за період з 15.06.2009р. по 14.12.2009р. на суму заборгованості 1752,12грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 6074,20грн. У задоволенні позову в частині стягнення 877,40грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку позивач нарахував відповідачу інфляційні в загальній сумі 14192,14грн. (а.с.3-4).

При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 9651,08грн., а саме:

- розмір інфляційних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 56340,00грн. за період з липня 2009р. по березень 2011р. становить 9360,00грн.;

- розмір інфляційних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 1752,12грн. за період з липня 2009р. по березень 2011р. становить 291,08грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 9651,08грн. У задоволенні позову в частині стягнення 4541,06грн. інфляційних слід відмовити.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума 3% річних за період з 15.06.2009р. по 18.04.2011р. по рахунку №232 від 15.05.2009р. становить 3111,82грн., за період з 15.06.2009р. по 18.04.2011р. по рахунку №225 від 15.05.2009р. становить 96,77грн., всього 3208,59грн. Поданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 56340,00грн., транспортних послуг в сумі 1752,12грн., 7% штрафу в сумі 4066,45грн., пені в сумі 6074,20грн., 3% річних в сумі 3208,59грн. та інфляційних в сумі 9651,08грн. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код 32008278)

- на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор" (73034, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км, код 14113570) - 81092,44грн., з яких: 56340,00грн. - основний борг, 1752,12грн. - вартість транспортних послуг, 4066,45грн. - 7% штрафу, 6074,20грн. - пені, 3208,59грн. - 3% річних та 9651,08грн. - інфляційних, а також 810,92грн. сплаченого державного мита та 218,54грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 06 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам