Рішення № 16097180, 10.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2011Справа №5002-30/1049-2011 За позовом Прокурора м. Євпаторії (м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5\8) в особі Управління економіки Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 19-А (ЄДРПОУ 34740798).

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2).

Про стягнення 2846,66 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Прокуратура АРК не зявився.

Суть спору: позивач Прокурор м. Євпаторії в особі Управління економіки Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія (ЄДРПОУ 24861882) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Євпаторія про стягнення заборгованості за орендну плату в розмірі 2846,66 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання за договором оренди б/н від 01.05.2001р. в частині сплати орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 2846,66грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не зявився, відзив та витребувані документи не представив, про день розгляду справи сповіщений належним чином: ухвала про порушення провадження у справі від 23.03.2011р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 05.04.2011р., 19.04.2011р. та 04.05.2011р. скеровані відповідно до ст. 64 ГПК України на адресу, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В матеріалах справи є довідка з ЄДРПОУ від 30.03.2011р., в якій зазначено, що фізична особапідприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) має адресу місцепроживання АДРЕСА_2 (а.с. 16).

На підставі ст. 64 ГПК України в разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином сповіщений про день та час розгляду справи, однак своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, а тому суд вважає можливим розглянути справу по документам, наявним у справі на підставі ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання знов не зявився, витребувані судом документи не надав, про день розгляду справи сповіщений належним чином: ухвали направлені на його адресу рекомендованою кореспонденцією.

Суд звертає увагу на те, що на підставі ст. 22 ГПК України передбачений обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Участь в судовому засіданні представників на підставі ст. 22 ГПК України це право сторони. Представник відповідача своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався.

Прокурор також в судове засіданні не зявився, причини неявки суду не відомі.

Судовий процес фіксувався технічними засобами.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Інших доказів представлено не було.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, які приймали участь у попередньому судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

01 травня 2001 року між Управлінням економіки міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Зінченко Петром Івановичем (орендар) був укладений договір оренди б/н (а.с. 25-26).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно автомобіль марки ГАЗ-53, рік випуску 1990, вартість якого встановлена згідно Акту приймання-передачі станом на 04.04.2000р. в сумі 6735,99грн.

Обєкт передається для використання транспортних послуг (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Майно було передано орендарю на підставі акту прийому передачі від 01.05.2001р. (а.с. 27).

Договір оренди (найму) укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Строк дії договору встановлений п. 10.1 договору оренди, відповідно до якого договір діє з 01 травня 2001 року до 31 грудня 2001 року.

Сторони неодноразово додатковими угодами змінювали строк дії договору.

Так, додатковою угодою від 26.11.2007р. (а.с. 34) п. 10.1 договору сторони виклали у такій редакції: «Цей договір діє до 01.09.2010р.».

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у випадку відсутності заяви від одної із сторін про припинення або зміну цього договору після спливу строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору або змін його умов. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Відповідно до додаткової угоди від 10.01.2007р. (а.с. 33) сторони узгодили останню редакцію пунктів 3.1 та 3.3 договору. Так, на підставі пункту 3.1 договору орендна плата встановлюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та складає без індексу інфляції станом на 01.01.2007р. 134,05грн., у т.ч. ПДВ 22,34грн. відповідно до додатку. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, встановленим чинним законодавством.

Орендна плата перераховується орендарем щомісячно на розрахунковий рахунок 33216871700015, код ОКПО 34740798, МФО 824026 в ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополя, код платежу 22080401, в строк до 10 числа місяця наступного за звітним (пункт 3.3. договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць встановлюється шляхом корегування орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України (далі ГК України), п. 5.2 договору орендар зобовязаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Свої зобовязання по сплаті орендної плати відповідач виконував не в повному обсязі, тому за період з 01.01.2007 року по 01.12.2010 року, як вказано прокурором в позові, за відповідачем виникла заборгованість в сумі 2846,66грн., яка розрахована позивачем станом на 17.01.2011р. у первинному розрахунку заборгованості з орендної плати (а.с. 9).

Під час судового засідання 19.04.2011р. представник позивача надав докладний розрахунок заборгованості станом на 01.04.2011р., в якому розрахував борг за інший період ніж вказано в позові - з 2009 року по 01.04.2011 рік. Також зазначив, що заборгованість станом на 01.01.2010р. складала 138,56грн., заборгованість за період з січня по грудень 2010 року дорівнює 2708,10грн., а за січень лютий 2011 рік 475,15грн. (а.с. 15).

До того ж, з розрахунку вбачається, що 21.02.2011р. відповідачем була здійснена часткова оплата в сумі 500,00грн., тому заборгованість, по підрахунку позивача, станом на 01.04.2011р. становить 2821,81грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, прокурор та позивач мали право подати письмову заяву про зміну своїх вимог в сторону зменшення чи збільшення суми боргу.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний інтерес є порушеним, доводячи це належними та допустимими доказами.

Суд не вправі змінювати на власний розсуд предмет або підставу позову та розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, оскільки це суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін у судовому процесі.

Таким чином, оскільки такої заяви не подано, суд продовжує розглядати справу в межах вимог, заявлених в позові, виходячи з того, що прокурор та позивач підтримали свої вимоги про стягнення з відповідача боргу який виник з 01.01.2007 року по 01.12.2010 року в сумі 2846,66грн. яка розрахована станом на 17.01.2011р.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем в розрахунках вказано про те, що відповідач здійснив часткову оплата заборгованості 21.02.2011р. в сумі 500,00 грн.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням норм вказаних статей ГПК України належними та допустимими доказами сплати відповідачем боргу є платіжні документи.

Однак доказів сплати боргу сторонами не надано, такі відомості не підтверджені, а розрахунок позивача не є первинним документом по справі, а є лише фіксацією розрахунків між сторонами, які повинні бути підкріплені належними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню в сумі 2846,66 грн., як такі що доведені та підтверджені матеріалами справи.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 травня 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 12 травня 2011 р.

Керуючись ст. 49, 82 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Управління економіки Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 19-А (р/р 3422799970015 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740798) заборгованість з орендної плати в сумі 2846,66 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) 102,0 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002 Держбюджет м. Сімферополя, код платежу 22050000, Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740405)236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.