Рішення № 16096544, 21.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2011Справа №5002-15/753-2011

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (50023, м. Кривий Ріг, вул. Лен. Комсомолу, 2)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» (97400, АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Фестивальна, 21; ЄДРПОУ 30621146)

Про стягнення 42 510,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не з'явився

Від відповідача ОСОБА_1, представник, довіреність №29 від 12.01.2011

Обставини справи: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» про стягнення 42510 грн. штрафу

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно залізничної накладної №46993965 від 22.08.2010 відповідачем на адресу одержувача був відправлений вантаж, однак, при оформленні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, яка встановилась під час контрольного переважування на вимогу вантажоодержувача. Згідно зазначеної накладної, маса вантажу у вагоні №56316474 вказана 68900 кг., проте при перевантажуванні маса вантажу складала 67100 кг., маса вантажу у вагоні №56326770 вказана 69000 кг., проте при перевантажуванні маса вантажу складала 68000 кг., маса вантажу у вагоні №53547428 вказана 68950 кг., проте при перевантажуванні маса вантажу складала 67600 кг. Таким чином, встановлена невідповідність заявленої маси вантажу фактичній, яка була визначена при перевантажуванні, про що був складений комерційні акти АА №035532/121 від 25.08.2010, АА №035534/123 від 25.08.2010, АА №035533/122 від 25.08.2010, а також підтверджується ваговими квитанціями. На підставі зазначеного акту та у відповідності Статуту залізниць України позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 42510,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу.

Відповідач проти задоволення позову заперечував вказуючи на те, що при складанні комерційних актів від 25.08.2010 АА №035532/121, АА №035533/122, АА №035534/123 було допущено порушення статті 129 Статуту залізниць та пункту 10 Правил складання актів. Також відповідач вказував, що між позивачем та ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відсутній договір на контрольне перевантаження вагонів, тому що додану до позову заяву таким договором вважати не можна, оскільки в зазначеній заяві відсутні необхідні істотні умови такого договору, сама заява подана не про перевантаження вантажу, а про прийомоздавальника. Також відповідач зауважив на тому, що відповідно до акту приймання-передачі товару №343 від 22.08.2010, складеного між ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», як покупцем, та ТОВ «Смарт-Нерудпром», як постачальником по договору №898 від 10.06.2010 вся кількість вапняку флюсового прийнята позивачем без зауважень.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, зокрема Правилами оформлення перевізних документів передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

22.08.2010 на підставі залізничної накладної №46993965 ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» на адресу одержувача ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» був відправлений вантаж вапняк для флюсування (а.с.9-10).

Однак, позивач вказує, що при оформленні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу.

Під час контрольного переважування на вимогу вантажоодержувача згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним зазначеним у накладній, а саме: у вагоні №56316474 згідно накладної №46993965 зазначено 68 900 кг, а при переважуванні вантаж складав 67 100 кг., що на 1800 кг. менше ніж зазначено у накладній; у вагоні №56326770 згідно накладної №46993965 зазначено 69 000 кг, а при переважуванні вантаж складав 68 000 кг., що на 1000 кг. менше ніж зазначено у накладній; у вагоні №53547428 згідно накладної №46993965 зазначено 68 950 кг, а при переважуванні вантаж складав 67 600 кг., що на 1350 кг. менше ніж зазначено у накладній.

Зважування вагонів №56316474, №56326770, №53547428 виконував вагар ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» гр. ОСОБА_2 у присутності приймоздавальника станції Кривий Ріг гр. ОСОБА_3. (а.с.12).

Факт невірно зазначеної маси вантажу був зафіксований комерційними актами АА №035532/121 від 25.08.2010, АА №035534/123 від 25.08.2010, АА №035533/122 від 25.08.2010 та ваговими квитанціями.

У розділі «Д» комерційних актів вказано, що зважування вагону проводили на приписних вагонних вагах ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» справних в технічному відношенню, які пройшли контроль придатності 14.06.2010, вантажопідйомністю 150 тон. Навантаження вантажу в вагоні нижче рівня бортів на 800 мм, поверхня хвиляста. Вантаж маркований кольоровим вапном, рівномірно по всій площі вагону, порушень маркування немає. Люки та двері зачинені. Слідів втрачання вантажу немає. Вагон прибув в технічному та комерційному відношенні справним.

Дослідивши матеріли справи, судом було встановлено наступне.

За накладною №46993965 від 22.08.2010 зі станції Євпаторія-Товарна до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці для одержувача ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» було відправлено 15 вагонів з вапняком флюсовим.

