Рішення № 16097080, 10.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2011Справа №5002-22/2890-2010 за позовом ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16

до відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_2, представник, дов від 24.02.2010 року

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач ТОВ Фірми «Консоль ЛТД» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, просить суд зобовязати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради повернути ТОВ Фірмі «Консоль ЛТД» отримані Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на виконання нікчемної угоди договору від 25.03.2008 року «Про участь в комплексному соціально економічному розвитку міста», на підставі Акту про виконання договору від 24.12.2007 року, вісім трикімнатних квартири та три двокімнатних квартири, загальною житловою площею 752,30 кв.м., а також на підставі Акту про виконання договору від 11.12.2008 року одну трикімнатну квартиру та чотири двокімнатних квартири загальною площею 393,77 кв.м., в житлових будинках по вул. Авіаційна в м. Сімферополь; всього 16 вищевказаних квартир загальною площею 1146,07 кв.м., а у випадку неможливості такого повернення відшкодувати ТОВ Фірмі «Консоль ЛТД» вартість вказаних квартир за цінами, які діють на момент прийняття рішення по даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване майно було передано відповідачу на підставі договору про участь в комплексному соціально економічному розвитку міста від 25.03.2008 року, який, в свою чергу, на думку позивача є нікчемним, оскільки був підписаний з боку відповідача від імені Сімферопольської міської ради заступником міського голови Черновою М.А. на підставі розпорядження міського голови № 221-р від 12.09.2006 року, чим, на думку позивача, порушені вимоги підпункту 16 п. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.07.2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

20.09.2010 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5685653,20 грн. в якості відшкодування вартості 16 квартир, загальною площею 1146,07 кв.м. в житлових будинках по АДРЕСА_47, отриманих відповідачем на виконання нікчемної угоди договору від 25.03.2008 року «Про участь в комплексному соціально економічному розвитку міста», на підставі Акту про виконання договору від 24.12.2007 року восьми трикімнатних квартир та трьох двокімнатних квартири загальною житловою площею 752,30 кв.м., а також на підставі Акту про виконання договору від 11.12.2008 року одну трикімнатну квартиру та чотири двокімнатних квартири загальною площею 393,77 кв.м., виходячи з вартості одного квадратного метру загальної площі квартир 4961,00 грн., встановленої наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13.07.2009 року № 285 «Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудженого житла по регіонам України на 2010 рік».

Вказана заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач заперечує проти уточнених позовних вимог, просить суд в задоволенні заявленого позову відмовити у повному обсязі.

21.10.2010 року відповідач надав суду додаткові обґрунтування до заперечень на позовну заяву.

03.11.2010 року до суду надійшли пояснення позивача на відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24.11.2010 року по справі призначено судову оціночну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі зупинено.

21.02.2011 року до суду надійшли висновки судового експерта.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23.02.2011 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.

22.03.2011 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на користь позивача 7065060,00 грн. відшкодування вартості 16 квартир загальною площею 1146,07 кв.м. в житлових будинках по вул. Авіаційна в м. Сімферополь, отриманих Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на виконання нікчемної угоди договору від 25.03.2008 року «Про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста» на підставі Акту про виконання договору від 24.12.2007 року у кількості восьми трикімнатних квартири та трьох двокімнатних квартир загальною площею 752,30 кв.м., а також на підставі Акту про виконання договору від 11.12.2008 року у кількості однієї трикімнатної квартири та чотирьох двокімнатних квартир загальною площею 393,77 кв.м. виходячи з вартості одного квадратного метра загальної площі квартир 4961,00 грн., встановленої наказом міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13.07.2009 року № 285 «Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла по регіонам України на 2010 рік».

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

23.03.2011 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача по суті спору з урахуванням висновків судового експерта.

В судовому засіданні 23.03.2011 року було оголошено перерву в порядку ч. 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 29.03.2011 року до 10 години 45 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

Після перерви, 29.03.2011 року розгляд справи продовжено.

