Рішення № 16107533, 06.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.11 р. Справа № 37/99

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техносоюз”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 25327021

до Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „А.І.С.”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 36169053

про: стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 80141, 19 грн. та збитків в сумі 19613, 38 грн., всього 99754, 57 грн.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача

Третя особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю „Автотранс Альянс”, м. Золотоноша Черкаської області, ідентифікаційний код 33827799

Третя особа 2 Фізична особа підприємець ОСОБА_3, м. Золотоноша Черкаської області, ідентифікаційний код

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №6/06-11 від 06.06.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 08.04.2011р.);

від Третьої особи 1 не зявився;

від Третьої особи 2 - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 11.04.2011р. на 26.04.2011р., з 26.04.2011р. на 10.05.2011р., з 10.05.2011р. на 23.05.2011р., з 23.05.2011р. на 06.06.2011р.

У судовому засіданні 06.06.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техносоюз”, м. Макіївка (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю „А.І.С.”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення суми штрафних санкцій та збитків у загальному розмірі 99754, 57 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 30/08/10 від 30.08.2010р. відносно прострочення доставки вантажу, внаслідок чого були завдані збитки у вигляді нарахованих Позивачеві його контрагентом і отримувачем вантажу штрафних санкцій, і виникли підстави для нарахування штрафних санкцій безпосередньо Відповідачу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 30/08/10 від 30.08.2010р.; заявку-додаток від 01.12.2010р.; СМR №0121162, №0121163, №0121165; договір поставки №193-РП від 14.09.2010р.; претензію РПТ-5/184; акт про приймання запасів від 19.01.2011р.; угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 03.02.2011р.; розрахунок штрафних санкцій.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 225, 231, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 533, 610, 611, 623, 624, 929 Цивільного кодексу України та на виконання вимог суду та на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи (а.с.а.с. 39-40, 41-52, 101, 103-105), у тому числі клопотання №2600 від 21.04.2011р. про витребування доказів, яке було задоволене ухвалою суду від 26.04.2011р.

Відповідач надав письмовий відзив на позов №15/36 від 08.04.2011р. (а.с.а.с.53, 54), доповнення до відзиву №22/11 від 22.04.2011р. (а.с.а.с.74, 75) та заперечення на позовну заяву №20 від 20.05.2011р. (а.с.а.с.110, 111), за змістом яких позовні вимоги не визнав, вказуючи на: невідповідність нарахованого штрафу приписам ст. 549 Цивільного кодексу України; недоведеність факту понесення збитків внаслідок представлених документів про зарахування зустрічних однорідних вимог; неналежність визначення моменту отримання вантажу.

Відповідач також надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с. 55, 56, 67 - 73, 76-96, 112-114).

Ухвалою від 11.04.2011р. суд відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Автотранс Альянс”, м. Золотоноша Черкаської області (далі Третя особа 1), а ухвалою від 26.04.2011р. - фізичну особу підприємця ОСОБА_3, м. Золотоноша Черкаської області (далі Третя особа 2)

Вказані Треті особи процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довели та витребуваних документів не надали, хоча належним чином повідомлялись про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Обізнаність Третіх осіб про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання (а.с.а.с.109, 121-122).

У судовому засіданні 06.06.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.

Суд розглядає справу в порядку за наявними матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної правої кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин представників належним чином повідомлених Третіх осіб та ненадання певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки судом було вжити всіх належних заходів для формування доказової бази і встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання третіх осіб здійснювати свої процесуальні права і обовязки. Наразі, подальше відкладання розгляду справи є неможливим, оскільки 07.06.2011р. добігає кінця визначений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2010р. між Позивачем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Жол жендеуші” (Покупець, Казахстан) укладений договір поставки №193-РП (а.с.19-24), згідно п.1.1. якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець зобовязується прийняти і сплатити товар в асортименті, кількості і за ціною, передбаченою у специфікації (Додаток №2- а.с.29), який є невідємною частиною цього договору.

Умовами розділу 2 договору сторонами передбачені умови та строки поставки, встановивши, що поставка товару здійснюється на умовах DDU-Алматинська область, Кербулагський район, ст. Малайсари, (Інкотермс-2000), автомобільним транспортом, датою поставки сторони визначили дату поставки товару, вказану в акті прийомки товару (п.2.1); термін поставки товару: до 30.10.2010р. (п.2.2.).

