Рішення № 16107760, 24.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.11 р. Справа № 9/68

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Недра Донбасса”, м.Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „БЕЛГИПС”, м.Мінськ, Республіка Бєларусь

про стягнення заборгованості у розмірі 1 254 606,83 російських рублів

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 24.05.2011р. о 15год.20хв. по 24.05.2011р. о 16год.55хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Недра Донбасса”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „БЕЛГИПС”, м.Мінськ, Республіка Бєларусь, про стягнення заборгованості в розмірі 1 254 606,83 російських рублів, яка складається з суми основного боргу в розмірі 871 295 російських рублів та пені в розмірі 383 311,83 російських рублів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на контракт №09/10 від 09.08.2010р., додаткові угоди №1 від 26.08.2010р., №3 від 07.10.2010р. до зазначеного контракту, лист №388 від 21.09.2010р., митні декларації №700000010/2010/011917 від 08.10.2010р., №700000010/2010/012872 від 28.10.2010р., рахунки-фактури №09/10-13 від 08.10.2010р., №10/10-13 від 28.10.2010р., висновки Державного гемологічного центру України №411029-Д від 08.10.2010р., №431072-Д від 28.10.2010р., залізничні накладні від 08.10.2010р., 28.10.2010р., сертифікати походження товару №BY01400В16219 від 08.10.2010р., №BY01400В17687 від 28.10.2010р., екологічні декларації №2741/1 від 08.10.2010р., №3001/1 від 28.10.2010р., сертифікати якості №14/10 від 08.10.2010р., №14/10 від 28.10.2010р., претензію №3 від 22.02.2011р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

24.05.2011р. позивачем наданий лист б/н від 24.05.2011р., зі змісту якого вбачається, що останній повідомляє суд про часткове погашення заборгованості в процесі розгляду справи на суму 276 595 російських рублів.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

09.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Недра Донбасса”, м.Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „БЕЛГИПС”, м.Мінськ, Республіка Бєларусь укладений контракт №09/10, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) зобов`язується поставити та передати покупцю (відповідачу) для власного виробництва та/або користування щебінь гіпсовий 2 сорту, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити у відповідності з умовами, узгодженими даним контрактом.

У відповідності до п.10.4 контракту, строк дії контракту до 31.12.2010р.

Також, згідно п.9.5 контракту сторони узгодили, що обидві сторони у разі арбітражного розгляду будуть користуватись матеріальне та процесуальне право України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.1 контракту сторони передбачили, що продавець постачає покупцю товар навалом залізничним транспортом у на піввагонах на умовах DAF границя Украйни станція переходу Хоробичі, згідно Міжнародних правил з інтерпретації комерційних термінів „ІНКОТЕРМС 2000”.

Згідно п.п.3.2, 3.3, 3.6 контракту, до 5-го числа місяця, що передує місяцю відвантаження, покупець надає письмову заявку на місяць відвантаження з зазначенням необхідної кількості товару до відвантаження. Одночасно покупець зобов’язаний надати у письмовому вигляді інструкції для заповнення залізничних накладних. Залізничні накладні повинні заповнюватись згідно інструкцій покупця. Строк відвантаження узгодженого обсягу товару – календарний місяць, наступний за місяцем в якому подана заявка. Датою відвантаження товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення у залізничній накладній про приймання товару до перевезення.

Вантажовідправником, згідно п.3.8 контракту, є ВАТ „Курдюмівський завод кислототривких виробів”.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Відкритого акціонерного товариства „БЕЛГИПС”, м.Мінськ, Республіка Бєларусь №388 від 21.09.2010р., відповідач звернувся до позивача з проханням запланувати у жовтні відвантаження щебеня гіпсового.

За твердженням позивача, на виконання умов контракту останнім 08.10.2010р. та 28.10.2010р. на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 871 295 російських рублів, що підтверджує митними деклараціями №700000010/2010/011917 від 08.10.2010р., №700000010/2010/012872 від 28.10.2010р., залізничними накладними від 08.10.2010р., 28.10.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність наведених документів до предмету спору перевірена судом.

У п.5.1 контракту сторони дійшли згоди, що валютою платежу за даним контрактом є рублі Російської Федерації.

Оплата товару за даним контрактом здійснюється покупцем з урахуванням даних фактичного відвантаження партії товару згідно рахунку-фактури на протязі 15 календарних днів з дати відвантаження (п.5.2 договору).

