Рішення № 16096811, 27.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2011Справа №5002-30/2827-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд», м. Сімферополь, вул. Кримських Партизан, 2-б (ЄДРПОУ 33580809).

До відповідача Приватного підприємства «Фірма Пульсар», м. Сімферополь, вул. Воровського, 60, кв. 238 (ЄДРПОУ 19186533).

Про стягнення 116426,53 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1, представник за довіреність №40 від 24.12.2010р., у справі; ОСОБА_3., представник за довіреністю №7 від 19.04.2011р., у справі.

Від відповідача ОСОБА_2., представник за довіреністю від 15.06.2010р., у справі.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 33580809) звернувся до господарського суду АРК з позовом до відповідача приватного підприємства «Фірма Пульсар», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 19186533) про стягнення 116426,53грн., у тому числі суми збитків - 97022,11 грн., штрафні санкції у розмірі 19404,42 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором субпідряду б/н від 02.07.2007р. щодо якісного виконання будівельних робіт, а також виправлення недоліків підрядних робіт. Внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт за договором підряду позивачу заподіяні збитки в сумі 97022,11 грн. Крім того, позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 19404,42грн. на підставі ст. 231 ГК України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем порушений строк позовної давнини щодо строку гарантії якості, оскільки акт форми КБ-2в датований 31.08.2007р., а перша претензія відповідачем була отримана лише 31.03.2010 р. Під час здачі-прийманні робіт у липні - серпні 2007 році, відповідно до актів форми КБ-2в ніяких дефектових актів через недоліки виконаних робіт складено не було. Позивачем були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 97022,11грн. Відповідач також посилається на те, що до вартості виконаних робот згідно з актами форми КБ-2в основну та суттєву частину становить вартість будівельних матеріалів налівної крівлі «Тіобіт», усього в сумі 71168,40 грн., який був придбаний позивачем, усі роботи виконувалися з матеріалів позивача, а тому відповідач вважає, що вказана сума повинна бути виключена з суми збитків, яку заявив до стягнення позивач за неякісні роботи по договору. З викладених обставин, відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2010р. по справі призначалася будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручалося Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинялося.

24 березня 2011 року до суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 2318 від 28.01.2011р.

Позивач з висновком експерта не згоден, вважає, що експерт не повністю відповів на поставлені запитання, а тому, просить призначити по справі додаткову експертизу.

Відповідач у письмових поясненнях з висновком експерта погодився, вважає, що висновок експерта у повній мірі показав неспроможність вимог позивача про відшкодування збитків та виконання гарантійних обовязків через неякісне виконання робіт відповідачем. Приватне підприємство «Фірма Пульсар» зазначило, що роботи відповідачем за договором підряду від 02.07.2007р. виконані належним чином та належної якості.

Розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд» про призначення додаткової експертизи, суд залишає його без задоволення з наступного.

Частиною 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Отже з вищевикладеного вбачається, що призначення додаткової експертизи це право суду, а не його обовязок.

До того ж у розясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №02-5/424 від 11.11.1998р. (із зміна та доповненнями станом на 16.01.2010р.), зокрема в п. 9.1 говориться, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

В судовому засіданні 20.04.2011. приймав участь експерт ОСОБА_4, який на всі питання сторін, які виникли у них з проведеної експертизи, надав повні відповіді.

Розглянувши висновок експерта №2318 суд не убачає вище перелічених підстав для призначення додаткової експертизи, а тому залишає клопотання позивача без задоволення.

У судовому засіданні 22.04.2011р. оголошувалась перерва.

Після перерви судове засідання продовжено 27.04.2011р. за участю представника позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.04.2011р. строк розгляду справи був продовжений за клопотанням відповідача на п'ятнадцять днів, до 27.04.2011р.

Судовий процес фіксувався технічними засобами.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Інших доказів представлено не було.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в:

У 1993 році ДСПК-1 (замовник) та трест «Цивідбуд» (підрядник) уклали контракт №7/93 на будівництво обєкту: школа на 1296 учнів у жилому комплексі «Фонтани» в м. Сімферополь (а.с. 10).