Пунктом 2.6. договору визначені документи, які Продавець зобовязаний передати з товаром Покупцеві не пізніше дати його поставки, на підставі яких згідно п. 5.1. має відбуватися приймання за кількістю та за якістю. В свою чергу, додаток №1 до договору (а.с.а.с.25-28) визначає порядок приймання товару за кількістю і якістю, який передбачає складання відповідного акту (актів) про приймання і його підписання всіма уповноваженими особами, що брали участь в прийнятті.

Відповідно до п.7.6 договору сторонами передбачена відповідальність Продавця у випадку не поставки (недопоставленого) товару в строк, визначений п.2.2 договору, у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості не поставленого (недопоставленого) у строк товару, але не більш 10% від загальної вартості договору.

Додатковою угодою №1 від 11.11.2010р. (а.с.30) сторони змінили п.2.2 договору, а саме дату 30 жовтня замінити на 20 листопада, та внесли зміни до додатку №2 договору в частині характеристики товару.

30.08.2010р. між Відповідачем (Експедитор) та Позивачем (Замовник) укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 30/08/10 (а.с.а.с. 11-13), згідно п.п. 1.1, 10.1 якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобовязання по організації автомобільного перевезення вантажів згідно із Заявкою за Зразком, наведеним в додатку №1, що є його невідємною частиною, зі строком дії до 31.12.2010р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору сторони узгодили суттєві умови договору, зокрема, строки оплати та ціни на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника та на інші послуги експедитора для кожного окремого транспортування, які оформлюються окремими замовленнями на перевезення, і сплачуються на розрахунковий рахунок Експедитора в термін 10 днів, після підписання актів виконаних робіт, які підписуються обома сторонами. За змістом п. 6.1. в замовлені Позивач визначає строк і місце передачі вантажу та перелік супровідних документів.

01.12.2010р. сторонами було підписано Замовлення №01.12.10-1 (а.с.14), за умовами якого Замовник доручає, а Експедитор здійснює вантажне перевезення вантажу (грохот і сита), габаритністю 4880х2490х1200 у кількості 2 шт., що перевозиться полупричепом не менш 13,5м із завантаженням до 20т за маршрутом: Казахстан, Карагандинська область, м. Темиртау, пр. Республіки, 1 (отримувач АТ „Арселор Міталл Теміртау”) та Алматинська область, Кербулагський район, ст. Малайсари (отримувач філія ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші”); термін доставки в м. Темиртау не пізніше 13.12.2010р., а до ст. Малайсари - до 20.12.2010р.

Вартість вказаного транспортування в Замовленні визначена у сумі 53000,00грн., сплата яких згідно умов замовлення здійснюється Замовником у безготівковій формі в наступному порядку: 50% передплати по факту завантаження та 50% по факту відвантаження.

01.12.2010р. сторонами було підписано Замовлення №01.12.10-2 (а.с.15), за умовами якого Замовник доручає, а Експедитор здійснює вантажне перевезення вантажу (грохот), габаритністю 4880х2490х1200 у кількості 2 шт., що перевозиться полупричепом із завантаженням до 20т за маршрутом: Казахстан, Алматинська область, Кербулагський район, ст. Малайсари (отримувач філія ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші”), термін доставки до 20.12.2010р.

Вартість вказаного транспортування в Замовленні визначена у сумі 53000,00грн., сплата яких згідно умов замовлення здійснюється Замовником у безготівковій формі в наступному порядку: 50% передплати по факту завантаження та 50% по факту відвантаження.

Кожне із вказаних замовлень передбачає відповідальність Експедитора за запізнення автотранспортного засобу на завантаження/вивантаження у вигляді штрафу в розмірі 100 євро за кожну добу.

Задля забезпечення виконання обовязків за вказаними Замовленнями Відповідачем 01.12.2010р. був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування №011210 з Третьою особою 2 (а.с.а.с.67-71), за якими Відповідач здійснював платежі (а.с.а.с. 72, 73).

Відносно передбаченого вказаними замовленнями перевезення вантажів були складені міжнародні товарно-транспортні накладі №0121163, 0121165 і 0121162 (а.с.а.с.16-18), зміст розділу 24 кожної з яких (реквізити вантажоодержувача) унеможливлює визначення дати отримання (неналежна якість наданих копій) та не містить відміток визначених у замовлення отримувачів. Крім того, вказані міжнародні товарно-транспортні накладі в розділах щодо перевізника містять відмітки Третьої особи 1, а не Третьої особи 2.

