Рішення № 16096747, 28.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

28.04.2011Справа №5002-11/885-2011 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг», (355037, Російська Федерація, м. Ставрополь, вул. Доваторцев, 30Б);

Приватного підприємства «Рубеж», (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова, 1, оф. 605);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45).

про стягнення 165000,00 доларів США.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивачів ОСОБА_1, дов. у справі.

Від відповідача ОСОБА_2., дов. від 09.07.2010 р.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг», Російська Федерація, м.Ставрополь та Приватне підприємство «Рубеж», м.Сімферополь звернулись до господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь про стягнення 165000,00 доларів США, в тому числі:

-148500 доларів США, що станом на 02.03.2011 р. еквівалентно 1178 644,50 грн., на користь «Энергогазинжиниринг», Російська Федерація, м.Ставрополь;

-16500 доларів США, що станом на 02.03.2011 р. еквівалентно 130960,50 грн., на користь ПП «Рубеж», м.Сімферополь.

В судовому засіданні представники позивачів надали заяви про уточнення позовних вимог по справі №5002-11/885-2011, в зв`язку з укладанням додаткової угоди № 1 від 12.04.2011 р. та просять стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг» 18338,80 доларів США, 80 центів заборгованості, що складає 146068,54 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь на користь Приватного підприємства «Рубеж», м. Сімферополь 165004,24 доларів США, 24 центів заборгованості, що складає 1314258,77 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

24.12.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Група компаній «РусГазИнжиниринг», Російська Федерація, м. Москва (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь, (Позичальник), був укладений договір процентної позики № 1.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору Займодавец передає Позичальникові позику одноразово в сумі 165 000,00 доларів США на поповнення власних оборотних коштів, а Позичальник зобов'язується повернути вказану суму позики 01.06.2010 р.

Додатковою угодою до договору від 20.09.2010 р. строк повернення позики продовжений до 30.11.2010 р.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що за надання позики, Позичальник платить 9 відсотків річних, з розрахунку 365 днів в році, за весь час використання позики.

Відповідно до п. 1.3 договору, розмір виплат за користування позикою (по встановленій Договором процентній ставці з урахуванням комісій, неустойок і інших встановлених Договором платежів, зокрема що є санкціями за неналежного виконання умов цього Договору) впродовж всього періоду дії Договору не перевищує розмір виплат по максимальній процентній ставці, встановленій Національним банком України для зовнішніх позик резидентів на рівні 9,8 % річних.

Згідно до п.1.4 договору та додаткової угоди від 20.09.2010 р., відсотки, нараховані за весь період користування позикою, сплачуються Позичальником 30.11.2010 р. в один день одночасно з погашенням суми позики, вказаної в п. 1.1. Договору.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь не було виконано зобов`язань по сплаті заборгованості за позикою та виплат за користування позикою.

23.12.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Група компаній «РусГазИнжиниринг», Російська Федерація, м. Москва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг», Російська Федерація, м. Ставрополь був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), (а.с.25).

Відповідно до п.1.1 договору, Цедент відступається, а Цессионарій приймає права (вимоги) в повному об'ємі за Договором процентної позики №1 від 24 грудня 2009г., укладеному між Цедентом і ТОВ «Інститут «Шельф» (іменований далі "Боржник").

Згідно до п.1.2 договору, сума за відступаємою вимогою, відповідно до п.п. 1.1 п.1 цього Договору складає 180 236,96 доларів США, 96 центів, з яких сума основного боргу Боржника складає 165000 доларів США, нараховані відсотки за користування позикою по встановленій Договором процентної позики №1 від 24 грудня 2009г. процентній ставці - в сумі 15012,74 долара США, 74 центи, а також сума нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за Договором - 224,22 долара США, 22 центи.

Листом від 09.02.2011 р. №ГКФГИ/620-11 Закритим акціонерним товариством «Група компаній «РусГазИнжиниринг», було повідомлено боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь про укладення договору відступлення права вимоги від 23.12.2010 р., (а.с. 28)

26.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг», Російська Федерація, м. Ставрополь (первісний кредитор) та ПП «Рубеж», м.Сімферополь укладений договір відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1 договору від 26.01.2011 р. Первинний кредитор відступається, а Новий кредитор приймає право вимоги частини боргу за Договором процентної позики № 1 від 24 грудня 2009г. (Основний договір), який укладений між Кредитором за договором - ЗАТ «Група компаній «Русгазінжінірінг» і ТОВ «ІНСТИТУТ «ШЕЛЬФ» (іменований далі "Боржник"). Право вимоги за Договором процентної позики № 1 від 24 грудня 2009г. належить ТОВ «Енергогазінжінірінг» на підставі Договору відступлення права вимоги (цессії) від 23 грудня 2010г., укладениго між ЗАТ «Група компаній «Русгазінжінірінг» і ТОВ «Енергогазінжінірінг», (а.с. 26).

Згідно до п.1.2 договору від 26.01.2011 р., об'єм вимоги що відступається, за даною угодою рівний 10 % від суми боргу за Основним договором, що складає 18023,69 доларів США, 69 центів, з яких сума основного боргу боржника складає 16500 доларів США, нараховані відсотки за користування позикою по встановленій Договором процентної позики №1 від 24 грудня 2009г. процентній ставці в сумі 1501,27 долара США, а також сума нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором - 22,42 долара США.

