Рішення № 16107513, 07.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.11 р. Справа № 7/132

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ „Донбастрансгаз” м.Макіївка

До відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” м.Донецьк в особі філії „Волноваський автодор” м.Волноваха

Предмет спору: стягнення 2588, 04 грн. боргу, 165, 91 грн. пені, 32, 47 грн. 3% річних.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ „Донбастрансгаз” м.Макіївка звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” м.донецьк в особі філії „Волноваський автодор” м.Волноваха про стягнення 2588, 04 грн. боргу, 165, 91 грн. пені, 32, 47 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №2 ДОК на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2009р.; розширений акт звірки №11 станом на 21.04.2011р.; акти виконання послуг з транспортування газу.

Позивач у судовому засіданні 07.06.2011р. повідомив про погашення відповідачем суми боргу в повному обсязі до подачі позову до суду, наполягає на задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином.

У звязку з наведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір №2 ДОК на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього. Строк дії, згідно п. 9.1 Договору встановлено до 31.12.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.2.1 Договору, виконавець (позивач) здійснює транспортування газу замовника (відповідача) в загальному потоці в обсягах, зазначених в п. 1.1 Договору, від пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних газопроводів а саме: імпортованого газу на кордоні України, газу, видобутого на території Украни в районах його видобутку, до ГРС виконавця (позивача). Замовник (відповідач) зобовязується здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

Обсяг газу, умови транспортування природного газу та порядок і форма розрахунків визначені сторонами у розділах 1, 2 та 5 Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору замовник оплачує вартість транспортування природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно рахунку виконавця (позивача). Якщо до 15 числа місяця, у якому повинна здійснюватися оплата, замовник (відповідач) з будь-яких причин не отримав рахунок від виконавця (позивача), він зобовязаний прийняти всі заходи для його отримання та здійснення оплати та здійснення оплати.

Тариф на транспортування газу встановлюється згідно Постанови НКРЕ України № 935 від 07.08.2008р. „Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу” та приймається сторонами до виконання і складає 56,50грн. без ПДВ, ПДВ 11,30грн., разом 67,80грн. за 1000 м3 (п.4.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором у жовтні листопаді 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ у загальній кількості 21940 м3, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами виконання послуг з транспортування газу, підписаним обома сторонами без зауважень.

Посилаючись на той факт, що відповідач свої Договірні зобовязання щодо оплати газу за жовтень листопад 2010р. належним чином не виконав, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача борг в сумі 2588,04 грн.

В ході розгляду спору господарським судом зясовано, що відповідач 23.05.2011р., тобто до подачі позовної заяви до суду (дата звернення до суду 24.05.2011р.) сплатив суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджено відповідною випискою банку, яка міститься в матеріалах справи та представником позивача у судовому засіданні 07.06.2011р.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу задоволенню не підлягають, у звязку з безпідставністю заявлення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на порушення строків оплати основного грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 32,47 грн. за період з 16.11.2010р. по 29.04.11р.

Оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним виконанням своїх договірних зобовязань, з огляду на той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

На підставі наведеного вище, враховуючи приписи чинного законодавства та умови Договору, судом перераховані 3% річних, які складають 32,47 грн., як і заявлено позивачем та підлягають стягненню в цьому розмірі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за несвоєчасну оплату послуг з транспортування природного газу у термін, зазначений у п. 5.2 Договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,05% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 165,91 грн. за період з 16.11.2010р. по 29.04.2011р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ.

На підставі вищенаведеного, враховуючи той факт, що у зазначений в розрахунку пені період у відповідача існувала заборгованість, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства та пеня складає 165,91 грн., як і заявлено до стягнення позивачем.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ „Донбастрансгаз” м.Макіївка до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” м.Донецьк в особі філії „Волноваський автодор” м.Волноваха про стягнення 2588, 04 грн. боргу, 165, 91 грн. пені, 32, 47 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” м.Донецьк в особі філії „Волноваський автодор” м.Волноваха (юр.особа: 83055 м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6А, ЄДРПОУ 32001618) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Макіївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ „Донбастрансгаз” м.Макіївка (юр.особа: 01021, м.київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801; філія: 86115, м.Макіївка, вул. Антропова,5а, рах.№ 26008010759804 у ПАТ „Альфа-Банк, МФО 300346, ЄДРПОУ 00153169”) 3% річних у сумі 32,47 грн., пеню у сумі 165,91 грн., державне мито у сумі 7,26грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 16,80 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписаний 07.06.2011р.

Суддя Сгара Е.В.