Рішення № 16107452, 31.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.11 р. Справа № 11/28

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

код НОМЕР_1, м.Єнакієве

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой”, ЄДРПОУ 24819414, м.Макіївка

про стягнення 33 000 грн. 00 коп.

Суддя Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Єнакієве, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой”, м.Макіївка, про стягнення неустойки в сумі 33000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі виконується мирова угода по справі №18/41 від 24.03.2010р. та відповідно до якої, позивач у випадку невиконання відповідачем умов цієї мирової угоди має право стягнути з відповідача неустойку в розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобовязання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №32 від 04.05.2011р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

24.03.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Єнакієве та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой”, м.Макіївка було укладено мирову угоду.

Вказана мирова угода підписана повноважними представниками сторін і затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2010р. по справі №18/41, яка оскаржена не була і набрала законної сили 31.03.2010р.

Мирова угода від 24.03.2010р. затверджена господарським судом Донецької області на наступних умовах:

"Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерстрой” м.Макіївка Донецької області визнає, що його заборгованість перед Субєктом підприємницької діяльності “ОСОБА_1” м.Єнакієве Донецької області на момент укладення цієї Мирової угоди становить 66000,00 грн.

Суму заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерстрой” м.Макіївка Донецької області зобовязується виплатити у відповідності з наступним графіком:

20000,00 грн. до 31.03.2010 р.;

16000,00 грн. до 16.04.2010 р.;

30000,00 грн. до 30.04.2010 р.

У разі невиконання умов Мирової угоди Субєкт підприємницької діяльності “ОСОБА_1” м.Єнакієве Донецької області може витребувати з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстрой” м.Макіївка Донецької області неустойку у розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобовязання”.

У звязку з тим, що відповідачем вимоги мирової угоди виконувались несвоєчасно та не в повному обсязі позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобовязання в сумі 33000,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Двостороннім, чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

За висновками суду, укладена та затверджена господарським судом мирова угода від 24.03.2010р. відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом, у звязку з укладанням сторонами мирової угоди, між сторонами припинилось первісне зобов`язання та виникло нове за мировою угодою від 24.03.2010р., затвердженою ухвалою господарського суду від 31.03.2010р. по справі №18/41.

За умовами цієї мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой”, м.Макіївка зобовязується сплатити заборгованість в сумі 20000,00 грн. до 31.03.2010р.; 16000,00 грн. до 16.04.2010р.; 30000,00 грн. до 30.04.2010р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 09.08.2010р., 05.10.2010р. та 16.12.2010р. перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками по карті позивача.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 26000,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №32 від 04.05.2011р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства. Крім цього, відповідач повідомив суд про перерахування залишкової суми заборгованості в розмірі 26000,00 грн. на рахунок позивача, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою банку від 29.04.2011р.

Проте, суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, враховуючи що Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой”, м.Макіївка умови мирової угоди від 24.03.2010р., затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2010р. по справі №18/41, в строк, передбачений цією угодою, не виконало.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобовязання в сумі 33000,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

18.04.2011р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в банківських установах.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве про вжиття заходів до забезпечення позову по справі №11/28 всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведене відповідними обставинами.

Зокрема, за висновками суду, відсутні будь-які докази, які підтверджують вчинення відповідачем дій, направлених на відчуження належного йому майна, інших дій, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення по цій справі, в той час як умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім цього, у заявленому клопотанні позивачем також не зазначено суми грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой”, на яку має бути накладений арешт.

За таких обставин, у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве про вжиття заходів до забезпечення позову по справі №11/28 слід відмовити як безпідставно заявленої.

Враховуючи, що спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой”, м.Макіївка про стягнення неустойки в сумі 33000,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерстрой” (86110, Донецька область, м.Макіївка, вул.50 років створення СРСР, 1, рах.26008301525349 в АКБ „Промінвестбанк”, ЄДРПОУ 24819414) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86400, АДРЕСА_1, картковий рахунок НОМЕР_2 в ДРУ КБ „Приватбанк”, код НОМЕР_1) неустойку в сумі 33000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 330 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 31.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.06.2011р.

Суддя Соболєва С.М.