Рішення № 16104277, 23.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.11р.Справа № К25/173-09 За позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення частки при виході учасника з товариства

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2 - дов. №786 від 26.04.10р.

Від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №23 від 01.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього вартості частки майна відповідача у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників товариства та частини прибутку, отриманого товариством у 2007 році до моменту його виходу зі складу учасників товариства, яка пропорційна частці позивача у статутному капіталі відповідача.

05.04.2011р. позивачем подано заяву про зміну та доповнення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача у зв'язку з його виходом зі складу учасників відповідача вартість частки майна та частини прибутку, отриманого у 2007 році до моменту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства на загальну суму 1 141 400 грн., які мають належати позивачеві пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, 3 % річних в сумі 102726,00 грн., інфляційні за період квітень 2008р. - лютий 2011р. в сумі 428 898,98 грн.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги позивача в редакції заяви від 05.04.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на не здійснення відповідачем належного розрахунку внаслідок виходу позивача зі складу учасників Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод" та на ст.ст. 148, 536, 625 ЦК України, ст.ст. 54, 64 Закону України „Про господарські товариства”.

Відповідач позовні вимоги не визнає з тих підстав, що позивачем не доведено належними доказами виходу ним зі складу учасників Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод" саме 05.04.2007р. та здійснення ним внеску до статутного капіталу товариства, який би у процентному співвідношенні становив 33% статутного капіталу.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 07.04.2011р. по 19.04.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2001р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було зареєстровано Українсько-Російське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод" (далі Товариство).

Відповідно до Статуту Товариства, затвердженого зборами учасників від 03.10.2001р. та установчого договору Товариства від 03.10.2001р., статутний фонд товариства становив 11800,00грн., а частка позивача у статутному фонді становила 70% (8260,00грн.).

18.06.2003р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради були зареєстровані зміни № 1 до установчих документів Українсько-Російське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод", згідно з якими учасниками Товариства є: ОСОБА_1 з часткою у статутному фонді 33,0%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду 3894, 00 грн. (730, 17 доларів США); ОСОБА_4 з часткою у статутному фонді 32,5%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду 3835, 00 грн.; ОСОБА_5 з часткою у статутному фонді 32,5%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду 3835, 00 грн.; ОСОБА_6 з часткою у статутному фонді 1,0%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду 118, 00 грн.; ОСОБА_7 з часткою у статутному фонді 1,0%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду 118, 00 грн.

06.04.2007р. позивачем на адресу Товариства було направлено листа від 05.04.2007р., яким позивач просив провести загальні збори учасників Товариства, на яких зокрема вирішити питання про вихід позивача зі складу учасників Товариства, що підтверджується відповідним описом вкладення та поштовим чеком від 06.04.2007р. Зазначений лист було одержано Товариством 11.04.2007р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення від 11.04.2007р. Відповіді на вказаний лист позивач не одержав, а загальні збори Товариства на його вимогу проведені не були.

27.04.2007р. позивач знов звернувся до Товариства з листом про вихід зі складу учасників Товариства та виплату вартості частки майна, пропорційну частки у статутному капіталі товариства, питання про що пропонував розглянути на загальних зборах, вимога про проведення яких була викладена у листі від 05.04.2007р. Направлення зазначеного листа підтверджується поштовим чеком від 27.04.2007р., а його одержання Товариством поштовим повідомленням про вручення від 03.05.2007р. Відповіді на цей лист позивач, також не одержав.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як зазначено у п. 28 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Як було встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.12.2008р. у справі № К7/83-08 за позовом ОСОБА_1 до Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод" про визнання недійсним рішення, ОСОБА_1 вважається таким, що втратив статус учасника Товариства з моменту подання 05.04.2007р. першої заяви про вихід зі складу учасників Товариства, коли статутний фонд складав 11800,00грн. (до затвердження статуту у новій редакції - 30.08.2007р.).

Зазначена постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду була залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2009р. у справі № К7/83-08, яким також підтверджений факт втрати позивачем статусу учасника Товариства з моменту подання 05.04.2007р. першої заяви про вихід зі складу учасників Товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участі ті самі сторони.