02 липня 2007 року у виконання умов контракту між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд» (підрядчик) та приватним підприємством «Фірма Пульсар» (субпідрядник) був укладений договорі субпідряду б/н (а.с. 11).

Розділом 1 договору передбачений предмет договору, яким встановлено, що підрядчик доручає, а субпідрядник зобовязується виконати у відповідності до умов цього договору роботи: загально будівельні роботи на обєкті «Школа у житловому мкр. Фонтани у м. Сімферополі».

Відповідно до п. 2.1 вартість робіт, зазначених в п. 1 цього договору, встановлюється на підставі динамічної договірної ціни та складає з урахуванням ПДВ 265000,0 грн., яка є невідємною частиною договору.

Порядок здачі та приймання виконаних робіт обумовлений сторонами в розділі 3 договору. Так п. 3.1 передбачає, що субпідрядник щомісячно до 30 числа предявляє підряднику фактично виконаний обсяг робіт, оформлений актами форми КБ-2в, КБ-3.

Субпідрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 цього договору, у строки встановлені графіком. Строк дії договору: початок - липень 2007 року, закінчення - листопад 2007 року (розділ 4 договору).

Згідно п. 5.1 договору розрахунок з виконані роботи здійснюється у випадках надходження коштів від замовника щомісячно, до 5-го числа, на підставі підписаного акту форми КБ-3 та предявленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника.

Виконання умов договору підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в за липень та серпень 2007 року (а.с. 15,16, 19,20).

Як вбачається з матеріалів справи, акти були підписані підрядником без зауважень.

На підставі пункту 6.2. договору підрядчик зобовязується передати субпідряднику у встановленому порядку, до початку робот, затверджену проектно-кошторисну документацію, устаткування, матеріали та вироби, передача яких покладена на підрядчика.

Згідно з договором купівлі-продажу № 13/КЦГ ЧП «Фірма Пульсар» (продавець) передав у власність ТОВ «Будівельна компанія «Цивільбуд» продукцію «Тіобіт» в кількості 9744 кг. (а.с.12).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час експлуатації крівлі оберту «Школа у мкр. Фонтани» були виявлені недоліки підрядних робіт, зокрема, крізь кровлю проходить вода та порушена цілісність конструкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд» неодноразово запрошувала субпідрядника для складання дефектних актів та для вирішення питання усунення недоліків, але ці вимоги позивача приватним підприємством «Фірма Пульсар» були проігноровані.

Відповідачу також була надіслана претензія щодо якості виконаних робіт, яка також залишена без відповіді.

Позивач вважає, що внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт з покрівлі матеріалом «Тиобит» даху школи, йому були спричинені збитки в розмірі 97022,11грн., які він просить стягнув судовому порядку. За порушення умов зобовязання щодо якості робіт до стягнення також заявлено штраф у розмірі 19404,42грн.

Дослідивши надані докази, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 318 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 322 Господарського кодексу України регламентовано, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, для стягнення збитків з відповідача, необхідно довести протиправність його поведінки, тобто довести, що відповідач порушив взяті на себе за договором підряду зобов'язання.

Для вирішення питання щодо якості виконаних підрядних робот та причин пошкодження крівлі, за клопотання позивача та відповідача суд призначив по справі будівельно-технічну експертизу на вирішення якої сторони поставили такі питання: що стало причиною порушення цілісності мастичного покриття крівлі; чи була покладена крівля «Тіобіт» у відповідності з технологічною картою (вимогам заводу виробника), а також діючим ДБН та ТУ; яка саме причина пошкодження крівлі.

Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз у висновку №2318 від 28.01.2011р. зазначив, що причиною порушення цілісності мастичного покриття крівлі первісно була невідповідність проектно-кошторисної документації вимогам ДБН В.2.6-14-97 «Покриття будівлі та споруд» а також те, що виконані роботи станом на момент огляду не складають повний цикл робіт з улаштування крівлі мастичної відповідно до листа АР-11 «План крівлі. Вузли 1, 2, 3» Робочого проекту 1.684-25 «Середня школа у жилому комплексі Фонтани в м. Сімферополі» та вимогам ДБН В.2.6-14-97 «Покриття будівлі та споруд». Проведення робіт з улаштування цементної стяжки по крівлі розчином М-150 під мастичну крівлю у відповідності з наданими для дослідження актами огляду прихованих робіт листом АР-11 «План крівлі. Вузли 1, 2, 3» робочого проекту 1.684-25 Середня школа у жилому комплексі Фонтани в м. Сімферополі» не підтверджується відповідністю вимогам ДБН В.2.6-14-97 «Покриття будівлі та споруд» та Рекомендаціям із застосування мастики покрівельної «Тіобіт» для улаштування крівлі та гідроізоляції ТУ 5775-012-32478306-01. Причина пошкодження крівлі полягає у недотриманні «Правил експлуатації даху» у відповідності з ДБН В.2.6-14-97 «Покриття будівлі та споруд» том 3 «Експлуатація» та неповним завершенням складу робіт у відповідності з ДБН В.2.6-14-97 «Покриття будівлі та споруд» том 1 «Проектування».

Таким чином, експерт встановив, що пошкодження крівлі відбулось не з вини відповідача, а з причин недотримання позивачем встановлених технічних норм проектування та експлуатації даху.

Частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Дана норма встановлює додаткове до ст. 43 ГПК правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Розглянувши висновок суд встановив, що експерт зробив висновок дослідивши всі надані йому документи в повному обсязі, надавши необхідні виводи про причини порушення цілісності мастичного покриття крівлі, а тому не убачає підстав для не прийняття висновку як доказу в порядку ст. 43 ГПК України.

Заперечення позивача щодо неповноти та невідповідності проведеної експертизи суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Відповідно п. 2.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питаньпідготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 за надання завідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність.

З матеріалів експертизи вбачається, що експерти Т.М. Гулевич та О.В. Овцинов в порядку ст.ст. 384, 395 КК України були попереджені про кримінальну відповідальність під розпис (а.с. 97).

До того ж позивач не навів жодного обґрунтування своїх заперечень щодо проведеної експертизи, а тому суд не вбачає підстав для непогодження з даним висновком.

Отже суд приймає до уваги висновок експерта, яким встановлено, що пошкодження крівлі відбулось внаслідок недотримання ним технічних норм проектування та експлуатації даху.

Відповідно до приписів ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства, зокрема ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідачем заподіяні збитки в сумі, заявленої до стягнення.

Що стосується посилань позивача на неналежну якість матеріалу «Тіобіт», то суд звертає увагу не те, позивачем на адресу відповідача не направлялися претензії через неякісність вказаного мастичного покриття, яке позивач придбав у відповідача по договору купівлі-продажу від 12.06.2007 р. № 13/КЦГ. Крім того, в матеріалах справи містяться сертифікат № 51691 на мастику кровельну ТУ 5775-012-32478306-01.изм 1-2 (а.с. 47) та свідоцтво № 007/7, видане компанії «Лікон» про те, що вона є офіційним представником ЗАТ «САЗИ» на території України.

Враховуючи, що позивачем не підтверджується факту заподіяння йому відповідачем збитків у сумі 97022,11 грн., суд вважає за необхідне в частині стягнення збитків в задоволенні позову відмовити.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд» заявило вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 19404,42грн. на підставі ст. 231 ГК України. Такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності.

Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давнини, то такі посилання не приймаються до уваги, оскільки стаття 322 Господарського кодексу України встановлює, що в разі якщо договором підряду або законодавством передбачено надання гарантії якості роботи і недоліки виявлено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня виявлення недоліків.

Пунктом 7.3. договору субпідряду передбачено, що строк експлуатації налівної крівлі «Тіобіт», заявленої виробником ЗАТ «САЗИ», м. Москва, Росія, становить 8 10 років.

Отже, як посилається позивач в своєму позові, недоліки були виявлені лише 18.02.2010 р. А тому, суд вважає, що строк позовної давності не сплинув та розглянув справу по суті.

З викладених обставин, суд дійшов висновку що матеріалами справи не доведено вину, протиправну поведінку, причинний звязок між діями відповідача та наслідками, а тому вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити через безпідставність та недоведеність вимог позивача.

Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 27 квітня 2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 04 травня 2011р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.