Рішення № 16103728, 19.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.11р.Справа № 5005/2899/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ

ТЕХНОЛОГІЯ", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП

Будтехніка", м. Київ

до відповідача-2- Товариства з обмеженою відповідальністю

"Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 712 597,30 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 1 від 24.03.2011р.

Від відповідача-1: представник не зявився

Від відповідача-2: представник не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути солідарно з Відповідачів заборгованість за лізинговими платежами - 1 581 200,25 грн, заборгованість з курсової комісії - 925 891,74 грн, пеню - 250 505,31 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу № 07/03 від 16.05.2007р.

В додаткових поясненнях від 12.05.2011р. позивач вказує, що заперечення Відповідача не відповідають умовам договору та Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки, не зважаючи на повернення майна, Відповідач повинен сплатити повну суму лізингових платежів. Також надіслав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить (з врахуванням заяви від 17.05.2011р.) стягнути солідарно з Відповідачів суму лізингових платежів - 1 581 200,25 грн, суму курсової комісії - 804502,68 грн, пеню - 157 903,18 грн з тих же підстав.

17.05.2011р. надав до суду додаткові пояснення, в яких вказує, що акт звіряння розрахунків з його боку було підписано помилково та він не може бути належним доказом у справі, оскільки не являється первинним бухгалтерським документом, надав копії платіжних документів, згідно яких відповідач сплачував курсові різниці та витрати по договору страхування; також надав пояснення щодо порядку розрахунку курсових різниць на суму 804502,69 грн.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач - 1 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив, в якому в позові просить відмовити. Вказує на те, що повернув лізингодавцю предмет лізингу, а останній не вирахував вартість повернутого майна та завищив розмір заборгованості, нараховує пеню більш ніж за 6 місяців, посилається на сплату курсової різниці.

Відповідач - 2 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив, в якому вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ТЕХНОЛОГІЯ" лізингодавець та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Будтехніка" лізингоодержувач було укладено договір фінансового лізингу № 07/03 від 16.05.2007р. з терміном лізингу по 01.05.2010р. (п. 10.1. договору).

Відповідно до п.1.1 цього договору лізингодавець набуває за договором купівлі-продажу, укладеного між лізингодавцем та юридичною особою “CONSTRUCCIONES METALIKAS COMANSA S.F.” (Іспанія) у продавця у власність, а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від лізингодавця у платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, в обговорені цим договором терміни на умовах фінансового лізингу майно відповідно до Специфікації, зазначеної в Додатку №1 до цього договору, а саме новий гідравлічний баштовий кран, що швидко монтується, LINDEN COMANSA 10 LC140, вартістю 2592 514,05 грн.

Про передачу предмету лізингу лізингоодержувачу сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт від 16.06.2007р. приймання-передачі нового гідравлічного баштового крану, що швидко монтується, LINDEN COMANSA 10 LC140, що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 1.4., 2.2. договору перший лізинговий платіж складає 414802,25 грн, який відповідач-1 сплатив згідно платіжного доручення №156 від 23.05.2007р. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку внесення лізингових платежів, зазначеному в додатку №2, що є невідємною частиною лізингового договору.

В Додатку №2 до договору фінансового лізингу №07/03 від 16.05.2007р. сторонами було визначена загальна сума лізингових платежів 3125431,11 грн та графік їх сплати - 30.06.2007р. 414802,25 грн та з 01.06. 2007р. по 01.05. 2010р. включно по 75295, 25 грн щомісячно (останній платіж 75295,11 грн), який складається із платежів в рахунок викупу майна та винагороди за надане в лізинг майно.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 806 Цивільного кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Таке право надано лізингодавцю ст. 7 цього Закону, згідно ч. 2 якої лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Листом, врученим 23.06.2010р. лізингоодержувачу, позивач, посилаючись на наявність заборгованості за спірним договором, вимагав повернення предмету лізингу та сплати лізингових платежів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 не придбав предмет лізингу у власність, та відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач-1 повернув позивачу предмет лізингу - гідравлічний баштовий кран, що швидко монтується, LINDEN COMANSA 10 LC140, про що сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна від 01.07.2010р. та видаткову накладну №РН-0000052 від 01.07.2010р. В зазначених документах сторонами оцінено майно, що було повернено лізингодавцю, в сумі 1738 727,94 грн.

Крім того, відповідачем-1 були сплачені лізингові платежі в кількості 15-ти по 75295,25 грн кожний, тобто 1129428,75 грн, що визнається позивачем та підтверджено актом звіряння розрахунків з 16.05.2007р. по 21.03.2011р., до якого як сума відшкодування лізингових платежів включено вартість поверненого майна. Твердження представника позивача, що вказаний акт було підписано помилково суд вважає безпідставним, оскільки акт було підписано директором товариства, тобто повноважною посадовою особою, а такі заперечення висловлені лише представником.

