Рішення № 16107544, 06.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.11 р. Справа № 7/120

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” м.Київ

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАЭМ” м.Донецьк

До відповідача-2: Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м.Київ

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 с.Новомихайлівка

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_2 м.Харцизьк.

Предмет спору: стягнення 55400, 00 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 дов.

від відповідача-1:ОСОБА_5 дов.

від відповідача-2: ОСОБА_4 дов.

треті особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не зявились.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 04.10.2010р. та 30.05.2011р. оголошувалась перерва до 07.10.2010р. та до 06.06.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАЭМ” м.Донецьк та до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м.Київ про стягнення 55400, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на платіжні доручення №26076 від 26.12.2008р., №А32869 від 13.11.2008р.; договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №17/02-13959; повідомлення про настання випадку від 15.10.2008р.; заява про виплату страхового відшкодування від 08.12.2008р.; постанову Харцизького міського суду Донецької області від 06.11.2008р. №3-11792/2008р.; довідку б/н відділу ДАЇ з обслуговування адміністративної території м.Донецька та автомобільної технічної інспекції УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області; довідку №9406 від 17.11.2008р. відділу ДАЇ з обслуговування адміністративної території м.Донецька та автомобільної технічної інспекції УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області; висновок спеціаліста автотоварознавчого дослідження №860/11 від 12.11.2008р.; протокол огляду транспортного засобу від 20.10.2008р.; телеграму б/н; наказ №2379408 від 26.12.2008р.; страховий акт №02-3794-08; поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/969164 від 14.04.2008р.; претензію №17/09-36 від 05.02.2009р. з повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.02.2009р.; копії посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та паспорту ОСОБА_1

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно в уточненнях до позову від 07.09.2010р. №17/10-208 просить стягнути з відповідача-1 суму 29900, 00 грн. страхового відшкодування, з відповідача-2 суму 25500, 00 грн. страхового відшкодування.

Позивач також надав заяву б/н від 07.09.2010р. про заміну відповідача-2 його правонаступником ПАТ „Страхова компанія „Універсальна”, яка судом задоволена.

Ухвалою суду від 30.05.2011р. відповідача-2 ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” було замінено його правонаступником ПАТ „Страхова компанія „Універсальна”.

Відповідач-1 у судових засіданнях проти позову заперечив, надав докази того, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах із відповідачем-1.

Також відповідач-1 заявив клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи. Відповідач-2 підтримав клопотання про призначення судової експертизи. Позивач проти проведення експертизи заперечив.

Разом із супровідним листом від 30.03.2011р. відповідач-1 надав суду докази сплати вартості судової експертизи (платіжне доручення №54 від 10.12.2010р. на суму 1159, 92 грн.).

Ухвалою суду від 07.10.2010р., з огляду на матеріали справи та з урахуванням клопотання відповідача-1, судом було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено в порядку ст.79 ГПК України.

Після отримання висновку експерта №602 від 28.02.2011р. та повернення до суду матеріалів справи №7/120, ухвалою суду від 13.05.2011р. провадження у справі було поновлено в порядку ст. 79 ГПК України.

Після ознайомлення із висновком судової експертизи, відповідач-1 у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на відсутність лише одноособової вини третьої особи ОСОБА_2, неповідомлення ОСОБА_1 вигодонабувача ВАТ „Кредитпромбанк” про настання ДТП у визначений в договорі добровільного страхування строк, невірне визначення суми страхового відшкодування, відсутність відомостей про вартість та стан пошкодженого автомобіля після настання ДТП.

Відповідач-2 у письмових та усних поясненнях повідомив, що претензія позивача про відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків не була розглянута по суті, посилається на те, що позивач по справі не надав на запит відповідача-2 витребувані документи для здійснення страхового відшкодування.

Ухвалою від 31.05.2010р. у справу залучено як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стороні відповідача.

У письмових та усних поясненнях третя особа ОСОБА_1 повідомив, що винною у скоєнні ДТП особою є ОСОБА_2, зазначив, що на перехрестя пр.Ленінського та вул.Купріна виїхав на сигнал світлофору, що дозволяє рух.

У письмових поясненнях третя особа ОСОБА_2 проти позову заперечив, вважає винним у скоєні ДТП ОСОБА_1, який нібито рухався на заборонений сигнал світлофору, зауважив, що експертиза завданої шкоди автомобілю ОСОБА_1 проводилась без його участі.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-11792/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Харцизьким міським судом Донецької області, відповідно до ухвали господарського суду від 30.05.2010р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд ВСТАНОВИВ:

15.11.2008р. біля 10:25 год. в м. Донецьку на перехресті вул. Купріна та пр. Ленінського сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Toyota Yaris д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Тойота), який належить ОСОБА_1, під його ж керуванням, та автомобіля Merсedes Benz д/н НОМЕР_3 (далі по тексту Мерседес), який належить ТОВ „ДАЕМ”, під керуванням ОСОБА_2

Згідно протоколу про адміністративне порушення серії ДО №839227 від 15.10.2008р., довідки №9406 від 17.11.2008р., дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 16.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Харцизького міського суду Донецької області.