Таким чином, факт виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод" 05.04.2007р. доведено матеріалами справи, тому відповідні заперечення відповідача судом відхиляються.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України „Про господарські товариства", при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Згідно ч. 2 цієї статті Закону учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Також, ст. 148 ЦК України та пунктом 4.3. статуту Товариства, в редакції на час виходу позивача зі складу учасників Товариства, передбачено, що у випадку виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту виходу учасника з товариства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.148 ЦК України та ст. 13 Закону України „Про господарські товариства", порядок і спосіб визначення вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, порядок і строки її виплати встановлюється статутом і законом.

Статутом Товариства не встановлено порядку і способу визначення вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, порядку і строків її виплати, окрім тих, що встановлені вищенаведеними нормами чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, відповідач був зобов'язаний не пізніше 04 квітня 2008 року сплатити позивачу вартість частини майна, та отриманого в 2007 році Товариством прибутку, пропорційну частці позивача у статутному капіталі в розмірі 33%.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем розрахунок з позивачем повязаний з його виходом зі складу учасників Товариства не було здійснено, ні у встановлений законодавством строк, ні на час розгляду справи (доказів не надано).

Відповідно до п. 1 ст. 66 ГК України під майном підприємства розуміються виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно ж до ст. 190 ЦК України під майном розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частина 1 ст. 139 ГК України визначає майно, як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Згідно з ч. 1 ст. 145 ГК України, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається в бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Отже, загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства.

Для визначення обсягу та вартості майна відповідача, як сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобовязань, згідно з ст. 190 ЦК України, для визначення вартості частки у майні товариства пропорційної внеску позивача до складеного капіталу, визначення частини прибутку одержаного відповідачем у 2007р. судом була призначена судово-економічна експертиза, проведення якої було доручено експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта, судом були поставлені наступні запитання:

1. Якою є у грошовому еквіваленті вартість частини майна УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод”, пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 33% у статутному капіталі УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод”, що підлягає виплаті позивачеві внаслідок виходу зі складу учасників товариства, виходячи з сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобовязань станом на час виходу позивача зі складу учасників товариства - 05.04.2007 року?

2. Яким є розмір частини прибутку, одержаного УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод” у 2007 році, станом на 05.04.2007р. що належить сплаті ОСОБА_1 у зв'язку з його виходом зі складу учасників УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод”, виходячи з розміру частки останньої у статутному капіталі УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод”на час виходу - 33%?

У звязку з тим, що відповідачем не були надані витребувані судом матеріали, необхідні для проведення експертного дослідження та визначення вартості частини майна та прибутку, що належить сплаті позивачу у зв'язку з його виходом зі складу учасників Товариства станом на 05.04.2007р., судом виходячи з повідомлення експерта про неможливість проведення судово-економічної експертизи по даній справі від 12.10.2010р. № 2568/2569-10 та клопотання позивача від 08.11.2010р. ухвалою від 17.11.2010р. було погоджено дату визначення вартості майна Товариства станом на 31.03.2007р., тобто найближчу наступну звітну дату та змінені у цій частині питання, що були поставлені перед експертом.

Відповідно до експертного висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3189/3190-10 від 28.02.2011р. по справі № К25/173-09 були надані наступні відповіді на поставлені питання:

1. Вартість частини майна УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод”, пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 33% у статутному капіталі УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод”, станом на 31.03.2007р. становить 1141,4 тис. грн.

2. Розмір частини прибутку, одержаного УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод” у 2007 році, станом на 31.03.2007р., виходячи з розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі УР ТОВ “Дніпропетровський проволочний завод” 33% складає 1,2 тис. грн.., яка врахована в частині майна підприємства у сумі 1141,4 тис. грн.

Отже, в силу ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 ЦК України, вищенаведена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача, як не виконане у зобовязанні, що встановлено законом.

При цьому, суд враховує, що питання обґрунтованості підстав для стягнення сум, які підлягають виплаті позивачеві внаслідок виходу зі складу учасників Товариства є правовим та має вирішуватися судом, а не експертом, завданням якого є лише визначення розміру сум, що підлягають виплаті.

За наведених обставин суд не вбачає за доцільне повторне викликати до судового засідання експерта, яким проводилася судова експертиза, про що клопотав відповідач, та який не зявився до судового засідання у справі (зявилася особа без документів, що підтверджують її особу та повноваження).

