Рішення № 16102076, 13.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.11р.Справа № 5005/4356/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до В-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Садова", м. Алчевськ, Луганська область

про стягнення 5 319,59 грн. збитків

Суддя: Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання: Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., дов. № 18-56 від 06.12.2010р.;

від відповідача-1 - ОСОБА_2., дов. № 489 від 01.01.2011р;

від відповідача-2 - ОСОБА_3., дов. б/н від 19.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з належного відповідача 5319,59 грн. збитків за недостачу вугілля.

В ході судового розгляду відповідач-1 та Відповідач-2 заперечили проти задоволення позову.

Відповідач-2 надав відзив на позов в якому позов не визнає в повному обсязі. Вважає, що ним були виконані вимоги, передбачені ст. 31 Статуту залізниць України, Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, була перевірена придатність вагону для перевезення в комерційному відношенні та вжиті всі можливі заходи з метою збереження вантажу.

Крім того, Позивач надав суду клопотання від 21.04.10р. про зміну найменування юридичною особою Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод феросплавів” на Публічне акціонерне товариство „Запорізький завод феросплавів” у зв'язку з приведенням діяльності ВАТ „Запорізький завод феросплавів” у відповідність із вимогами Закону України "Про акціонерні товариства".

Суд клопотання Позивача задовольнив.

В судовому засіданні 21.04.11р. оголошувалась перерва до 12.05.11р.

Після оголошеної перерви Відповідач-1 доказів в обґрунтування своїх заперечень та відзив на позов не надав.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-1, 2, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова" (далі - постачальник, відповідач-2) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - покупець, позивач) був укладений договір поставки вугільної продукції № 827, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити цю продукцію, асортимент, кількість, строки поставки і ціна якої зазначені в Специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

13.12.10р. зі станції Розїзд Янівський Донецької залізниці на станцію Запоріжжя Ліве ( одержувач ВАТ "Запорізький завод феросплавів") по залізничній накладній № 52966178 були відвантажені вагони №№ 65943177, 67356519, 67873802 з вантажем антрациту.

Відповідно до зазначеної залізничної накладної вантажовідправником є ТОВ "Шахта "Садова" (далі відповідач-2).

15.12.2010р. на станцію Запоріжжя Ліве по залізничній накладній № 52966178 прибуло лише 2 вагона. В зазначеній накладній вказано, що вагон № 67356519 було відчеплено на станції Чапліно Придніпровської залізниці для контрольного перезважування, було складено акт загальної форми № 1332 від 15.12.10р. Однак цей акт до матеріалів справи не додано.

Зі станції Чапліно досилка вагону № 67356519 до відправки була здійснена 16.12.10р. про що свідчить копія залізничної накладної на досилку № 47117376.

Вагон № 67356519 прибув на станцію Запоріжжя Ліве по досильній накладній №47117376 17.12.2010 р. та був виданий позивачу згідно зі ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту АА №019014/750 від 18.12.2010р.,

Згідно досильній накладній та основній накладній зафіксовано вагу вантажу нетто: 69000 кг, тара: 22500 кг, фактично при переваженні виявлено вага брутто: 86520 гк, тара з брусу: 22500 кг, нетто 64020 кг, що менше ваги, вказаній в документах на 4980 кг.

У досильній накладній в графі „5” є відмітки ст. Чапліно про складення комерційного акта № 038503/601 від 15.12.10р. про надлишок вантажу 4100кг. Комерційний акт до документа не додано. В комерційному відношенні завантаження у вагоні над 4,5,6,7 люками нижче рівня бортів на 20 см, над 1,2,3 люками зниження навантаження нижче основної на 40см, на вантаж нанесено слабке маркування зеленою фарбою. В технічному стані вагон справний, двері, люки зачинені щільно, течі вантажу немає. При повторному переваженні вантажу комісією результат на змінився.

Таким чином, єдиним доказом, на якому ґрунтуються вимоги позивача про відшкодування збитків є комерційний акт АА № 019014/750 від 18.12.10р.

Жодного акта загальної форми та комерційного акта, яких відповідно до відміток у залізничній накладній та в комерційному акті АА № 019014/750 від 18.12.10р. на шляху слідування вагону № 67356519 було складено 6 штук, до позовної заяви не додано, що унеможливлює дослідження фактичних обставин, викладених у цих актах.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що на станції Чапліно надлишки вантажу відвантажені силами вантажовідправника (відповідача-2) та вивезені за межі станції, про що свідчить посилання на акт загальної форми № 9319 від 16.12.10р. у комерційному акті АА № 019014/750 від 18.12.10р.

Зі станції Чапліно вагон з вантажем № 67356519 був відправлений після зважування на вагах залізниці та з вагою, вказаною у посилочній накладній. На станцію Запоріжжя спірний вагон прибув з нестачею у кількості 4980 кг.

Згідно ст. 110 Статуту залізниць України Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для мате ріальної відповідальності залізниці, засвідчуються комерційним актом. Комерційним актом АА №019014/750 зафіксовано недостачу у розмірі 4,980 кг.

Враховуючи, що позивач оплатив рахунок постачальника ТОВ «ШАХТА САДОВА»№СФ-12.16/02 від 16.12.2010р. на суму 85559грн. 72коп. в повному обсязі (п/д № 174126 від 28.12.2010р.), позивач вважає, що йому спричинена майнова шкода із-за недостачі вантажу в розмірі 5319,59 грн., які складаються з вартості відповідальної недо стачі з ПДВ

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, та ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

У разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. 3 ст. 314 ГК України).

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р. (далі Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Тобто, фактичні обставини справи свідчать про те, що втрата вугілля з вагону № 67356519 могла статися на шляху його слідування від станції Чапліно до станції Запоріжжя-Ліве з вини перевізника, тобто залізниці.

В матеріалах справи відсутні акти, які складалися на шляху слідування вагону, а відповідач-1 на вимогу суду їх не надав.

Відповідач-1, заперечуючи в судовому засіданні свою вину, доказів в обґрунтування заперечень не надав.

Приписами ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України встановлено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Вина відповідач 2, з огляду на вищенаведені обставини справи та приписи законодавства, з матеріалів справи не вбачається.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача 1.

Керуючись ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 105, 110, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Замінити Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" на Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542).

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла-Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "ЕкспресБанк", МФО 306964) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542, р/р 26005130029045 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 5319 (пять тисяч триста девятнадцять) грн. 59 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В позові до відповідача 2 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 16.05.11р.