30.03.2011 року до суду надійшла заява позивача про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на користь позивача 7523655,00 грн. відшкодування вартості 16 квартир загальною площею 1146,07 кв.м. в житлових будинках по вул. Лексіна (будівельна адреса вул. Авіаційна) в м. Сімферополь, отриманих Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на виконання нікчемної угоди договору від 25.03.2008 року «Про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста» на підставі Акту про виконання договору від 24.12.2007 року у кількості восьми трикімнатних квартири та трьох двокімнатних квартир загальною площею 752,30 кв.м., а також на підставі Акту про виконання договору від 11.12.2008 року у кількості однієї трикімнатної квартири та чотирьох двокімнатних квартир загальною площею 393,77 кв.м.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Рішенням 11 сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання від 15.07.2003 року № 177 було затверджено Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної і соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради.

До ведення виконавчих органів сільських, селищних і міських рад відноситься залучення на договірних основах підприємств, установ і організацій незалежно від форм їх власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація даної роботи на відповідній території (п.7 ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

На підставі вказаних норм, 25.03.2008 між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради і позивачем був укладений договір про соціально-економічний розвиток міста.

25.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про участь в комплексному соціально економічному розвитку міста, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є участь в комплексному соціально економічному розвитку міста, в розвитку обєктів інженерної та соціальної інфраструктури на земельній ділянці, наданій рішенням 27 сесії 5 скликання від 27.09.2007 року № 378 у короткострокову оренду строком на 5 років, площею 4,9541 га, розташованій по вул. Авіаційна, для будівництва багатоповерхової житлової забудови з обєктами обслуговування населення та дитячим садочком на 160 місць.

Відповідно до п. 2.1.1. укладеного між сторонами договору, позивач зобовязався перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 1065496,00 грн. до місцевого (міського) бюджету. Кошти перераховуються: до 01.06.2008 року 319648,00 грн.; суму коштів, що залишилась 745848,00 грн. перераховувати щомісячно рівними частками до введення обєкту до експлуатації.

Згідно п. 2.1.3. позивач зобовязаний виділити виконавчому комітету загальну житлову площу житла у розмірі 8% для забезпечення житлом загальноміської черги. Квартири передаються за окремим актом прийому передачі до введення житлового будинку до експлуатації. Набір та поверховість квартир, які передаються виконавчому комітету, визначити до введення обєкту до експлуатації.

На виконання умов даного договору за актом про виконання договору від 24.12.2007 року позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 11 квартир в житловому будинку № 56 по вул. Лексіна, в м. Сімферополь; за актом про виконання договору від 22.04.2008 року позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 2 квартири в житловому будинку № 58 по вул. Лексіна в м. Сімферополі; за актом про виконання договору від 11.12.2008 року позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 5 квартир в житловому будинку № 60 по вул. Лексіна в м. Сімферополь; за актом про виконання договору від 09.06.2010 року позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 6 квартир в житловому будинку на об'єкті по вул. Авіаційна (7-а черга Блок «В, Г») в м. Сімферополь.

Але, позивач вважає, що договір про участь в комплексному соціально економічному розвитку міста від 25.03.2008 року, є нікчемним, оскільки був підписаний з боку відповідача від імені Сімферопольської міської ради заступником міського голови Черновою М.А. на підставі розпорядження міського голови № 221-р від 12.09.2006 року, чим, на думку позивача, порушені вимоги підпункту 16 п. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у звязку з чим отримані відповідачем 16 квартир підлягають поверненню позивачу або відповідач зобовязаний компенсувати їх вартість.

Крім того, позивач вказує на те, що укладений між сторонами правочин є нікчемним з огляду на приписи ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що, крім того, на думку позивача, підтверджується постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2002 року у справі № 2-8/1606-2002.

Більш того, позивач посилається на те, що оспорюване майно було передано відповідачу за угодою, яка не відповідає приписам ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, нормам Закону України «Про планування та забудову територій», тощо, у звязку з чим на підставі ч. 1, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України відповідач зобовязаний повернути отримане за нікчемною угодою.

Але, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, приписами ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемними, зокрема, є правочини: а) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (ст. 547); б) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219); в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221); г) укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226); д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224); ж) які порушують публічний порядок (ст. 228).

Пленум Верховного суду України у постанові від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», розяснив таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем надано невірну правову оцінку укладеному між сторонами договору.

