Рішення № 16097165, 12.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2011Справа №5002-1/903-2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», (01601, Україна, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15) в особі Кримського територіального управління Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокиша, 9/7),

до відповідачів:

1.Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, (95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114),

2.Державного казначейства України, (01601, Україна, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) в особі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19),

про стягнення 9401,00 грн. та спонукання до виконання певних дій,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_2, представник, довіреність від 11.03.2011р. № 0088/11,

від відповідачів:

1.ОСОБА_3, представник, довіреність від 29.09.2010р. № 1628/10-29-90,

2.ОСОБА_4, представник, довіреності від 10.01.2011р. № 5-22/200-465, від 01.01.2011р. № 11.0-27/03,

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» в особі Кримського територіального управління Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 9401,00 грн. Також, позивач просить зобовязати Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим перерахувати кошти в розмірі 9401,00 грн. на рахунок позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство зазначає про помилкове перерахування спірних грошових коштів на рахунок Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, призначенням яких в свою чергу була сплата орендних платежів за договором, укладеним із Фондом майна АР Крим 28.01.2008р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.03.2011р. до участі у справі іншим відповідачем залучено Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим.

В подальшому, ухвалою суду від 29.03.2011р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Фонд майна АР Крим.

Відповідач (Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим) позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що Бюджетним кодексом України чітко встановлений орган (Державне казначейство України), який здійснює як бухгалтерський облік усіх надходжень до місцевих бюджетів, так і повернення коштів, які помилково зараховані до бюджету. Крім того, відповідачем наголошується про сплив строку позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовом про повернення грошових коштів, помилково перерахованих платіжними дорученнями від 15.10.2007р., 18.09.2007р., 16.08.2007р. та 19.07.2007р.

Інший відповідач та третя особа письмових пояснень стосовно заявленого позову не висловили.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом досліджено клопотання Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» в особі Кримського т територіального управління ПАТ «МТС Україна», у звязку зі спливом трьохрічного строку.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на приписи статей 257, 267 Цивільного кодексу України та зазначає, що строк в межах якого позивач міг звернутись до суду з позовом про повернення помилково перерахованих коштів за платіжними дорученнями від 2007 року сплив у 2010 році.

Проте, суд не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

У розумінні діючого законодавства позовною давністю визнається строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, (стаття 261 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про помилкове перерахування на рахунок Рескомзему грошових коштів, призначених на оплату орендованого приміщення за договором оренди, укладеним із Фондом майна АР Крим, лише після направлення Фондом відповідної претензії у травні 2008 року.

Отже, слід робити висновок, що й перебіг позовної давності повинен обчислюватись саме з травня 2008 року, відтак клопотання відповідача про застосування наслідків спливу таких строків задоволенню не підлягає, у звязку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті.

Предметом даного позову є стягнення з Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 9401,00грн. та зобовязання органу держказначейства перерахувати вказані кошти на рахунок позивача.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу стягнення з Рескомзему 9401,00грн. позивач посилається на положення статті 1212 ЦК України. При цьому, товариство зазначає, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти внаслідок їх помилкового перерахування на рахунок Рескомзему, у звязку із чим останній є особою, яка набула майно без достатньої правової підстави та в силу статті 1213 ЦК України зобовязана повернути його позивачу.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід зясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, згідно з платіжними дорученнями від 19.09.2007р. №1530000128 на суму 565,45грн., від 16.08.2007р. №1530000138 на суму 573,36грн., від 18.09.2007р. №1530000153 на суму 576,80грн., від 15.10.2007р. №1530000167 на суму 589,49грн. та від 26.02.2008р. №1530000055 на суму 7095,90грн. позивач перерахував до Державного бюджету АР Крим на рахунок № 31512901700001 у ДУДКУ в АР Крим, м. Сімферополь 9401,00грн.

У призначені платежу у вищевказаних платіжних дорученнях зазначено «оплата 50 (70) % оренди за ___ місяць за договором від 01.11.2003р. та 28.01.2008р.».

У позовній заяві ПАТ «МТС Україна» також зазначає, що призначенням перерахованих грошових коштів за вищевказаними платіжними дорученнями була сплата орендних платежів за договорами оренди, укладеними із Фондом майна АР Крим.

Листами від 12.11.2007р. та 23.05.2008р. позивач звернувся до Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим із пропозицією повернути помилково перераховані на рахунок № 31512901700001 грошові кошти в розмірі 9401,00грн., (аркуш справи 9,11).

Листи аналогічного змісту, також, направлені й на адресу Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, (аркуш справи 8,10).

У звязку із відсутністю протягом тривалого часу жодних відомостей щодо розгляду відповідачами звернення підприємства, останнє звернулось до суду з відповідним позовом.

Так, згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязання повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстав, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому умовами виникнення зобовязань внаслідок безпідставного придбання майна є: збільшення майна у однієї особи; зникнення майна у іншої особи; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатнього правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої особи.

Змістом даного зобовязання є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення отриманого або зберігаємого майна і зобовязання боржника виконати цю вимогу та повернути безпідставно отримане майно.

Таким чином, важливою умовою для застосування положень статті 1212 ЦК України до правових відносин є встановлення наявності або відсутності правової підстави.

Як вже зазначалось, грошові кошти у розмірі 9401,00грн. помилково перераховані на рахунок Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, призначенням яких в свою чергу була сплата орендних платежів за договором оренди, укладеним із Фондом майна АР Крим.

Відтак, суд погоджується з доводами ПАТ «МТС Україна» щодо отримання відповідачем грошових коштів в сумі 9401,00грн. без достатньої правової підстави.

Втім, відповідно до частини 2 статті 50 Бюджетного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) саме Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Отже, слід зробити висновок про відсутність правових підстав для стягнення з Рескомзему спірної грошової суми.

В свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Мінфіну України № 332 від 04 квітня 2006 року, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обовязкових платежів) та інших надходжень.

Процедуру повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обовязкових платежів) та інших доходів бюджету, визначено «Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002р. (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку, повернення помилковоабо надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі. Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа(квитанції, платіжного доручення тощо),який підтверджує перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обовязковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету-у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.

Матеріалами справи підтверджений факт звернення позивача до органу державного казначейства із заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів з бюджету в сумі 9401,00грн., у звязку із чим у відповідача виник обовязок повернути відповідні кошти на рахунок ПАТ «МТС Україна».

Жодних доказів виконання свого обовязку відповідачем у супереч статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суду не надано, що свідчить про обґрунтованість вимог підприємства в цій частині.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19, відомості по банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 23896447) повернути Приватному акціонерному товариству «МТС Україна» в особі Кримського територіального управління Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокиша, 9/7, банківські реквізити: рахунок 260090132615 у АО ДБ «Сбербанк России», м. Київ, МФО 320627, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24492094) помилково перераховані за платіжними дорученнями від 19.09.2007р. №1530000128, від 16.08.2007р. №1530000138, від 18.09.2007р. №1530000153, від 15.10.2007р. №1530000167 та від 26.02.2008р. №1530000055 грошові кошти в сумі 9401,00грн.

В частині заявлених вимог до Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.