Ухвала суду № 16097184, 11.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 305

УХВАЛА

11.05.2011Справа №5002-30/1208-2011 За заявою Державної податкової інспекції у м. Ялта, м. Ялта, вул. Васильєва, 16 (ЄДРПОУ 23192025).

До боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про порушення справи про банкротство.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від кредитора не зявився.

Від боржника не зявився.

Суть спору: кредитор Державна податкова інспекція у м. Ялта, м. Ялта (ЄДРПОУ 23192025) звернувся до господарського суду АРК з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ялта (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), згідно ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Застосування ініціюючим кредитором ст.52 Закону мотивоване тим, що боржник станом на 23.11.2010р. має заборгованість по штрафним санкціям, пені, по податковим зобовязанням з податку на додану вартість та по податковим зобовязанням з оплати за торговий патент на здійснення роздрібної торгівлі перед податковою інспекцією у загальному розмірі 18084,39 грн. та не надає до податкових органів звітність протягом року (ч. 1 ст. 52 Закону).

10.05.2011р. на адресу суду від кредитора надійшло клопотання про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кириліна М.В., до клопотання була додана ліцензія арбітражного керуючого.

На адресу суду 11.05.2011р. від арбітражного керуючого Кириліна М.В. надійшла заява арбітражного керуючого на участь у справі про банкрутство та ліцензія.

Представник кредитора та боржника у судове засідання не зявилися, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, вимоги суду не виконали, витребувані документи не надали. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак у сукупності, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність це неспроможність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону заява по порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобовязань.

Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обовязковою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону наявність безспірних вимог до боржника.

Державна податкова інспекція у м. Ялта, м. Ялта, як ініціюючий кредитор заявила про наявність кредиторських вимог до боржника, які складаються з 18084,39 грн., а саме:

-штрафної санкції у розмірі 16267,25 грн.;

-податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 49,00 грн.;

-пеня з податку на додану вартість у розмірі 31,50 грн.;

-податкові зобовязання з оплати за торговий патент на здійснення роздрібної торгівлі у розмірі 167,82 грн.;

-пеня з оплати за торговий патент у розмірі 668,82 грн.

Дана сума добровільно боржником не сплачена.

Отже, загальна сума заборгованості становить 18084,39 грн.

З метою стягнення заборгованості ДПІ у м. Ялта зверталась до господарського суду АРК з позовною заявою до СПД ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у розмірі 8953,11 грн. Господарським судом АРК була прийнята постанова від 30.03.2005р. по справі № 2-10\9174-2004. Вищий адміністративний суд України постановою від 15.03.2007р. залишив без змін постанову господарського суду від 30.03.2005р. в частині стягнення податкової заборгованості у розмірі 8953,11 грн. та зазначив, що дана сума є фінансовою санкцією.

Після чого був виданий виконавчий лист на примусове стягнення з боржника суми заборгованості.

Виконавчий лист про примусове стягнення був скерований до ВДВС м. Ялта, однак 24.06.2008р. постановою ВДВС м. Ялта виконавчий документ був повернутий стягувачу у звязку з неможливістю зясування місця проживання боржника.

Однак вказана сума є фінансовою санкцією, а не податком, про що вказано в процесуальних документах по справі № 2-10 \9174-2004.

Згідно положень абзацу 7 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобовязання є зобовязанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобовязань боржника не зараховуються.

Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора ДПІ має факт наявності боргу, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Частина 2 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обовязковим платежем) слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону будь-які податки і збори (обовязкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 13 даного Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обовязкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно з положення Закону України «Про державну податкову службу в Україні» пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Статтею 6 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., податком є обовязків, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до цього Кодексу, збором (платою, внеском) є обовязків платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Вичерпаний перелік загальнодержавних і місцевих податків та зборів міститься у ст. 9 та 10 вказаного Кодексу.

Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення законодавства до категорії податків і зборів не відносить, тому суми штрафних санкцій за порушення законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора під час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошового зобовязання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Отже, при вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обовязковими платежами) під час порушення справи про банкрутство, суми фінансових санкцій не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція викладена в п. 29 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2010р. № Б38\30-10 та постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2010р. № б-21\51.

Крім того, кредитором, у розумінні ст. ст. 1, 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», були заявлені грошові вимоги на підставі податкових вимог, як безспірні вимоги.

Однак суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься ніяких доказів, що дані вимоги є безспірними та є узгодженими у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Положеннями абз. 8 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачений у ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, оскільки довідка про суми податкового боргу платника податків не є виконавчим документом в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», вона не може бути доказом безспірності грошових вимог до боржника.

Інших доказів матеріали справи не містять

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України щодо питань застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час порушення провадження у справі про банкрутство за заявами органів державної податкової служби викладена у постановах від 30.09.2009р. у справі № 09-07\486, від 18.05.2010р. у справі № Б-24\68 (з питання складу грошових вимог), від 01.09.2010р. у справі № 05\1-10-6-5030 (з питання визначення критерію безспірності вимог)

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються з сум штрафних санкцій та сум, безспірність яких доказами не підтверджена, такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобовязань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площі безспірності грошових вимог, а саме справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення. Всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобовязання, передбаченого ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», регулюються загальними нормами Закону.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, заява Державної податкової інспекції у м. Ялта про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Ялта (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) має перед кредитором заборгованість у розмірі 18084,39 грн., яка складається із фінансових санкцій та пені

Отже, при вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обовязковими платежами) під час порушення справи про банкрутство, суми фінансових санкцій та пені не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Також не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство грошові вимоги кредитора, які не підтверджені виконавчими документами.

У звязку цим, суд вважає, що заява Державної податкової інспекції у м. Ялта є безпідставною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14 вересня 2010р. у справі № Б38\30-10, постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. у справі № 3329\09.

Як вказано в пункті 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, ініціюючим кредитором на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано належних доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Таким чином, оскільки господарські суди розглядають заяви про порушення справ про банкрутство у разі наявності передбачених ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав, а також з урахуванням особливостей передбачених ст. 52 цього Закону, суд приходить до висновку про недоведеність Державної податкової інспекції у м. Ялта підстав для визнання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ялта (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відсутнім боржником, а відтак, припиняє провадження у справі.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1 - 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про визнання банкрутом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ялта (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.