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 05.11.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнено ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 40,00 грн.

Між позивачем та третьою особою ОСОБА_1, який є власником автомобіля Тойота, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №17/02-13959 від 17.01.2008р. (далі по тексту Договір). Розділом 4 Договору передбачено, що він діє до 17.01.2009р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Тойота був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхувальника/вигодонабувача, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме транспортним засобом (автомобіль Тойота) (п.2.1 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортних засобів. У цьому випадку розмір франшизи складає 0,5%. (розділ 3 Договору).

Сторони також передбачили особливі умови страхування: у тому числі, врахування зносу деталей (розділ 5 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 10 та 11 Договору.

При конструктивному знищенні ТЗ страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з обраним ним варіантом, у тому числі при передачі ТЗ: після зняття страхувальником ТЗ з обліку в органах ДАІ та передачі ТЗ та прав власності на ТЗ страховику або іншій особі, призначеній ним, в розмірі згідно з п.12.4.1 Договору за вирахуванням: франшизи, компенсацій отриманих, від винних у настанні страхового випадку осіб, несплачених страхових платежів. При цьому, витрати щодо зняття ТЗ з обліку в органах ДАІ та передачі прав власності на ТЗ страховику покладаються на страхувальника. (п.12.6.2 Договору).

Пунктом 12.4.1 Договору передбачено, що у разі повної або конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу (ТЗ) (тобто при його пошкодженні на 70% та більше від дійсної вартості ТЗ) дійсна вартість на момент настання події, що має ознаки страхового випадку, але не більше страхової суми, зазначеної в Договорі, або її залишку в разі, якщо вона не поновлювалась на момент настання події, що має ознаки страхового випадку.

В усіх випадках збитки страхувальника відшкодовуються за вирахуванням безумовної франшизи, вказаної в п.3.1 цього Договору, сум несплачених страхових платежів навіть якщо строк їх сплати не настав, а також отриманих від третіх осіб грошових коштів, якщо вони були отримані страхувальником або його уповноваженою особою до моменту врегулювання збитку. (п.12.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа ОСОБА_1 (страхувальник за Договором) у відповідності до умов Договору своєчасно повідомив страховика (позивача) про настання страхового випадку ДТП.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не повідомив вигодонабувача за Договором (ВАТ „Кредипромбанк”) судом до уваги не приймаються з огляду на те, що Договором, умови якого узгоджені сторонами у добровільному порядку згідно ст.67 Господарського кодексу України та не суперечать приписам діючого законодавства, передбачено лише обовязкове та у певно визначені строки повідомлення страховика про настання страхового випадку. До того ж, в страховому акті №02-3794-08 є посилання на певні документи, як на підстави здійснення страхової виплати третій особі ОСОБА_1, у тому числі лист вигодонабувача від 26.11.2008р.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №860/11 від 12.11.2008р., вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота внаслідок ДТП на момент проведення дослідження становить 70304, 99 грн.

Угодою від 16.12.2008р. до Договору позивач та третя особа ОСОБА_1 дійшли згоди визнати подію, що відбулась 15.10.2008р., - ДТП із застрахованим ТЗ (Тойота) страховим випадком та визначили остаточний розмір збитку страхувальника, завданий йому страховим випадком, в сумі 55000, 00 грн. (п.п.1, 2 угоди від 16.12.2008р. до Договору).

На підставі вищевикладеного, відповідно до страхового акта №02-3794-08 та наказу №2379408 від 26.12.208р., з огляду на умови Договору, позивачем прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування третій особі ОСОБА_1 у розмірі 55000, 00 грн.

Крім того, згідно матеріалів справи, вартість висновку автотоварознавчого дослідження №860/11 від 12.11.2008р. склала 400, 00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №17/02-13959 від 17.01.2008р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 08.12.2008р. позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 55400, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №А32869 від 13.11.2008р. на суму 400, 00 грн., №26076 від 26.12.2008р. на суму 55000, 00 грн., у звязку з чим до позивача перейшло право вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди пошкодженому автомобілю Тойота у сумі 55 400, 00 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з вищевказаних постанови Харцизьким міським судом Донецької області, довідки органів ДАІ, вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача-1 ОСОБА_2

До того ж, третя особа ОСОБА_2 здійснив дії направлені на визнання вини у скоєнні ДТП, які виражаються у сплаті штрафу, присудженого до стягнення з ОСОБА_2 у сумі 40,00 грн. згідно квитанції №113 від 06.11.2008р. на суму 40,00 грн., копія якої міститься у справі.