Суд звертає увагу сторін, що підставою позову є не правові норми, а матеріально-правові обставини, з яких випливають заявлені позовні вимоги, тому застосування судом під час розгляду позовних вимог іншої правової норми є зміною правової оцінки, але не підстав позову, які визначенні позивачем вірно.

Так, позивач вказує на те, що договір про участь в комплексному соціально економічному розвитку міста від 25.03.2008 року є нікчемним, тобто, таким, що не відповідає вимогам закону в силу того, що був підписаний з боку відповідача від імені Сімферопольської міської ради заступником міського голови Черновою М.А. на підставі розпорядження міського голови № 221-р від 12.09.2006 року, чим, на думку позивача, порушені вимоги підпункту 16 п. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, у листопаді 2009 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсним пункту 2.1.3 договору від 25.03.2008 «Про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю пункту 2.1.3 договору від 25.03.2008 вимогам Закону України «Про планування і забудову територій», зокрема, стаття 27 якого передбачає, що пайова участь замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів визначається у грошовій формі, у той час як спірною угодою передбачено передання житлової площі житла.

Крім того, умова пункту 2.1.3 договору від 25.03.2008, щодо виділення відповідачу загальної площі житла, що вводиться у якості коштів на розвиток відповідної інфраструктури міста, відповідно до вимог статей 181, 192 Цивільного кодексу України не може бути включена до договору, у зв'язку із відсутністю у житла номінальної вартості, у якості засобу платежу на всій території України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2010 у справі № 2-24/6184-2009 позов задоволено, визнано недійсним пункт 2.1.3 договору від 25.03.2008 «Про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року у справі № 2-24/6184-2009 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010 року у справі № 2-24/6184-2009 касаційну скаргу ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.20101 року у справі № 2-24/6184-2009 скасовано, рішення Господарського суду АР Крим від 25.02.2010 року у справі № 2-24/6184-2009 залишено в силі.

Так, колегія суддів Вищого господарського суду України в постанові від 20.07.2010 року зазначила, що зміст оскаржуваного пункту договору, яким на позивача покладено обов'язок передати виконавчому комітету житлові площі, не відповідає предмету та цілям договору, а також нормативним актам, якими врегульовано залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Умова щодо виділення Виконавчому комітету житлової площі, за договором про участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про планування і забудову територій», якими передбачено залучення саме грошових коштів.

Господарським судом в рішенні від 25.02.2010 року у справі № 2-24/6184-2009 було встановлено, з чим погодилась колегія суддів Вищого господарського суду України, що, передбачене умовами договору, внесення позивачем у якості пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів житлової площі житла, що вводиться у розмірі 8 %, замість грошових коштів, суперечить нормам Закону України «Про планування і забудову територій».

За таких обставин, господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на рішення 11 сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання від 15.07.2003 № 177.

Отже, колегія суддів вказала, що оспорюваною умовою договору від 25.03.2009, на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» покладено обов'язок, який не передбачений законодавством, що регулює питання пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, крім того, повноваження виконавчого комітету, щодо залучення житлових площ, в якості пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, не передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому, суперечать вимогам статті 19 Конституції України.

Таким чином, суд підкреслює, що укладений між позивачем та відповідачем по даній справі договір від 25.03.2009 не є нікчемним, а по своєю суті є оспорюваним, пункт 2.1.3 якого визнаний недійсним в судовому порядку.

22.03.2011 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на користь позивача 7065060,00 грн. відшкодування вартості 16 квартир загальною площею 1146,07 кв.м. в житлових будинках по вул. Авіаційна в м. Сімферополь, отриманих Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на виконання нікчемної угоди договору від 25.03.2008 року «Про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста» на підставі Акту про виконання договору від 24.12.2007 року у кількості восьми трикімнатних квартири та трьох двокімнатних квартир загальною площею 752,30 кв.м., а також на підставі Акту про виконання договору від 11.12.2008 року у кількості однієї трикімнатної квартири та чотирьох двокімнатних квартир загальною площею 393,77 кв.м. виходячи з вартості одного квадратного метра загальної площі квартир 4961,00 грн., встановленої наказом міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13.07.2009 року № 285 «Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла по регіонам України на 2010 рік».

