Рішення № 16107545, 08.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.11 р. Справа № 7/38

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Трест „Красноармійськшахтобуд” м.Красноармійськ

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію 28312, 27 грн., за реактивну електроенергію 187, 79 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.,

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 24.05.2011р. оголошувалась перерва до 08.6.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Державне підприємство „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Трест „Красноармійськшахтобуд” м.Красноармійськ про стягнення боргу за активну електроенергію 28312, 27 грн., за реактивну електроенергію 187, 79 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накази Міністерства палива та енергетики №557 від 13.11.2008р., №422 від 27.08.2009р., №278 від 27.05.2009р., №404 від 17.08.2007р., №218 від 07.05.2003р., №83 від 13.02.2003р., №399 від 01.10.2007р.; договір на користування електричною енергією №05-167 від 01.03.2003р. з додатками та додатковими угодами; акти про використання електроенергії за вересень-грудень 2008р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.01.2011р.; інформацію про заборгованість за спожиту електроенергію станом на 01.02.2011р.; лист №00375 від 14.01.2011р.; акти прийому-передачі за вересень-грудень 2008р.

Позивач надав суду копію вимоги №3705 від 28.04.2010р. на спірну суму 28500, 06 грн. та рахунків-фактур на цю суму (№04903 від 02.04.2010р. на суму 28 312, 27 грн., №04902 від 02.04.2010р. на суму 187, 79 грн.) з доказами направлення їх відповідачу.

У судовому засіданні 24.05.2011р. позивач зазначив, що ліквідаційний баланс відповідача на теперішній час не затверджено, лише затверджено проміжний ліквідаційний баланс.

Відповідач у письмових поясненнях (клопотаннях) повідомив про отримання від позивача вимоги №1491/12 від 24.02.2011р. на суму 34564, 67 грн., яка ще не розглянута відповідачем по суті.

У клопотанні б/н від 04.04.2011р. відповідач просить суд надати копії з надісланих позивачем додатків до позову у повному обсязі (додатки 1-18 до позову).

У відзиві від 13.04.2011р. відповідач проти позовних вимог заперечив, повідомив про той факт, що відповідач знаходиться в стані ліквідації, у звязку з чим з 19.08.2009р. обовязок виконання всіх стягнень з відповідача має Ліквідаційна комісія ВАТ „Трест „Красноармійськшахтобуд”. Зазначив, що ліквідаційною комісією розміщено в Бюлетені державної реєстрації №133(18) за 15.09.2009р. оголошення №3168 про ліквідацію ВАТ „Трест „Красноармійськшахтобуд”. Вказав, що на дату складання ліквідаційного балансу станом на 01.01.2010р. ліквідаційною комісією визнано заборгованість перед ДП „Укренерговугілля” на загальну суму 15685, 40 грн. Зауважив, що правовідносин з ВАТ „Укренерговугілля” та ДП „Регіональні електричні мережі” у відповідача не має, відповідних змін до договору про правонаступництво позивачем прав та обовязків від ДП „Укренерговугілля” внесено не було. Вважає, що надані позивачем акти за листопад та грудень 2008р. не є достовірними, надав свої копії актів (незасвідчені належним чином) за цей період із визначенням використаної електроенергії 0 кВт. Вважає, що сума позову є кредиторськими вимогами до підприємства, що ліквідується, просить відмовити у задоволенні позову.

У клопотанні від 12.04.2011р. відповідач просить розглянути справу без його участі, вважає, що акти надані позивачем є нікчемними (односторонніми), у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 24.05.2011р. відповідач проти позовних вимог заперечив, вважає, що представлені позивачем документи (акти про використану електроенергію за спірний період) є фактично чернетками, разом з цим, факт підписання даних актів працівниками відповідача підтвердив, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У судовому засіданні 24.05.2011р. судом досліджені оригінали актів про використання електроенергії за вересень-грудень 2008р., надані позивачем, та оригінали актів за вересень, листопад-грудень 2008р., надані відповідачем.

За клопотанням відповідача від 13.04.2011р. при розгляді справи (у судовому засіданні 10.05.2011р.) здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Згідно клопотання відповідача від 24.05.2011р., фіксування судового процесу з 24.05.2011р. технічними засобами не здійснювалось.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.05.20111р. справа №7/38 передана на розгляд судді Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ДВАТ „Трест „Красноармійськшахтобуд”, правонаступником якого є відповідач, та ДП „Укренерговугілля”, правонаступником якого є позивач, укладено договір №05-167 від 01.03.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Згідно п.1.1 Договору, він укладений на 5 років до 01.03.2008р. та вступає в силу з дня його підписання. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде письмова відмова однієї із сторін від цього Договору.