Згідно наявного у справі висновку судової експертизи №602 від 28.02.2011р., яку було призначено за клопотанням відповідача-1, дії водія автомобіля Мерседес ОСОБА_2 не відповідали нормативним вимогам п.16.5 Правил дорожнього руху та знаходились у причинному звязку із настанням ДТП. У дорожній ситуації, що розглядається, водій автомобіля Мерседес ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти події ДТП шляхом належного виконання п.16.5 Правил дорожнього руху.

Таким чином, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, порушив п.16.5 Правил дорожнього руху України, зокрема почав рух на відповідний сигнал світлофору та не надав дорогу транспортному засобу - Тойота, що завершував рух через перехрестя, отже його дії знаходились у причинному звязку з виниклим зіткненням транспортних засобів автомобілів Тойота та Мерседес.

Посилання відповідача-1 на той факт, що під час ДТП була не лише вина його водія, а й вбачається вина ОСОБА_1 судом до уваги не приймаються як необґрунтовані та недоведені. Відповідач-1, з огляду на приписи ст.33 ГПК України, не надав суду жодного доказу (протокол про адміністративне правопорушення, постанова суду, визнання вини самим ОСОБА_1 тощо) в підтвердження наявності вини у скоєнні ДТП ОСОБА_1 Навпаки, згідно пояснень позивача, третьої особи-ОСОБА_1 та з огляду на матеріали справи, не вбачається вини у скоєнні ДТП цієї особи.

Матеріалами справи, у тому числі наказом №139/2к від 04.09.2007р., поясненнями відповідача-2 та третьої особи ОСОБА_2 підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ „ДАЕМ” та виконання ним своїх трудових обовязків в цей час.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між відповідачами по справі укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/96919164 від 14.04.2008р. (далі по тексту Поліс).

Згідно Полісу, страхувальником є відповілач-1, страховиком відповідач-2 по справі.

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль Мерседес (д/н НОМЕР_3).

Відповідно до Полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно Полісу, строк його дії встановлений з 14.04.2008р. по 13.04.2009р. включно.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000,00 грн. із франшизою 00,00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю Тойота завдано внаслідок дій третьої особи ОСОБА_2, яка в момент скоєння ДТП знаходилась у трудових відносинах з відповідачем-1 та виконувала свої трудові обовязки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач-2 по справі є страховиком відповідача-1, працівник якої є винним у скоєнні ДТП та нанесенні збитків. Відповідач-2 не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі і іншого сторонами по справі не доведено.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі перейшло право регресного позову до страховика відповідача-2, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 00,00 грн. (п.2Полісу).

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача-2 із претензією №17/09-36 від 05.02.2009р. Факт отримання претензії відповідачем-2 підтверджено матеріалами справи (повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.02.2009р.) та відповідачем-2.

Враховуючи наведене, той факт, що відповідачами не відшкодовано спірну суму на користь позивача, ТДВ „Страхова компанія „Провіта” звернулось до суду та просить стягнути 55400,00 грн. в примусовому порядку. Зокрема, позивач просить стягнути 25500,00 грн. з відповідача-2, 29900,00 грн. з відповідача-1.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 55400,00 грн., є доведеною позивачем, та підлягає стягненню у повному обсязі:

- 25500,00 грн.(сума, яка не перевищує ліміт відповідальності винної у скоєнні ДТП особи за Полісом) з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”;

- 29900,00 грн. (залишкова сума) Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАЭМ”.

Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, у тому числі з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість проведення судової експертизи сплачена у повному обсязі відповідачем-1.

З огляду на викладене, той факт, що позовну заяву задоволено у повному обсязі, а суму страхового відшкодування стягнуто з обох відповідачів, судові витрати, у тому числі витрати за проведення судової експертизи, покладаються на відповідачів пропорційно задоволених вимог у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” м.Київ задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАЭМ” (83023, м.Донецьк, вул.Харионова, 2, ЄДРПОУ 25337232) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (02100, м.Київ, вул.Дубового, 18, р/р 26507300000777 в АКБ „Форум” м.Київ, МФО 322948, ЄДРПОУ 31704186) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 29900,00 грн., 299,00 грн. державного мита, 127, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (01024, м.Київ, вул.Пилипа Орлика, 24/1, ЄДРПОУ 20113829) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (02100, м.Київ, вул.Дубового, 18, р/р 26507300000777 в АКБ „Форум” м.Київ, МФО 322948, ЄДРПОУ 31704186) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 25500,00 грн., 255,00 грн. державного мита, 108, 63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (01024, м.Київ, вул.Пилипа Орлика, 24/1, ЄДРПОУ 20113829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАЭМ” (83023, м.Донецьк, вул.Харионова, 2, ЄДРПОУ 25337232) 533, 90 грн. за проведення судової експертизи.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.06.2011р.

Суддя Сгара Е.В.