Відповідачем була отримана претензія Позивача №2053 від 04.01.2011р. (а.с.55) з вимогами про зменшення суми вартості транспортно-експедиційних послуг за договором № 30/08/10 від 30.08.2010р. на суму штрафу в розмірі 4000 євро, нарахованого у звязку із порушенням обовязку з доставки вантажу у визначені в замовлені строки. За змістом цієї претензії вантаж на адресу АТ „Арселор Міталл Теміртау” фактично надійшов 27.12.2010р., а на адресу філії ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші” 03.01.2011р.

Більш того, Позивач 05.01.2011р. та 06.01.2011р. підписав акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на підтвердження виконання Відповідачем послуг за замовленнями №01.12.10-1 і №01.12.10-2 від 01.12.2010р., які (акти) містили застереження про порушення Експедитором строків доставки вантажу.

Листом від 26.01.2011р. (а.с.31) на адресу Позивача ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші”, посилаючись на складений нею в односторонньому порядку акт про прийняття запасів №1 від 19.01.2011р. (а.с.а.с.32, 33), і стверджуючи про фактичне надходження вантажу за договором поставки №193-РП від 19.09.2010р. саме 19.01.2011р. та просила підтвердити згоду на стягнення нарахованої пені за 60 календарних днів прострочення в розмірі 4942,08 доларів США. У відповіді на цю вимогу №2198 від 27.01.2011р. (а.с.103) Позивач погоджувався із простроченням тривалістю лише в 44 дні, виходячи з дати прибуття вантажу 03.01.2011р., та на утримання у звязку із цим пені в розмірі 3624,19 доларів США, тоді як вантажеотримувач, відхиляючи цю позицію (а.с.104), наполягав на пені в розмірі 4942,08 доларів США.

В подальшому, 03.02.2011р. між Позивачем та ТОВ „Компанія „Жол жендеуші” укладена угода про залік зустрічних однорідних вимог на суму 4942,08дол.США (а.с. 34), за змістом якої заборгованість перед Позивачем за договором поставки №193-РП від 19.09.2010р. зараховувалась на вказану суму пені.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених вище (а.с.а.с. 53, 54, 74, 75, 110, 111).

Треті особи своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довели.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем позовних вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобовязань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування реальних збитків у розмірі здійсненого погашення зарахуванням зустрічних однорідних вимог нарахованої пені та стягненні нарахованого штрафу внаслідок прострочення обовязку з доставки вантажу у відповідності до умов договору на транспортно-експедиторського обслуговування.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, а також умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 30/08/10 від 30.08.2010р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є певні юридичні факти. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту права та обовязків сторін, визначених договором № 30/08/10 від 30.08.2010р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір транспортного експедирування. Як встановлено ч. 1 ст. 929 Цивільного кодекс України за договором транспортного експедирування експедитор зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, означений договір є належною підставою для виникнення у Позивача як Замовника права вимагати забезпечення організації доставки визначеного вантажу у встановлені в узгоджених із Відповідачем замовленням строки відповідним вантажеотримувачем, яке (право) є і обєктом захисту в розглядуваному випадку.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обовязків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків та сплата неустойки (якщо її передбачено договором). Аналогічні положення щодо визначення порушення підставою для застосування господарських санкцій у вигляді збитків та штрафу містять і ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що порушення зобовязань Відповідача за договором № 30/08/10 від 30.08.2010р. полягає у простроченні доставки вантажу порівняно із строком, визначеним у замовленнях №01.12.10-1 і №01.12.10-2.

Між тим, означена обставина факт прострочення не може бути визнана доведеною належним чином у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки передбачає встановлення дати отримання вантажу відповідним вантажеотримувачем, тоді як достовірних доказів цього до справи не надано. В свою чергу, представлені Позивачем документи унеможливлюють встановлення такого момент відносно кожної партії вантажу, оскільки:

- по-перше, відомості є суперечливим власні листи Позивача, його претензія на адресу Відповідача та підписані акти приймання наданих послуг відносно розглядуваних замовлень не узгоджуються із датою отримання вантажу, яке було визначене ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші” в односторонньому порядку. Наразі, відомостей від вантажеотримувача щодо дати доставки вантажу на адресу АТ „Арселор Міталл Теміртау” взагалі до справи не надано;