Згідно до статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Пленум Верховного суду України у постанові від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснив таке, п.10, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Однак, слід звернути увагу на те, що згідно даних, наданих суду Управлінням з питань квартирного обліку та розподілу житла за вих. № 13-02/751 від 05.10.2010 року, т. 1 а.с. 103, квартири в будинках по АДРЕСА_44 були розподілені наступним чином: АДРЕСА_45 (6 черга, Блок «А» - АДРЕСА_46) кв. № 1 - ОСОБА_4 (рішення № 1966 від 27.07.2007), кв. № 4 ОСОБА_5 (рішення № 2557 від 02.10.2007), кв. № 28 ОСОБА_6 (рішення № 1966 від 27.07.2007)АДРЕСА_3 ОСОБА_7 (рішення № 1966 від 27.07.2007), кв. № 33 ОСОБА_8 (рішення № 1966 від 27.07.2007), кв. № 36 ОСОБА_9 (рішення № 1966 від 27.07.2007); АДРЕСА_45 (6 черга, Блок «Б» - АДРЕСА_46) кв. № 37 ОСОБА_10 (рішення № 2510 від 14.09.2007), кв. № 68 ОСОБА_11 (рішення № 2557 від 02.10.2007), кв. № 62 ОСОБА_12 (рішення № 1966 від 27.07.2007), кв. № 66 ОСОБА_13 (рішення № 1966 від 27.07.2007), кв. № 67 ОСОБА_14 (рішення № 1966 від 27.07.2007); АДРЕСА_47 (7 черга, Блок «Б» - вул. Лексіна, 60) кв. № 39 ОСОБА_15 (рішення № 3089 від 12.12.2008), кв. № 63 ОСОБА_16 (рішення № 3294 від 24.12.2008), кв. № 66 ОСОБА_17 (рішення № 3089 від 12.12.2008), кв. № 70 ОСОБА_18 (рішення № 3527 від 30.12.2008), кв. № 71 ОСОБА_19 (рішення № 604 від 13.03.2009).

Відповідно до статті 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, суд підкреслює, що в силу наведених вище норм законодавства, повернення квартир, отриманих відповідачем за оспорюваним договором, в порядку статті 216 Цивільного кодексу України, є неможливим, оскільки такі дії примусового характеру будуть порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, яким квартири були передані Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, згідно даних, наданих суду Управлінням з питань квартирного обліку та розподілу житла за вих. № 13-02/751 від 05.10.2010 року, т. 1 а.с. 103.

Щодо визначення вартості переданого майна за оспорюваним договором, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24.11.2010 року по даній справі було призначено судову оціночну експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання: Яка вартість наступних обєктів нерухомого майна в цінах, що діють на момент складення експертного висновку, а саме: квартира АДРЕСА_13; квартира АДРЕСА_14; квартира АДРЕСА_15; квартира АДРЕСА_16; квартира АДРЕСА_17; квартира АДРЕСА_18; квартира АДРЕСА_19; квартира АДРЕСА_20; квартира АДРЕСА_21; квартира АДРЕСА_22; квартира АДРЕСА_23; квартира АДРЕСА_24; квартира АДРЕСА_25; квартира АДРЕСА_26; квартира № 67 по АДРЕСА_46 в м. Сімферополь; квартира АДРЕСА_27?

21.02.2011 року до суду надійшли висновки оціночної експертизи за №№ 3808 від 29.12.2010, 3809 від 29.12.2010, 3810 від 29.12.2010, 3811 від 29.12.2010, 3807 від 29.12.2010, 3806 від 29.12.2010, 3813 від 19.01.2011, 3812 від 19.01.2011, 3814 від 20.01.2011, 3815 від 20.01.2011, 3816 від 20.01.2011, 3817 від 21.01.2011, 3819 від 24.01.2011, 3820 від 24.01.2011, 3821 від 24.01.2011, 3818 від 21.01.2011.

Згідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У розумінні змісту статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України надані суду висновки експерта прийняті судом до уваги.

