Рішення № 16107312, 23.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.11 р. Справа № 37/104

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕМЕК Україна”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32644914

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер Інтер Трейд”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 36380086

про: стягнення за договором оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р. заборгованості в розмірі 5086,80грн., інфляції в розмірі 646,02грн., 3% річних в розмірі 195,25грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю б/н від 04.05.2011р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України за клопотанням учасників справи судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 27.04.2011р. на 23.05.2011р.

У судовому засіданні 23.05.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕМЕК Україна”, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер Інтер Трейд”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення за договором оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р. заборгованості в розмірі 5086,80грн., інфляції в розмірі 646,02грн., 3% річних в розмірі 195,25грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р. за період з 11.10.2009р. по 10.12.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляції та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р., додаткову угоду від 31.12.2009р., акт приймання-передавання від 23.07.2009р., акт приймання-передавання від 31.12.2009р., свідоцтво на право власності на обєкт оренди, виписки по рахунку, розрахунок суми штрафних санкцій, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 549, 550, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України та на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.25-34)

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати стягуваних грошових коштів або відсутності відповідного грошового зобовязання не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.29), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

У судовому засіданні 23.05.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на вирішенні спору в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору, адже судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди обєкта нерухомості №23/06-09 (а.с.а.с.8-11), згідно п. 1.1, 1.2.2, 1.2.3, 1.2.4, 2.1, 4.1 якого Орендодавець зобовязався передати Орендарю у тимчасове платне користування, а Орендар прийняти у строкове платне користування нерухоме майно (частину будівлі складу готової продукції Літ. Я-1, загальною площею 141,3 кв. м., розташовану на першому поверсі за адресою: м. Донецьк, вул. Умова, 1М літ. Я-1) для здійснення статутної діяльності та сплачувати Орендодавцю орендну плату, строком на один календарний рік з моменту прийняття за актом приймання-передавання.

Обєкт, що орендується, належить Орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності б/н, виданого головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради від 01.03.2007р. (а.с.16).

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання зокрема із перерахування орендної плати, визначеної із розрахунку 2543,40грн., у т.ч. ПДВ на місяць, яка має сплачуватися у безготівкову порядку на поточний рахунок Орендодавця авансом не пізніше 10 числа кожного місяця, що передує місяцю оренди. При цьому, за змістом п. 5.3. договору Орендар зобовязаний протягом 2 календарних днів з дати прийняття обєкта оренди перерахувати орендну плату за перший і останній місяці оренди авансом. Своєчасність та повнота здійснення яких положеннями п. 7.1. договору віднесено до обовязків Відповідача.

23.06.2009р. на виконання умов п. 3.5 договору 23.06.2009р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений акт передання-приймання (а.с.13).

Позивачем за шість місяців оренди за липень-грудень 2009р. була нарахована Орендна плата на загальну суму 15260,40грн.

Відповідачем на виконання своїх зобовязань 23.07.2009р. перераховано на розрахунковий рахунок Позивача орендну плату в розмірі 4086,80грн., 27.08.2009р. на суму 3543,40грн., 01.10.2009р. на суму 2543,40грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с.а.с.17-20).

31.12.2009р. між стронами укладена додаткова угода №б/н про розірвання договору оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р. з 31.12.2009р. (а.с.14) та цього ж дня обєкт оренди був повернутий Орендодавцю, про що сторонами складений відповідний акт передання-приймання (а.с.15).

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем зобовязань зі оплати орендної плати станом на 11.04.2011р. утворилась заборгованість за період з 11.10.2009р. по 10.12.2009р. в розмірі 5086,80грн. у звязку з чим Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, заявивши до стягнення окрім вказаної заборгованості нараховані (а.с.20) інфляційну індексацію в сумі 646,02грн., 3% річних в сумі 195,25грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с.30), складеного та надісланого Позивачем (а.с.а.с.31, 32) на виконання вимог ухвали суду.

Згідно довідки за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача №10/05/11-01 від 10.05.2011р. (а.с.33) Відповідач в перебігу розгляду справи не погасив стягуваної заборгованості.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх спільний розгляд цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди обєкта нерухомості та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладені між Позивачем та Відповідачем договір оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення перерахування орендної плати, визначеної із розрахунку 2543,40грн., у т.ч. ПДВ на місяць, не пізніше 10 числа кожного місяця, що передує місяцю оренди (окрім першого та останнього місяця оренди оплата яких не є предметом розгляду за поданим позовом), відповідно до умов п.п.5.1, 5.2., 7.1. укладеного договору оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобовязання із сплати орендної плати за період з 11.10.2009р. по 10.12.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив їх виконання у розмінні ч. 1 ст. 612 вказаного Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу відносно періоду стягнення є арифметично вірним та відповідає умовам договору, а Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 вказаного Кодексу доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 5086,80грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та суму інфляції, суд, перевіривши арифметичних розрахунок (а.с.20) позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що вказані Позивачем суми не перевищують суми відповідних нарахувань, які можуть бути стягнуті за вказаний період прострочення.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в цій частині щодо 3% річних та інфляції, задовольняючи їх у розмірі 195,25грн та 646,02грн. відповідно.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача відповідно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕМЕК Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32644914) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер Інтер Трейд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36380086) про стягнення за договором оренди обєкта нерухомості №23/06-09 від 23.06.2009р. заборгованості в розмірі 5086,80грн., інфляції в розмірі 646,02грн., 3% річних в розмірі 195,25грн. задовольнити в повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер Інтер Трейд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36380086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕМЕК Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32644914) заборгованість з орендної плати в розмірі 5086,80грн., інфляційну індексацію в розмірі 646,02грн. та 3% річних в розмірі 195,25грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер Інтер Трейд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36380086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕМЕК Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32644914) державне мито в розмірі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2011р.

Суддя Попков Д.О.