- по-друге, представлений Позивачем складений ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші” односторонній акт при доставку вантажу на його адресу 19.01.2011р. взагалі не може вважатися належним доказом, оскільки не відповідає визначеному п.п. 2.6., 5.1. та додатку №1 до договору поставки №193-РП від 14.09.2010р. порядку документального опосередкування прийняття доставленого товару за кількістю і якістю, який (порядок), за висновком суду, передбачає участь представників принаймні двох осіб в оформленні акту прийняття;

- по-третє, вказані у позовній заяві дати доставки вантажу його отримувачу не підтверджені змістом розділу 24 міжнародних транспортних накладних №0121163, 0121165 і 0121162, а будь-яких інших доказів прострочення у розумінні ст. 13 застосовуваної до даних правовідносин Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р. до справи не надано, хоча судом і були вжиті заходи відносно витребування таких доказів.

Таким чином, неможливість визначення фактичної дати отримання вантажу зумовлює висновок про недоведеність визначеного Позивачем періоду прострочення і самостійного його встановлення судом, і як наслідок перевірку обґрунтованості розрахунку заявлених вимог, розмір яких перебуває у залежності від тривалості прострочення.

Крім того, відносно заявлених до стягнення збитків в сумі 19613,38грн., які визначені Позивачем як сплачені ним штрафні санкції на користь ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші” внаслідок припущеного Відповідачем прострочення доставки вантажу, суд зауважує на такому.

За своєю сутністю нараховані кредитору (Позивачу) штрафні санкції його контрагентом (ТОВ „Компанія „Жол жендеуші”) у звязку із допущеним Відповідачем простроченням забезпечення доставки вантажу, який є обєктом поставки, за змістом абз. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України можуть бути віднесені до збитків Позивача зокрема у разі, якщо такі штрафні санкції були сплачені. За висновком суду, сплата штрафних санкцій передбачає саме перерахування відповідної кількості грошових коштів, що відповідає такому способу припинення грошових зобовязань як їх виконання ст. 599 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, що передбачає або готівковий розрахунок або використання відповідних платіжних документів у розумінні ст.ст. 4, 22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Між тим, як було встановлено судом, Позивачем не перераховував на користь ТОВ „Компанія „Жол Жендеуші” визначену останньою суму штрафних санкцій означені сторони уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, що опосередковує інший самостійний спосіб припинення грошового зобовязання, ніж його виконання ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки абз. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України не передбачає можливості віднесення до складу збитків припинені зарахуванням штрафні санкції, що були нараховані іншими субєктами, остільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині безвідносно до визначення фактичної дати надходження вантажу.

Щодо стягуваної суми штрафу у розмірі 80141,19грн. суд зауважує на такому:

Угода про застосування цього виду неустойки по відношенню до Експедитора за запізнення автотранспортного засобу на завантаження/вивантаження у розумінні ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України викладена сторонами у тексті замовлень №01.12.10-1 і №01.12.10-2.

Аналіз визначеного сторонами порядку нарахування стягуваного штрафу 100 євро за кожен день прострочення - в контексті приписів ст. 549 Цивільного кодексу України дозволяє кваліфікувати його як пеню, а не як штраф, нарахування якого не повязаний із щоденною тривалістю прострочення.

Між тим, означена сума не може бути стягнута як пеня, оскільки встановлений сторонами порядок її розрахунку не відповідає приписам означеної норми щодо вираження розміру пені у відсотках до обсягу простроченого зобовязання, та взагалі всупереч ст. 533 Цивільного кодексу України безпідставно передбачає застосування у відносинах між Позивачем та Відповідачем, які є резидентами України, безпосередньо іноземної валюти у розрахунках. Суд наголошує, що за умовами замовлень ця штрафна санкція виражена і має сплачуватися саме в іноземній валюті, а не в еквіваленті, самостійну конвертацію якого в односторонньому порядку здійснив Позивач.

З урахуванням наведених висновків суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу через доказову та юридичну неспроможність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок у повному обсягу і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Техносоюз”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 25327021) до Товариство з обмеженою відповідальністю „А.І.С.”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36169053) про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 80141, 19 грн. та збитків в сумі 19613, 38 грн., всього 99754, 57 грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2011р.

Суддя Попков Д.О.