Відхиляє суд і доводи відповідача щодо не доведення позивачем здійснення ним внесення свого вкладу до статутного фонду Товариства.

Так, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України „Про господарські товариства”, установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України „Про господарські товариства”, установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі.

Підтвердженням сплати позивачем внеску до Статутного фонду Товариства є зміни № 1 до установчих документів Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський проволочний завод», затверджені зборами учасників від 06.06.2003р. (протокол загальних зборів № 3) та зареєстровані виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.06.2003р., реєстраційна справа № 04052092ю000030224. З цих документів вбачається, що на момент державної реєстрації змін статутний фонд Товариства сформовано у повному обсязі 11800,00грн., позивачем - в розмірі 3 894 грн. (п. 3.1.).

Крім того, в Протоколі № 3 загальних зборів учасників Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський проволочний завод»від 06.06.2003р. в п. 3 зазначено, що на момент прийняття рішення про перерозподіл часток у статутному фонді статутний фонд Товариства сформовано у повному обсязі на загальну суму 11 800 грн.

Аналогічні відомості містяться і у п. 3.4. редакції Статуту Товариства, зареєстрованій 30.08.2007р., п. 1 протоколу загальних зборів Товариства від 23.08.2005р. та у протоколі № 2/2008 загальних зборів учасників Товариства від 11.08.2008р., де прямо зазначено, що ОСОБА_1 внесено до статутного капіталу 3894,00грн.

Також, суд враховує, що при створенні ТОВ УР «Дніпропетровський проволочний завод»Позивачеві (ОСОБА_1В.) спочатку належало 70% статутного капіталу, що підтверджується первісною редакцією Статуту та Установчого договору Відповідача. В подальшому ОСОБА_1 було здійснено часткове відчуження належних йому корпоративних прав на користь інших учасників Відповідача шляхом укладення договорів купівлі-продажу корпоративних прав, що відображено у Змінах № 1 до Установчих документів Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський проволочний завод», затверджених Зборами Учасників від 06.06.2003р. (протокол загальних зборів № 3) та зареєстрованих Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.06.2003р., реєстраційна справа № 04052092ю000030224. Зазначені дії були б неможливими у випадку несплати ОСОБА_1 внеску до статутного фонду Відповідача у повному обсязі.

Додатковим підтвердженням сплати позивачем внеску в статутний капітал Товариства в повному обсязі в сумі 3 894 грн. є реєстраційні картки, які подавалися Відповідачем Державному реєстратору для включення відомостей про юридичну особу до ЄДР.

Так, в реєстраційній картці від 09.08.2005 р. за підписом директора Відповідача ОСОБА_5 стосовно учасника Товариства ОСОБА_1 зазначено, що як розмір внеску до статутного капіталу так і розмір сплаченого внеску становить 3894,00 грн.

Такі самі відомості є і в реєстраційній картці від 06.12.2006р. за підписом директора Відповідача ОСОБА_5, де стосовно учасника Товариства ОСОБА_1 зазначено, що як розмір внеску до статутного капіталу так і розмір сплаченого внеску становить 3 894 грн.

Отже, Товариство тривалий час, а фактично з часу створення Товариства у 2001р. та до часу призначення судом у справі судової експертизи не заперечувало факту внесення позивачем свого внеску до статутного капіталу Товариства, навпаки підтверджувало це, зокрема шляхом складання вищенаведених документів, не вчиняло будь-яких дій спрямованих на внесення змін до установчих документів, або звернення до позивача з вимогою виконати свої зобовязання перед Товариством щодо внесення вкладу, що свідчить про намагання відповідача у такий спосіб ухилитися від свого обовязку з проведення з позивачем розрахунку внаслідок його виходу зі складу учасників Товариства.

Сплата ОСОБА_1 внеску до статутного фонду Товариства в повному обсязі підтверджується і іншими доказами, які є в матеріалах справи, та які були надані господарському суду саме відповідачем.

Так, відповідач підтверджує фактичне внесення ОСОБА_1 100% свого внеску до статутного фонду Товариства бухгалтерською довідкою від 11.07.2008р. (Т.1 а.с. 75).