З матеріалів справи, вбачається, що відмови від Договору жодної із сторін не надходило і іншого відповідачем не доведено, отже на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до умов Договору, він укладений з метою відпуску та споживання електроенергії.

Пунктом 2.4.8 Договору передбачено, що споживач зобовязаний до 2-го числа місяця, наступного за завітним представити в енергопостачальну організацію документ, що підтверджує покази приладів обліку електроенергії.

Пунктом 3.4.4 Договору передбачено, що оплата за спожиту електроенергію здійснюється на підставі рахунків, виставлених електропостачальною організацією за спливом розрахункового періоду. При несплаті рахунків протягом 10 днів з дна їх виставлення, з абонента стягується пеня в установленому порядку.

Розрахунковим періодом є 1 календарний місяць з 0 годин 1-го числа місяця по 0 годин 1-го числа наступного місяця (п.3.1 Договору).

Інших документів (додатки, додаткові угоди тощо) стосовно порядку оплати спожитої електроенергії сторонами не надано.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи, у тому числі з представлених позивачем (а.с.32-33) актів про використання електроенергії за вересень грудень 2008р., підписаних з боку відповідача зам.директора по кап.будівництву, головним енергетиком та механіком ділянки, а також скріплених печаткою відповідача (оригінали вказаних актів представлені позивачем для огляду та досліджені господарським судом в ході розгляду спору), вбачається що відповідач фактично споживав протягом вересня-грудня 2008р. активну та реактивну електроенергію.

В судовому засіданні 24.05.2011р. судом було досліджено оригінали таких актів, згідно яких:

- акти про використання електроенергії за вересень 2008р. представлені позивачем та відповідачем містять аналогічні дані;

- акт про використання електроенергії за вересень 2008р. представлений позивачем за жовтень 2008р. - підтверджує факт споживання електроенергії споживачем; акт про використання електроенергії за вересень 2008р. відповідачем не надано із посиланням на відсутність факту споживання електроенергії;

- акти про використання електроенергії за листопад та грудень 2008р. представлені позивачем та відповідачем містять різні дані про показники спожитої електроенергії (в актах відповідача значиться 0 кВт).

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на те, що факт підписання наявних у позивача актів працівниками відповідача підтверджено безпосереднього довіреним представником відповідача у судовому засіданні 24.05.2011р., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Посилання відповідача на той факт, що наявні у позивача документи фактично є чернетками судом до уваги не приймаються з огляду на їх необґрунтованість та той факт, що такі документи складені відповідачем. Крім того, позивач не має права ані за Договором, ані за приписами діючого законодавства, розцінювати будь-які документи отримані від споживачів, у тому числі від відповідача по справі, як чернетки та не приймати їх до уваги. Доказів вручення позивачу актів про використання електроенергії за вересень-грудень 2008р. з іншими показниками, ніж ті, що вже отримані позивачем та додані до позову, відповідачем в порядку ст.33 ГПК України суду не надано.

Таким чином, позивач свої зобовязання з постачання електроенергії у вказаному періоді виконав належним чином та поставив відповідачу активну та реактив ну електроенергію саме за тими показниками (акти про використання електроенергії за вересень-грудень 2008р.), які були надані позивачу відповідачем та пізніше додані позивачем до позовної заяви.

Посилання відповідача на факт відсутності двосторонніх актів прийому-передачі електроенергії у спірний період судом до уваги не беруться з огляду на матеріали справи, у тому числі вищевказані акти про використання електроенергії за вересень-грудень 2008р. Крім того, вказані акти прийому-передачі були направлені на адресу відповідача (повідомленні про вручення поштового відправлення від 20.01.2011р.) та неповернуті останнім (із зауваженнями чи без них).

У відповідності до умов Договору, позивач виставив відповідачу рахунки на сплату вартості спожитої в спірному періоді активної та реактивної електроенергії (№04903 від 02.04.2010р. на суму 28 312, 27 грн., №04902 від 02.04.2010р. на суму 187, 79 грн.), та направив вимогу №3705 від 28.04.2010р. про сплату спірної суми 28500, 06 грн. разом із вказаними рахунками, в підтвердження чого у справі міститься копія поштової квитанції №9563 від 06.050.2010р.

