Рішення № 161073, 19.09.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" вересня 2006 р. Справа № 205/15-06

Господарський суд Київської області в складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом

Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до

Комунального підприємства теплових мереж “Миронівкатепломережа”, Київська обл., м. Миронівка

про

стягнення 126 637,58 грн.,

за участю представників:

позивача:

Саква Д.Ю., довір. № 177/102 від 18.08.2006 р.,

відповідача:

Сушко В.П., довір. № 754 від 31.08.2006 р. ;

В судовому засіданні яке відбулося 01.09.2006 р. за участю представників обох сторін, було оголошено перерву до 19.09.2006 р.

обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, Позивач) до Комунального підприємства теплових мереж “Миронівкатепломережа” (далі –Відповідач) про стягнення 126 637,58 грн., з яких 83 674,14 грн. заборгованості за поставлений природний газ на протязі січня-грудня 2004 року, 19 660,47 грн. інфляційних втрат, 4 945,12 грн. трьох процентів річних, 12 500,66 грн. пені та 5 857,19 грн. 7% штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року, в порушення умов якого, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений на протязі січня-грудня 2004 року природний газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 83 674,14 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 19 660,47 грн. інфляційних втрат, 4 945,12 грн. трьох процентів річних, 12 500,66 грн. пені та 5 857,19 грн. 7% штрафу, а всього загальна сума позову складає 126 637,58 грн.

В судовому засіданні 01.09.2006 р. був присутній представник відповідача, який надав суду відзив № 760 від 31.08.2006 р. на позовну заяву, в якому заперечує проти позову в частині стягнення пені та 7% штрафу посилаючись на те, що пеня у сумі 12 500,66 грн. в порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахована позивачем за період з 14.07.2005 р. по 14.07.2006 р., також, відповідач зазначає, що згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, штраф та пеня є різновидом неустойки, тому одночасне стягнення пені та неустойки за одне й те саме порушення є неправомірним. Заперечуючи проти стягнення штрафу відповідач у відзиві також посилається на те, що ч. 2 ст. 231 ГК України передбачена відповідальність за невиконання негрошового зобов’язання. На підставі викладено відповідач просить суд відмовити позивачу у позові в частині стягнення пені у сумі 12 500,66 грн. та 7% штрафу у сумі 5857,19 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до умов договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року (далі –договір), укладеного між сторонами, позивач (постачальник) взяв на себе зобов’язання передавати у власність покупцю з 01.01.2004 р. по 30.04.2004 р. природний газ в обсязі 2490 тис.куб.м., а відповідач (покупець) зобов’язався прийняти та оплатити газ відповідно до умов договору.

Пунктом 5.1 договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року встановлено, що ціна за 1000,0 куб.м. газу, з врахуванням вартості транспортування газу територією України, для платників податку на додану вартість становить 210 грн., в тому числі вартість газу - 157,50 грн., крім того ПДВ-0%; вартість транспортування газу територією України 43,75 грн., крім того ПДВ 20% - 8,75 грн.

28.04.2004 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року, згідно з якою постачальник передає покупцеві з 01.05.2004 р. по 30.09.2004 р. природний газ в обсязі до 50,000 тис.куб.м.

17.05.2004 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 2 до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року, згідно з якою ціна за 1000,0 куб.м. газу з врахуванням вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 210 грн., в тому числі вартість газу - 153,00 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України; вартість транспортування газу територією України –47,50 грн., крім того ПДВ 20% - 9,50грн. Зазначена додаткова угода поширює свою дії на відносини, що склалися між сторонами з 01.05.2004 р. і діє на протязі дії Договору.

27.09.2004 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 3 до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року, згідно з якою постачальник передає покупцеві з 01.10.2004 р. по 31.12.2004 р. природний газ в обсязі до 1 385 000 тис.куб.м.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу, при цьому, перша частина оплати в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів поставки газу перераховується на рахунок постачальника не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка та транспортування газу, друга і третя частини –в розмірі 33% - відповідно до 20 та 30(31) числа місяця, в якому здійснюється поставка. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта прийманні-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач на протязі січня-грудня 2004 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 2 965,972 тис.куб.м. на загальну суму 622 854,14 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії актів передачі-приймання природного газу від 27.01.2004 року на суму 84 000 грн., від 31.01.2004 року на суму 56 791,35 грн., від 29.02.2004 року на суму 134 926,89 грн., від 31.03.2004 року на суму 96 308,73 грн., від 30.04.2004 року на суму 32 133,79 грн., від 31.05.2004 року на суму 1 613,43 грн., від 30.06.2004 року на суму 1611,96 грн., від 31.07.2004 року на суму 1 566,60 грн., від 31.08.2004 року на суму 1 325,11 грн., від 30.09.2004 року на суму 1 460,55 грн., від 31.10.2004 року на суму 25 379,97 грн., від 30.11.2004 року на суму 82 374,60 грн. та від 31.12.2004 року на суму 103 361,16 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання по оплаті поставленого природного газу, сплативши позивачу 539 180,00 грн. Заборгованість за поставлений природний газ у сумі 83 674,14 грн. на час подання позовної заяви залишилася відповідачем несплаченою.