Відповідно до матеріалів справи, разом з товарно-матеріальними цінностями позивач направив відповідачу супровідну документацію, зокрема, рахунки-фактури №09/10-13 від 08.10.2010р., №10/10-13 від 28.10.2010р., що підтверджується наявними на наведених рахунках штампами митного органу, митними деклараціями №700000010/2010/011917 від 08.10.2010р., №700000010/2010/012872 від 28.10.2010р. та залізничними накладними від 08.10.2010р., 28.10.2010р. (копії наведених рахунків наявні в матеріалах справи).

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, виходячи з проставлених у наведених залізничних накладних календарних штемпелів та п.3.6 контракту, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за залізничною накладною від 08.10.2010р. є 23.10.2010р. та за залізничною накладною від 28.10.2010р. є 12.11.2010р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч умовам контракту вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 871 295 російських рублів.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 871 295 російських рублів.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено вище, позивачем наданий лист б/н від 24.05.2011р., зі змісту якого вбачається, що останній повідомляє суд про часткове погашення заборгованості в процесі розгляду справи на суму 276 595 російських рублів, на підтвердження чого позивачем додана виписка по рахунку за період з 01.05.2011р. по 20.05.2011р., з якої вбачається, що відповідач на підставі контракту №09/10 від 09.08.2010р. 05.05.2011р. та 10.05.2011р. сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 176 595 російських рублів та 100 000 російських рублів відповідно.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, з огляду на часткове погашення відповідачем суми основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 276 595 російських рублів підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 594 700 російських рублів не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, оскільки факт заборгованості відповідача в сумі 594 700 російських рублів підтверджено матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Недра Донбасса”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 594 700 російських рублів обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 383 311,83 російських рублів

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.6.1. контракту сторони передбачили, що за прострочення оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту контракту, виходячи зі змісту позовної заяви та враховуючи протокол судового засідання від 24.05.2011р., позивачем нарахована пеня в розмірі 383 311,83 російських рублів за період прострочення за залізничною накладною від 08.10.2010р. з 24.10.2010р. впродовж 158 днів, тобто по 30.03.2011р. та за залізничною накладною від 28.10.2010р. з 13.11.2010р. впродовж 138 днів, тобто по 30.03.2011р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне:

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наразі, заявлений позивачем на підставі п.6.1. контракту розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Таким чином, враховуючи вимоги чинного законодавства, пеня за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом №09/10 від 09.08.2010р. становить суму в розмірі 54 258,75 російських рублів за період прострочення за залізничною накладною від 08.10.2010р. з 24.10.2010р. по 30.03.2011р. (25 267,98 російських рублів) та за залізничною накладною від 28.10.2010р. з 13.11.2010р. по 30.03.2011р. (28 990,77 російських рублів).

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 383 311,83 російських рублів підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 54 258,75 російських рублів.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Недра Донбасса”, м.Донецьк до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „БЕЛГИПС”, м.Мінськ, Республіка Бєларусь, про стягнення заборгованості в розмірі 1 254 606,83 російських рублів, яка складається з суми основного боргу в розмірі 871 295 російських рублів та пені в розмірі 383 311,83 російських рублів – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „БЕЛГИПС” (за адресою: вул.Козлова, 24, м.Мінськ, Республіка Бєларусь, 220038, „УНП 100007096, ОКПО 00294697, р/с 3012007498018/643 в Партизанском отд. ОАО „БПС-Банк” г.Минска (ул.Уральская, 1а, г.Минск), код 386, к/с 30111810855550000007 в ОАО Банк ВТБ, БИК 044525187, ИНН 7702070139, к/с 30101810700000000187 в ОПЕРУ Московського ГТУ Банка”) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Недра Донбасса” (за адресою: вул. Новоросійська, 7, м.Донецьк, 83009, ЄДРПОУ 33161842, банківські реквізити в рублях Російської Федерації- „бенефициар: ООО „Недра Донбасса”, банк кореспондент бенефициара: ОАО „Альфа Банк” г.Москва, Російська Федерація, ИНН 7728168971, БИК 044525593, к/с 30101810200000000593, банк бенефициара: ПАО „Альфа-Банк”, м.Киев”; рахунок №30231810600000000038 для зарахування на рахунок АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м Київ №160001000015004 на користь Донецької ОД, рахунок №038-26005021976000, ТОВ „Недра Донбасса”) суму основного боргу в розмірі 594 700 російських рублів, пеню в розмірі 54 258,75 російських рублів, витрати по сплаті державного мита в сумі 9 255,54 російських рублів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 174грн.10коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 276 595 російських рублів припинити провадження у справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 30.05.2011р.