Також, відповідачем надані ордер № 25 від 04.10.2001р. на суму 3 540 грн., ордер від 06.06.2002р. № 18 на суму 1 300 грн., квитанція № 15 від 27.08.2002р. на суму 4 020 грн. (в призначені платежу зазначено, зокрема про здійснення внеску до статутного фонду ОСОБА_1В.) та квитанція № 19 від 17.10.2002р. на суму 2 940 грн. Призначенням платежу в зазначених документах є внесення внеску до статутного фонду Товариства, а загальна сума складає 11 800 грн., що повністю відповідає 100% первісного розміру статутного фонду Товариства на момент його створення. Відсутність підписів не тільки ОСОБА_1, але й інших учасників Товариства на зазначених документах лише підтверджує, що зазначена практика приймання до каси відповідача грошових коштів (внесків до статутного фонду Товариства) від учасників Товариства, а потім їх внесення на банківський рахунок підприємства були звичайними діями посадових осіб відповідача на той час. Не належне ж здійснення посадовими особами Товариства вимог законодавства з документального забезпечення бухгалтерських операцій не може бути підставою для настання з цього приводу негативних наслідків у учасника Товариства, зокрема позивача.

Окрім того, ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", якими врегульовані спірні правовідносини, а також Статут Товариства не повязують обовязок Товариства провести з учасником розрахунок у звязку з виходом із товариства з внесенням учасником особисто свого вкладу до статутного фонду товариства.

Що стосується не надання позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру КО-1 у разі сплати внеску до статутного фонду через касу товариства, то відповідно до п. 315 списку документів, що створюються в управлінській діяльності в Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій із зазначенням строків зберігання документів (затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. № 41 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.09.1998 р. № 576/3016) зазначені документи зберігаються 3 роки. Враховуючи те, що ОСОБА_1 сплатив свій внесок при створенні Товариства ще у 2001-2002 р.р. зазначені документи станом на момент розгляду справи не повинні зберігатися Позивачем.

Враховуючи вищенаведені обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що матералами справи підтверджується внесення позивачем у повному обсягу свого внеску до статутного капіталу Товариства, а відсутність у позивача на час предявлення позову у суді платіжного документа з його реквізитами про перерахування на рахунок Товариства, або внесення в касу грошових коштів з метою сформування статутного фонду не може бути підставою для відмови у задоволенні правомірних і обґрунтованих вимог позивача та відмові у захисті судом його порушеного права.

Як вже вище зазначалось обовязок товариства сплатити учаснику при виході з товариства вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та належну йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу, встановлений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 148 ЦК України. Відповідачем своє грошове зобовязання перед позивачем не виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості з виплати вартості частини майна та прибутку товариства.

Отже, Відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу суму, на яку збільшилась сума основного боргу по виплаті вартості частки в майні товариства (1141400,00 грн.) у зв'язку з інфляцією в розмірі 428 898,98грн. за період квітень 2008р. лютий 2011р. включно та 3% річних в розмірі 102726,00грн. за період з 06.04.2008р. по 05.04.2011р., згідно з розрахунком позивача, що відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості частки в майні товариства, з урахуванням частини прибутку становить 1141400,00 грн. Заборгованість по сплаті інфляційних втрат становить 428 898,98грн. Заборгованість по сплаті 3% річних становить 102726,00грн.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, а відповідні заперечення відповідача безпідставними.

Судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 16730,25грн., інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 236,00грн. та сплаті витрат за проведення судової експертизи у справі у сумі 6444,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, в силу ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 35, 41, 42, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов позивача задовольнити.

Стягнути з Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний завод" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Волзька, 24, ЄДРПОУ 31659736) на користь ОСОБА_1 (49054, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) у звязку з його виходом зі складу учасників зазначеного товариства вартість частки майна та частини прибутку, отриманого у 2007 році до моменту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства у загальній сумі 1 141400,00 грн., які мають належати позивачеві пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, 3 % річних в сумі 102726,00 грн., інфляційні в сумі 428 898,98 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 16730,25грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. та сплаті витрат за проведення судової експертизи у справі у сумі 6444,00грн., видати наказ.

СуддяА.Є. Чередко