Рішення № 16103922, 19.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.11р.Справа № 5005/3801/2011 За позовом Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м.Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронвер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 26 642,40 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 5 від 04.01.11р.

від відповідача: Федоров В.Г., директор; ОСОБА_2., представник за довіреністю № б/н

від 19.05.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне науково-виробниче підприємство "Цирконій", м. Дніпродзержинськ (далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронвер", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення 26642,40грн.

Сума позову складається з наступних сум: 17 030 грн. - заборгованість за поставлений товар, 7 991,24 грн. - інфляційні витрати, 1 621,16 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 77-31/20-08 від 23.07.2008 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

19.05.11р. до господарського суду надійшов відзив на позов, відповідно якого відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 15 530 грн. Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних просить суд відхилити їх у повному обсязі.

19.05.11р. у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання додаткового часу для вирішення спору мирним шляхом.

Представник позивача щодо заявленого клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, оскільки борг відповідача виник перед позивачем ще у 2008р., тому у відповідача було достатньо часу для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд вважає заявлене представником відповідача усне клопотання про відкладення розгляду справи не обґрунтованим, оскільки у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 19.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 77-31/20-08 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач продає, а відповідач купує кальцій фтористий в подальшому "Продукцію" в кількості 1 500,00 кг.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна на продукцію складає 19,02 грн/кг (в т.ч. ПДВ 20%).

Загальна вартість договору 28 530,00 грн., в тому числі ПДВ (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки по даному договору здійснюються 100% попередньою оплатою грошовими коштами, банківським переводом на розрахунковий рахунок позивача у розмірі вартості підготовленої до завантаженню партії продукції.

Всі спори та розбіжності, які можуть виникнути між сторонами в процесі виконання даного договору, будуть по можливості, вирішуватися шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не прийдуть к узгодженню, справа підлягає розгляду у господарському суду по місцю находження відповідача (п. 8.1. Договору).

21.08.08 р. на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку відповідачу кальцію фтористого у розмірі 1500 кг на загальну суму 28 530 грн., що підтверджується накладною № 158 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 21 серпня 2008 року та довіреністю ЯОЯ № 442526 від 21.08.08 р. на отримання товару.

Однак, відповідач відповідно до п. 4.1. Договору 100% попередню оплату за товар не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28530грн.

08.01.09 р. відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 5 000 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вих. № 46-01/742 від 10.04.2009 р. з проханням погасити заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 530 грн. в строк до 01.05.09 р.

Вказані вимоги відповідачем були залишені без відповіді та задоволення.

10.06.09 р. позивачем було повторно направлено на адресу відповідача лист з вих. № 46-01/1075 з проханням погасити заборгованості за поставлений товар у розмірі 23 530 грн. в строк до 01.07.09 р. Даний лист був отриманий відповідачем 17.06.09р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення.

26.06.09 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача з вих. № 8, відповідно якого відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем у розмірі 23 530 грн., та зобов'язався погасити заборгованість на 50% на протязі липня 2009 року, а інші 50% на протязі наступного кварталу.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товарна суму 5 000 грн.

Станом на 01.04.10 р. у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 18 530 грн., яку позивач листом з вих. № 46-01/891 від 15.04.10р. просив погасити в строк до 15.05.10р.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату на суму 1 500 грн.

Станом на 14.03.11р., заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 030 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 7 991,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 621,16 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 17 030 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 991,24 грн. та 3 % річних у розмірі1 621,16 грн., всього 26 642,40 грн.

Відповідач вимоги позивача визнає частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 15 530 грн., оскільки ним було здійснено часткове погашення боргу на суму 2 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1265 від 01.03.11р. на суму 500 грн., платіжним дорученням № 1285 від 01.04.11р. на суму 500 грн., платіжним дорученням № 1302 від 21.04.11р. на суму 500 грн., платіжним дорученням № 1311 від 05.05.11р. на суму 500 грн.

Як вважає відповідач, з огляду на фінансовий стан підприємства та призупинену господарську діяльність відповідача, суд має визнати відсутність вини відповідача у простроченні сплати заборгованості по Договору поставки № 77-31/20-08 від 23.07.08р., а також відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Представник позивача не заперечував щодо часткового погашення відповідачем боргу та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 15 530 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 991,24 грн. та 3% річних у розмірі 621,16 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 15 530 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 7 991,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 621,16 грн., розрахунок яких господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 7 991,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 621,16 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45,49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронвер" (юридична адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, буд. 4; фактична адреса: 49089, м.Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 45 а; поштова адреса: 49041, м.Дніпропетровськ, а/с 2514; ЄДРПОУ 33185452, р/р 26008050259011 в ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) на користь Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" (51917, м.Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 179, ЄДРПОУ 25012091, р/р 26001001035122 в ЗАТ "Хоум Кредит Банк", МФО 307123) заборгованість за поставлений товар у розмірі 15530 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять грн. 00 коп.), інфляційні витрати у розмірі 7991,24 грн. (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна грн. 24 коп.), 3 % річних у розмірі 1 621,16 грн. (одна тисяча шістсот двадцять одна грн. 16 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 266,42 грн. (двісті шістдесят шість грн. 42 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 23.05.11р.