Так, згідно висновку судового експерта № 3808 від 29.12.2010 ринкова вартість квартири АДРЕСА_28 склала 662239,00 грн., згідно висновку № 3809 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_29 склала 462542,00 грн., згідно висновку № 3810 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_30 склала 455438,00 грн., згідно висновку експерта № 3811 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_31 склала 445176,00 грн., згідно висновку експерта № 3807 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_32 склала 458595,00 грн., згідно висновку експерта № 3806 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_33 склала 458595,00 грн., згідно висновку експерта № 3813 від 19.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_34 склала 456809,00 грн., згідно висновку № 3812 від 19.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_35 склала 460781,00 грн., згідно висновку експерта № 3814 від 20.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_36 склала 457603,00 грн., згідно висновку експерта № 3815 від 20.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_37 склала 461575,00 грн., згідно висновку експерта № 3816 від 20.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_38 склала 443303,00 грн., згідно висновку експерта № 3817 від 21.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_39 склала 450396,00 грн., згідно висновку експерта № 3819 від 24.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_40 склала 463048,00 грн., згідно висновку експерта № 3820 від 24.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_41 склала 463842,00 грн., згідно висновку експерта № 3821 від 24.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_42 склала 457488,00 грн., згідно висновку експерта № 3818 від 21.01.2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_43 склала 466225,00 грн.

Отже, загальна ринкова вартість переданих за оспорюваним договором квартир склала 7523655,00 грн.

Враховуючи те, що фактичне повернення позивачу переданих квартир в натурі є неможливим, суд вважає за необхідне в порядку приписів статті 216 Цивільного кодексу України відшкодувати позивачу за рахунок відповідача вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, тобто, вартість переданих квартир сукупна ринкова вартість яких визначена судом згідно наданих висновків експертів в рамках судової оціночної експертизи, в сумі 7523655,00 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням уточнень позовних вимог.

Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд не може погодитись з даними твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Так, відповідач вказує на те, що передані за оспорюваним договором квартири мають натуральну форму, яка виражена в квадратних метрах та за думкою Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради немає законних підстав для заміни однієї форми матеріальних активів на іншу. В даному випадку, як вважає відповідач, квартири мають родові ознаки, є замінюваною річчю, та, за оспорюваним правочином позивач повинен був передати відповідачу не конкретні квартири, а квадратні метри.

Суд повторно звертає увагу на те, що передання отриманих відповідачем квартир в натурі є неможливим, оскільки квартири передано на користь третіх осіб, згідно даних, наданих суду Управлінням з питань квартирного обліку та розподілу житла за вих. № 13-02/751 від 05.10.2010 року, т. 1 а.с. 103, що, крім того, призведе до порушення прав мешканців вказаних квартир.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що квадратні метри є одиницею виміру площі певного обєкту, в даному випадку, квартир.

В той же час, згідно статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, у розумінні статей 177, 181 Цивільного кодексу України обєктом спірного договору стали не квадратні метри, а передані квартири.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на сплату судової експертизи підлягають покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 2555371205002 в УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЄДРПОУ 04055630) на користь ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, рахунок № 26004301320616 ПІБ м. Сімферополя, МФО 324430, ЄДРПОУ 20676633) 7523655,00 грн. відшкодування вартості 16 квартир загальною площею 1146,07 кв.м. в житлових будинках по вул. Авіаційна в м. Сімферополь.

3.Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 2555371205002 в УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЄДРПОУ 04055630) на користь ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, рахунок № 26004301320616 ПІБ м. Сімферополя, МФО 324430, ЄДРПОУ 20676633) 25085,00 грн. державного мита.

4.Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 2555371205002 в УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЄДРПОУ 04055630) на користь ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, рахунок № 26004301320616 ПІБ м. Сімферополя, МФО 324430, ЄДРПОУ 20676633) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 2555371205002 в УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЄДРПОУ 04055630) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 415,00 грн. недоплаченого державного мита.

6.Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 2555371205002 в УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЄДРПОУ 04055630) на користь Кримського науково дослідного інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а; рахунок № 31252272210502 Банк ГУДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 26225794, одержувач Кримський НДІСЕ) 16496,64 грн. вартості проведених судових експертиз.

7.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.05.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.