Рішення № 16097308, 12.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2011Справа №5002-33/1277-2011 за позовом приватного підприємства «Баядєра» (Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2 м. Феодосія, вул. Маршала Єременко, 24)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

про стягнення 8466.48 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 21.03.2011р. ПП «Баядєра»

Відповідача: не зявився, фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Суть спору: позивач, приватне підприємство «Баядєра» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, та просить суд стягнути 8466.48 грн., у тому числі 7136.00 грн. заборгованості за договором, 275.73 грн. пені, 713.60 грн. штрафу, 269.79 грн. 15 % річних та 71.69 грн. інфляційних витрат.

В судовому засіданні представником позивача надано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 1014.60 грн. заборгованості за договором на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 30 квітня 2011 року відповідачем було проведене часткове повернення продукції (а.с. 45).

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки № 273/Ф від 14 червня 2010 року в частині повної оплати отриманої продукції, та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 625 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, явку належного представника не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини відсутності суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був сповіщений належним чином (а.с. 40) за адресою, вказаною в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 18). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

14 червня 2010 року між приватним підприємством «Баядєра» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір поставки № 273/Ф, відповідно до пункту 1 якого постачальник взяв на себе зобовязання передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання на умовах, визначених в договорі (а.с. 10-11).

Найменування, асортимент та кількість товару відображується в витратних накладних, які підписуються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, що відображені в одній витратній накладній (розділ 1 договору).

Ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується в витратних накладних (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору вартість однієї партії товару представляє собою вартість товару, що відображена в витратній накладній, по якій поставляється партія.

Загальна сума договору складається із сум всіх витратних накладних, складених у відповідності з цим договором (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 21 календарного дня з дати поставки такої партії.

Строк дії договору визначений в пункті 10.2 договору до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов договору в період з червня 2010 року по грудень 2010 року позивачем на адресу відповідача поставлявся товар, зо підтверджується накладними від 09 грудня 2010 року № 324238 на суму 1202.46 грн. (а.с. 13) та від 09 грудня 2010 року № 324239 на суму 15502.08 грн. (а.с. 14).

В силу вимог пункту 4.1 договору, оплата за вказаними накладними повинна була бути здійснена до 30 грудня 2010 року, однак, оплата відповідачем була здійснена частково та 31 грудня 2010 року відповідачем повернуто позивачу товар на суму 7538.40 грн., у зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість в розмірі 7136.00 грн. за накладними від 09 грудня 2010 року № 324238 та № 324239.

18 лютого 2011 року за вих. № 18 відповідачу була направлена претензія з вимогами оплатити заборгованість в розмірі 7366.10 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с. 16).

Оскільки заборгованість відповідачем оплачена не була, приватне підприємство «Баядєра» звернулося до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі витратних накладних (а.с. 13,14), оригінали яких були оглянути в судовому засіданні, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 16704.54 грн.

Факт отримання відповідачем товару за даними накладними підтверджується підписами його представника, зразки яких наведені в додатку до договору № 273/Ф від 14 червня 2010 року (а.с. 12).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 21 календарного дня з дати поставки такої партії.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата за спірними накладними була проведена несвоєчасно та частково. Сума заборгованості за накладними від 09 грудня 2010 року № 324238 на суму 1202.46 грн. (а.с. 13) та від 09 грудня 2010 року № 324239 на суму 15502.08 грн., складає 7136.00 грн.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми заборгованості за отриманий товар в розмірі 7136.00 грн. відповідачем суду не представлено.

Однак, слід звернути увагу на те, що в судовому засіданні 12 травня 2011 року позивач надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1014.60 грн., оскільки на дану суму відповідачем був повернений товар в процесі розгляду даної справи (а.с. 42,45).

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від частині позовних вимог, приймає таку відмову, оскільки вона не суперечить діючому законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., 6121.40 грн. заборгованості за договором поставки № 273/Ф від 14 червня 2010 року та припинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 1014.60 грн.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 275.73 грн. пені, 713.60 грн. штрафу, 269.79 грн. 15 % річних та 71.69 грн. інфляційних витрат.

Суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 7.2.1 договору сторони домовилися, що покупець, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 15% річних від суми заборгованості відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару. Пеня, 15% річних нараховуються до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума пені за період з 30 грудня 2010 року по 31 березня 2011 року складає 275.73 грн.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок (а.с. 9), який складений вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 275.73 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 713.79 грн. штрафу, при цьому судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частини 1,2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено, в пункті 7.2.1 договору сторони домовилися, що покупець за несвоєчасну оплату товару додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Так, відповідно до розрахунку, наданому позивачем та перевіреному судом, розмір штрафу складає 713.60 грн. (а.с. 9).

Як встановлено судом розрахунок складений вірно, у зв'язку з чим зазначена сума також підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 269.79 грн. 15 % річних та 71.69 грн. інфляційних витрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.1 договору сторони домовилися, що покупець, за несвоєчасну оплату товару додатково сплачує постачальнику 15% річних від суми заборгованості відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з розрахунку, представленому позивачем, інфляційні витрати та 15% річних розраховувалися ним за період з 30 грудня 2010 року по 31 березня 2011 року (а.с. 9).

Судом встановлено, що розрахунок проведений вірно, з огляду на що дані вимоги також підлягають задоволенню.

Тим самим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 6121.40 грн. заборгованості за договором поставки, 275.73 грн. пені, 713.60 грн. штрафу, 269.79 грн. 15 % річних та 71.69 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини. Повне рішення складено 13 травня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Прийняти відмову приватного підприємства «Баядєра»від позовних вимог в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1014.60 грн.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Баядєра» (Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2 м. Феодосія, вул. Маршала Єременко, 24, р\р 26007440021862 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 13491057) 6121.40 грн. заборгованості за договором поставки, 275.73 грн. пені, 713.60 грн. штрафу, 269.79 грн. 15 % річних та 71.69 грн. інфляційних витрат, 102.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Провадження у справі в частині стягнення 1014.60 грн. припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.