09.02.2011 р. боржнику було направлено Повідомленням про укладення договору між ТОВ «Энергогазинжиниринг», Російська Федерація, м. Ставрополь та Приватним підприємством «Рубеж» про відступлення права вимоги по договору позики.

12.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг», Російська Федерація, м. Ставрополь та Приватним підприємством «Рубеж», м.Сімферополь була укладена угода № 1 до договору про відступлення права вимоги від 26.01.2011 р.

Відповідно до вказаної угоди, сторони внесли зміни в п.1.2 договору від 26.01.2011 р. та виклали його в наступній редакції:

«Об'єм видступленої вимоги, за даною угодою рівний 90 % від суми боргу за Основним договором, що складає 162213,27 доларів США, з яких сума основного боргу боржника складає 148500 доларів США, нараховані відсотки за користування позикою по встановленій договором процентної позики №1 від 24 грудня 2009 р. процентній ставці в сумі 13511,47 доларів США, а також сума нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором - 201,80 доларів США.

Вищезгадані суми нарахованих відсотків і штрафних санкцій розраховані станом на 01 лютого 2011р.»

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь не була сплачена заборгованість по вказаному договору позивачами було пред`явлено позов до суду за стягненням (з урахуванням уточнення), з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», м. Сімферополь:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг» 18338,80 доларів США, заборгованості, що складає 146068,54 грн.;

-на користь Приватного підприємства «Рубеж», м. Сімферополь 165004,24 доларів США заборгованості, що складає 1314258,77 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним:

Відповідно до ч. 4 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про міжнародне приватне право» учасники (учасник) правовідносин при здійсненні операції можуть самостійно здійснювати вибір права, яке підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до пункту е) ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності урядів держав, - учасниць Співдружності Незалежних Держав, підписаною зокрема Україною і Російською Федерацією, - Цивільне законодавство однієї держави-учасника Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави-учасника Співдружності Незалежних Держав у разі, коли права і обов'язки сторін по договору визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою сторін.

У ч.3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України N 04-5/608 від 31.05.2002 р., - у разі вибору сторонами права, яке підлягає використанню до змісту правовідносин, Господарський суд на підставі ст. 4 ГПК застосовує це право при вирішенні спору. У разі відсутності волевиявлення сторін щодо застосування права, права і обов'язки сторін по договору визначаються за законодавством місця здійснення.

Місце здійснення Договору процентної позики № 1 від 24 грудня 2009г - м. Москва. Російська Федерація.

Пунктом 6.2. Договору процентної позики передбачено вирішення спору в порядку, встановленому чинним законодавством Російської Федераци.

Позивачем було доповнені підстави позову також ст.512, 525, 526, 1049 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно до п.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п.1 п.1. ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми українського законодавства також кореспондуються з нормами Російського законодавства, а саме.

Пунктом 1 ст. 810 ЦК РФ Позичальник зобов'язаний повернути займодавцу отриману суму позики в строк і в порядку, які передбачені договором позики.

Статтею 309 Цивільного кодексу Російської Федерації передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими вимогами, що зазвичай пред'являються.

Відповідно до ст. 310 ЦК РФ, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом. Одностороння відмова від виконання зобов'язання, пов'язаного із здійсненням його сторонами підприємницької діяльності, і одностороння зміна умов такого зобов'язання допускаються також у випадках, передбачених договором, якщо інше не витікає із закону або істоти зобов'язання.

Згідно до ч.1 ст.382 ЦК РФ, право (вимога), що належить кредиторові на підставі зобов'язання, може бути передане ним іншій особі по договору (відступлення вимоги) або перейти до іншої особи на підставі закону.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, у порушення умов вищевказаних договорів свої зобов`язання за договорами не виконав, доказів виконання договорів не надав, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з урахуванням уточнення складає: 165000 доларів США основного боргу, 17860,67 доларів США 9 % річних за користування позикою у відповідності з п.1.2 договору від 24.12.2009 р., з яких:

-на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг» 18286 доларів США, 06 центів, що складає 145648,46 грн.,

- на користь Приватного підприємства «Рубеж», м. Сімферополь 164574 доларів США, 60 центів, що складає 1310836,68 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості.

Проте, заявлений позивачем штраф в сумі 477,37 доларів США стягненню не підлягає, оскільки умовами договору від 24.12.2009 р. № 1 не передбачено стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 29.04.2011 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, ЗКПО 04825950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг», (355037, Російська Федерація, м. Ставрополь, вул. Доваторцев, 30Б, ИНН/КПП 5036052481/263501001, ЗКПО 13331649) 145648,46 грн. заборгованості, 1456,48 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф», (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, ЗКПО 04825950) на користь Приватного підприємства «Рубеж», (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова, 1, оф. 605, ЗКПО 32037212) 1310836,68 грн. заборгованості, 13108,36 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Энергогазинжиниринг», (355037, Російська Федерація, м. Ставрополь, вул. Доваторцев, 30Б, ИНН/КПП 5036052481/263501001, ЗКПО 13331649) з Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31214264700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь 22050000, МФО 824026, ЗКПО 34740405)118,00грн. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Повернути приватному підприємству «Рубеж», (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова, 1, оф. 605, ЗКПО 32037212) з Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31214264700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь 22050000, МФО 824026, ЗКПО 34740405)118,00грн. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної

сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.