Рішення № 16096671, 26.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2011Справа №5002-19/533-2011 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АР Крим, Сімферополь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, АР Крим, м.Сімферополь

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання Желєзнодорожного району м.Сімферополя», АР Крим, м.Сімферополь

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_3 представник, дов. № 105 від 08.02.2011 р.

Від відповідача не зявився

Від третьої особи не зявився

Суть спору: Позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, згідно якої просить суд зобовязати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 21.10.2010 р. № 1070 «Про затвердження переліку обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації» - підготувати необхідні документи та прийняти необхідні міри по приватизації шляхом викупу позивачем нежитлових приміщень загальною площею 30,0 кв.м., розташованих в будівлі за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 84, яке перебуває на балансі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання Желєзнодорожного району м.Сімферополя».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.02.2011 р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне обєднання Желєзнодорожного району м.Сімферополя»

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.03.2011 р. провадження по справі зупинено, у звязку із призначенням по справі судової будівельно технічної експертизи.

14 квітня 2011 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз» надійшов висновок експертизи №29/11 від 13.04.2011 р. по справі №5002-19/533-2011.

26.04.2011 р. відповідач надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у звязку з хворобою представника.

Суд, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовляє, оскільки до суду не представлено документально підтверджених відомостей викладених у клопотанні обставин.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Надав суду письмові пояснення по суті спору.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про причини неприбуття суд не сповістила. Про час, день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Провадження по справі зупинялось в порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне обєднання Желєзнодорожного району м.Сімферополя» (Орендодавець) був укладений типовий договір оренди нежитлових приміщень та індивідуально визначеного майна, яке належить комунальній власності м.Сімферополя № 334/1 - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 84 (а.с.15-16).

Згідно п.1.1 договору Орендодавець, на підставі Рішення Желєзнодорожного райради м.Сімферополя № 172 від 18.05.2010 р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) індивідуально визначене майно нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 84, площею 30,00 кв.м, які знаходяться на балансі Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м.Сімферополя, вартість яких визначена згідно акту оцінки становить по (незалежній оцінці) 84000,00 грн.

Відповідно до умов зазначеного договору оренди, капітальний та поточний ремонти приміщення виконуються за рахунок орендаря. Питання компенсації орендодавцем вартості поліпшень приміщення, що орендується, зроблених орендарем які не можливо відокремити без шкоди для майна, вирішується у встановленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за згодою орендодавця були здійснені підрядним способом за власний рахунок невідємні поліпшення орендованих приміщень площею 30,00 кв.м на загальну суму 35475,19 грн., що підтверджується аудиторським висновком від 07.10.2010 р. про вартість здійснених поліпшень, виданого аудиторською фірмою «Аудит-Сервіс» (а.с.36-40).

Рішенням 65-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради від 21.10.2010 р. № 1070 «Про затвердження переліку обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації» затверджений перелік обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації, до якого включений об'єкт нежитлові приміщення по вул.Київська, 84 в м.Сімферополь, площею 30,00 кв.м, шляхом викупу (а.с.41,46).

Відповідач листом за №13-Г від 22.11.2010 р. на звернення позивача повідомив, що Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради не має можливості провести заходи щодо приватизації вищезгаданого об'єкту, посилаючись на те, що даний об'єкт є підвальним приміщенням і в даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ, колясок і ін.), визначення категорій вказаних приміщень залишаються законодавчо неврегульованими (а.с.43).

Відмова відповідача здійснити заходи щодо приватизації позивачем орендованого приміщення стала підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року №1798-XII із змінами і доповненнями), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Закон України № 2269 від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями) приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України «Про приватизацію державного майна» (Закон України № 2163 від 04.03.1992 р. із змінами і доповненнями), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам цих законів.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) передбачено, що обєктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; обєкти незавершеного будівництва та законсервовані обєкти.

Згідно зі статею 3 вказаного Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) приватизація обєктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) продавцями обєктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з пунктом 3 Положення про Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, затвердженого рішенням 14 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 18.01.2007 р. №161, основним завданням останнього є здійснення повноважень власника комунального майна, організація та проведення приватизації комунального майна, формування, облік, передача в оренду комунального майна міста Сімферополя (а.с.67-73).

Покупцями обєктів малої приватизації, згідно зі статтею 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.), можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», тобто громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Статтею 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон України №2171 від 06.03.1992 р.) передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. При цьому, включення обєктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього майна; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вже зазначалось, Сімферопольська міська рада своїм рішенням № 1070 від 21.10.2010 р. включила до переліку обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу, нежитлові приміщення площею 30,00 кв.м., розташоване за адресою м.Сімферополь, вул.Київська, 84, що орендуються позивачем.

Але, відповідач відмовив позивачу в проведенні заходів по приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул.Київська, 84, посилаючись як на підставу відмови на неврегульованість питань правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу, визначення категорій таких приміщень.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (введено в дію Постановою ВР України № 2483 від 19.06.1992 р.) суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачі, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст.10 вказаного закону стають обєктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 р. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, колясочні, горища та .ін.) передаються безоплатно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 р. № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за №927/11207, допоміжні приміщення житлового будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Статтею 4 Житлового кодексу України (Постанова ВР України № 5465 від 30.06.1983 р.) передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» (Закон України №2866-ІІІ від 29.11.2001 р. із змінами та доповненнями) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

У звязку з необхідністю зясування питань щодо цільового призначення нежитлового підвального приміщення, яке є предметом даного спору, участі цього приміщення в обслуговуванні житлового будинку, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), ухвалою суду призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта № 29/11 від 13.04.2011 р., нежитлове приміщення загальною площею 30,00 кв.м., яке передане за договором оренди № 334/1 від 18.05.2010 р. укладеного між КП «ЖЕО Желєзнодорожного району м.Сімферополя» та позивачем є підвальним приміщенням цього житлового будинку і не є допоміжним приміщенням цього житлового будинку, не використовується при експлуатації та обслуговуванні будинку мешканцями цього житлового будинку.

Таким чином, нежитлові приміщення загальною площею 30,00 кв.м., розташовані за адресою:м.Сімферополь, вул.Київська, 84, в розумінні норм чинного законодавства є окремим індивідуально визначеним майном, та згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є обєктом малої приватизації.

Відповідно до п.51 розділу IX «Способи та порядок приватизації», у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного обєкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості обєкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Згідно ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)» викуп як один із способів приватизації застосовується відносно об'єктів малої приватизації, включених в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ч. 1 ст.144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями), акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Сімферопольська міська рада у межах своєї компетенції прийняла рішення щодо вказаного приміщення та включила його до переліку майна, що підлягає приватизації у спосіб викуп.

Відповідно до ст.ст.4, 8, 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» підготовка обєкту малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, яким є Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, та який повинен був виконати певні дії, повязані з підготовкою обєкта малої приватизації до продажу.

Пунктом 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) встановлено, що термін підготовки об'єкту малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня ухвалення рішення про включення його у відповідний перелік об'єктів, що підлягають приватизації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання відповідча на наявність законодавчо встановленого обмеження на приватизацію даного обєкту необґрунтовані.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав, визначені ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, та не доведено необґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15; ідентифікаційний код 20687358) виконати рішення 65 сесії Сімферопольської міської ради V скликання № 1070 від 21.10.2010 року «Про затвердження переліку обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації» - підготувати необхідні документи та прийняти необхідні заходи по приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) нежитлових приміщень загальною площею 30,0 кв.м., розташованих в будівлі за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 84, яке перебуває на балансі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання Желєзнодорожного району м.Сімферополя».

·Стягнути з Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15; ідентифікаційний код 20687358) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Повне рішення складено 29.04.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.