В судовому засіданні 01.09.2006 р. представник відповідача надав суду копію платіжного доручення № 265 від 21.07.2006 р. для залучення до матеріалів справи та оригінал для огляду в судовому засіданні, з якої вбачається, що відповідач 21.07.2006 р. сплатив позивачу заборгованість за поставлений природний газ за договором № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року у сумі 25 712,76 грн.

Оскільки заборгованість у сумі 25 712,76 грн. на час прийняття рішення сплачена відповідачем позивачу, провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість у сумі 57 961,38 грн. (83 674,14 -25 712,76) залишилась несплаченою.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ поставлений за договором № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року на час прийняття рішення у сумі 57 961,38 грн. не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вона підлягає стягненню з відповідача.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання по оплаті за спожитий протягом січня-грудня 2004 року природний газ, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача за період з лютого 2004 року по червень 2006 року інфляційні втрати у сумі 19 660,47 грн. та три проценти річних з простроченої суми за період з 11.02.2004 року по 14.07.2006 року в розмірі 4 945,12 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки статтею 625 Цивільного кодексу України не передбачено жодних обмежень щодо нарахування 3 % річних, розрахунок, наданий позивачем суду є правильним, то вимога позивача про стягнення 3% річних у сумі 4 945,12 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 19 660,47 грн., проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 17 872,08 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу в сумі 5 857,19 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2 Договору № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.

Заперечення відповідача щодо стягнення 7% штрафу з посиланням на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України викладені у відзиві на позов не приймаються судом до уваги, оскільки позивач звертаючись з вимогою про стягнення штрафу посилається не на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а на ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 7% штрафу від невиконаної частини зобов`язання за прострочення понад тридцять днів в сумі 5 857,19 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі п. 7.2. договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язань пеню, розраховану відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу за період з 14.07.2005 року по 14.07.2006 року в сумі 12 500,66 грн.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5. Договору № 06/03-3618ТЕ-17 від 31.12.2003 року сторони передбачили, що штраф та пеня нараховуються протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Отже, на підставі викладеного заперечення відповідача щодо періоду нарахування позивачем пені з посиланням на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги, що борг виник у зв’язку з несплатою населенням комунальних послуг, а також враховуючи, що відповідач забезпечує тепловою енергією потреби населення, бюджетні установи та організації та на час прийняття рішення значна частина вартості поставленого природного газу сплачена відповідачем позивачу, суд вважає за можливе, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню і стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 000 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57 961,38 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 17 872,08 грн. інфляційних втрат, 4 945,12 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 5 857,19 грн. штрафу та 9 000 грн. пені.

Оскільки заборгованість у сумі 25712,76 грн. сплачена відповідачем позивачу після подачі позовної заяви, то відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати в цій частині позову покладаються на відповідача, а в іншій частині позову відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства теплових мереж “Миронівкатепломережа” (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Коцюбинського, 5, код 20595254) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 57 961,38 грн. (п’ятдесят сім тисяч дев’ятсот шістдесят одна грн. 38коп.) заборгованості, 17 872,08 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві грн. 08коп.) інфляційних втрат, 4 945,12 грн. (чотири тисячи дев’ятсот сорок п’ять грн. 12коп.) 3% річних, 5 857,19 грн. (п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят сім грн. 19коп.) 7% штрафу, 9 000,00 грн. (дев’ять тисяч грн. 00коп.) пені, 1 213,49 грн. (одна тисяча двісті тринадцять грн. 49коп.) витрат по сплаті державного мита та 113,08 грн. (сто тринадцять грн. 08коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В частині стягнення 25 712,76 грн. боргу провадження у справі припинити.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписане 27.09.2006 р.