Таким чином, з врахуванням сплачених сум та вартості поверненого майна всього відповідачем-1 відшкодовано лізингових платежів на загальну суму 3282958,94 грн, замість передбачених договором 3125431,11 грн. Із встановленого вбачається, що на час розгляду справи борг за лізинговими платежами відсутній та вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на те, що повернення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх лізингових платежів суд вважає помилковим, оскільки при повній сплаті лізингових платежів, які в більшій частині включають в себе платежі в рахунок викупу майна, предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача, як це передбачено п.1.1 договору, та майно в такому випадку не підлягає поверненню лізингодавцю.

Умовами п. 8.1. договору за порушення сплати лізингових платежів передбачена сплата пені в розмірі 0,2% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Оскільки, відповідач-1 прострочив сплату лізингових платежів, фактично повне погашення їх сталося 01.07.2010р. шляхом повернення майна, то вимоги позивача про стягнення пені за період прострочення з 02.09.2008р. по 30.06.2010р.. з врахуванням порушення строків оплати за кожним платежем та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, підлягають задоволенню частково в сумі 157666,22 грн. Пунктом 8.12 договору сторонами встановлена позовна давність тривалістю 5 років, що не суперечить ст. 259 Цивільного кодексу України. В стягненні пені в сумі 236,96 грн слід відмовити; при розрахунку пені за прострочення лізингового платежу від 01.04.2009р. частково невірно застосована облікова ставка НБУ.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що крім виплат, зазначених в Додатку №2, лізингоодержувач щомісяця протягом 3-х днів від дати лізингового платежу сплачує лізингодавцю курсову комісію, яка розраховується за визначеною сторонами формулою, де враховано сума поточного лізингового платежу, поточний комерційний курс ЄВРО Приватбанку на дату, наступну за датою платежу; курс НБУ по ЄВРО на дату підписання контракту (зазначений у контракті) становить 6,836690 UAH/EUR, і порядковий номер місяця.

Позивач просить стягнути суму курсової комісії 804502,69 грн, розраховуючи її на суму боргу 1738727,94 грн за комерційним курсом Євро на 02.07.2010р.

Вказаний розрахунок не відповідає вище наведеним умовам договору, оскільки вказана курсова комісія повинна була розраховуватися щомісяця за датою кожного лізингового платежу. Доказів таких розрахунків та надання їх відповідачу-1 суду не надано.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами «поточний комерційний курс ЄВРО Приватбанку на дату, наступну за датою платежу», як це передбачено умовами договору, оскільки суду наданий лист від 17.05.2011р. про курс лише на 02.07.2010р. Разом з тим, суд не може оцінювати вказаний лист Приватбанку як належний доказ, оскільки від підписаний невідомою особою замість зазначеного в ньому директора департаменту бізнес-проектів ГБ та повноваження вказаного директора щодо надання такої інформації не підтверджені належними доказами. Порядок встановлення комерційних курсів банками визначено Національним банком України, про встановлення щоденного курсу банки повинні приймати відповідні розпорядчі документи, та лише лист не може бути належним доказом цього факту. При розрахунку курсової комісії позивачем також не враховані сплачені відповідачем-1 суми.

З наведеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними доказами та у відповідності до умов договору суму курсової комісії, та його вимоги в цій частині судом відхиляються.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (надалі відповідач-2) було укладено договір поруки від 20.01.2010р., за яким останній зобовязався відповідати перед лізингодавцем за виконання лізингоодержучем зобовязань за договором фінансового лізингу № 07/03 від 16.05.2007р., включаючи, винагороди, штрафи, пеню. Дія договору поруки встановлена до повного виконання зобовязань за договором фінансового лізингу.

Отже, вимоги позивача про солідарний обовязок відповідачів відповідають умовам договору та чинному законодавству і підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі пені 157666,22 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться солідарно на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 785, 806, 807 Цивільного кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Будтехніка" 04107, м. Київ, вул. Мельникова, буд.12, код ЄДРПОУ 33643471 (п/р 2600120921 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,32, код ЄДРПОУ 34562954 (п/р 26009060096122 в Приватбанку, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ТЕХНОЛОГІЯ" - 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,32, код ЄДРПОУ 34230581 (п/р 26008060004814 в Приватбанку, МФО 305299) пеню 157666,22 грн (сто пятдесят сім тисяч шістсот шістдесят шість грн 22 коп), витрати по сплаті державного мита 1576,66 грн (одну тисячу пятсот сімдесят шість грн 66 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 13,69 грн (тринадцять грн 69 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Повний текст рішення складено 18 травня 2011 р.