В порушення умов Договору, відповідач вказані рахунки та вартість спожитої в спірному періоді електроенергії не сплатив.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, з огляду на представлені сторонами письмові та усні пояснення, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем значиться заборгованість за активну електроенергію 28312, 27 грн., за реактивну електроенергію 187, 79 грн.

Судом не прийняті до уваги посилання відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з вимогою стягнути спірну суму, оскільки позивач не звернувся до Ліквідаційної комісії відповідача з відповідними кредиторськими вимогами у звязку з нижчевикладеним.

Як зазначено у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства вугільної промисловості України №553 від 19.08.2009р. припинено діяльність ВАТ „Трест „Красноармійськшахтобуд” шляхом його ліквідації та створена ліквідаційна комісія.

Згідно п.2 ст.105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 4 цієї ж статті встановлено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України передбачено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки (пункти 1-3 цієї статті).

Відповідач стверджує, що відповідно до чинного законодавства, в Бюлетені державної реєстрації №133(18) за 15.09.2009р. надруковано оголошення №3168 про ліквідацію ВАТ „Трест „Красноармійськшахтобуд”. Разом з цим, всупереч приписам статті 33 ГПК України, відповідач не надав суду жодного доказу такого друкування (витяг, виписка, копія друкованого засобу масової інформації тощо).

Крім того, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе за Договором зобовязань по сплаті за спожиту електроенергію, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, яке порушено з моменту несплати поставленої електроенергії у встановленому чинним законодавством та умовами Договору порядку.

Ані господарський, ані цивільний кодекси не обмежують право кредитора у випадку добровільної ліквідації боржника звертатися до суду з позовом про стягнення суми грошових вимог з боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судоустрій України” ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальний законом.

Відповідно до довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №738574 станом на 26.05.2011р., датою реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи Відкритого акціонерного товариства „Трест „Красноармійськшахтобуд” є 09.09.2009р., а стан юридичної особи „в стані припинення”.

Таким чином, на час розгляду спору, відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичну особу.

Пункт 3 ст.61 Господарського кодексу України та п.4 ст.112 Цивільного кодексу України містять вичерпний перелік вимог кредитора, які вважаються погашеними, а саме: претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується.

Враховуючи вищенаведене, заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог лише у звязку з тим, що він знаходиться у стані ліквідації, а позивач із заявленими вимогами у позові до ліквідаційної комісії у встановлений двомісячний термін з моменту друкування оголошення не звертався та не ввійшов до реєстру кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу, судом до уваги не приймаються.

До того ж, відповідно до п.3 ст.112 Цивільного кодексу України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права і іншого відповідачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи той факт, що заявлена до стягнення заборгованість відповідача перед позивачем доведена матеріалами справи позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В ході розгляду спору судом розглянуто клопотання відповідача б/н від 04.04.2011р., в якому він просить суд надати копії з надісланих позивачем додатків до позову у повному обсязі (додатки 1-18 до позову).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Чинним законодавством не покладено обовязок чи право на господарські суди надсилати учасникам судового процесу копії матеріалів справи, у тому числі додатків доданих до позову.

До того ж, відповідач своїм правом ознайомитись з матеріалами справи скористався та ознайомився з матеріалами справи 13.04.2011р.

З огляду на викладене, клопотання відповідача залишено судом без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 15, 105, 112, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст.60, 61, 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про судоустрій України”, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Трест „Красноармійськшахтобуд” м.Красноармійськ про стягнення боргу за активну електроенергію 28312, 27 грн., за реактивну електроенергію 187, 79 грн. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест „Красноармійськшахтобуд” (85302, Донецька обл.., м.Красноармійськ, вул.Леніна, 111, ЄДРПОУ 00180798) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Луганської філії м. Луганськ (адреса юр.особи: 07300, Київська обл.., м.Вишгород, ВАТ „Укргідроенерго”; фактична адреса юр.особи: 04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 85, ЄДРПОУ 32402870, адреса філії: 83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за активну електроенергію - 28312, 27 грн., за реактивну електроенергію 187, 79 грн., державне мито в сумі 285, 00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.06.2011р.

Суддя Сгара Е.В.