Вантаж відправлявся навалом залізничним транспортом. Зазначена відправка була здійснена на виконання умов Біржового контракту №ПТ-47/10 від 29.07.2010, який був укладений між ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» та ТОВ «Смарт-Нерудпром».

Безпосередньо на адресу ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» вапняк флюсовий у супроводі залізничної накладної №46993965 від 22.08.2010 був поставлений ТОВ «Смарт-Нерудпром» по договору №898 від 10.06.2010.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених «Правилами видачі вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Згідно з пунктом 6 «Правил видачі вантажів», для одержання вантажу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину суб'єкту підприємницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність.

З комерційних актів АА №035532/121 від 25.08.2010, АА №035534/123 від 25.08.2010, АА №035533/122 від 25.08.2010 вбачається, що зважування вагонів №56316474, №56326770, №53547428 виконував вагар ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» гр. ОСОБА_2.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та посилається на те, що обсяг повноважень цієї особи документально не підтверджений, оскільки позивачем, всупереч положенням статті 33 ГПК України, не надано документу, який підтверджує повноваження вантажоотримувача, а саме вищевказаної особи вагаря ОСОБА_2.

Отже, відповідач вважає, що при складанні комерційних актів АА №035532/121 від 25.08.2010, АА №035534/123 від 25.08.2010, АА №035533/122 від 25.08.2010 допущені порушення статті 129 Статуту Залізниць та пункту 10 «Правил складання актів».

Також відповідач вказав, що у комерційних актах АА №035532/121 від 25.08.2010, АА №035534/123 від 25.08.2010, АА №035533/122 від 25.08.2010 та у заявці на виділення прийомоздавальника від одержувача підписувалися не ОСОБА_2, а інші особі, повноваження яких також документально не підтверджені. Доказів надавання вантажоодержувачем позивачу заяви на переваження вантажу також не надано.

Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить також про відсутність договору між ДП «Придні провська залізниця» та ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на контрольне переважування вагонів.

Більш того, відповідно до акту приймання-передачі товару №343 від 22.08.2010, складеного між ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», як покупцем, та ТОВ «Смарт-Нерудпром», як постачальником по договору №898 від 10.06.2010 вся кількість вапняку флюсового прийнята позивачем без зауважень.

Але суд вказані доводи відповідача не приймає до уваги в звязку з наступним.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник) начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Але, слід звернути увагу на те, що в комерційних актах АА №035532/121 від 25.08.2010, АА №035534/123 від 25.08.2010, АА №035533/122 від 25.08.2010 зазначено, що «НВР в штаті станції немає», в той час як згідно Правил вагар ОСОБА_2 не має право підпису у комерційному акті.

В матеріалах справи наявне Розпорядження ДП «Придніпровська залізниця» №05 від 10.02.2010 «Про порядок підписання комерційних актів», відповідно до якого встановлено наступний порядок підписання комерційних актів по станції «Кривій Ріг»: право підпису комерційних актів мають: начальник станції гр. ОСОБА_5, за його відсутності заступник начальника станції з оперативної роботи гр. ОСОБА_6 та заступник вантажної та комерційної роботи ОСОБА_7, інженер 1-ої категорії гр. ОСОБА_8. (а.с.42).

Також в матеріалах справи наявна довіреність від 06.05.2010 №52-16/53 видана ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» інженеру 2-ої категорії вантажної служби ОСОБА_4, відповідно до якої вказана особа уповноважена, зокрема, надавати заявки на перевірку маси вантажу у вагонах і підписувати на станції «Кривій Ріг» Придніпровської залізниці комерційні акти форми ГУ22 і акти загальної форми ГУ23 (а.с.41).

Тому, акти підписані заступником начальника станції з вантажної роботи ОСОБА_7, ДСІ ОСОБА_8., прийомоздавальником ОСОБА_3 та представником вантажоодержувача, який брав участь у переважуванні вагонів ОСОБА_4

З врахуванням вищевкзаного, суд вважає, що при складенні комерційних актів АА №035532/121 від 25.08.2010, АА №035534/123 від 25.08.2010, АА №035533/122 від 25.08.2010 позивачем не було допущено порушень Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України (із змінами та доповненнями від 13.01.2004 №54).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктами 2.1 та 2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що графи «Маса вантажу в кг. визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником, також згідно із статті 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Крім того, цим же пунктом Правил видачі вантажів встановлені норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні. Вапняк відноситься до інших вантажів. Норма для інших вантажів становить 0,5 %. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки вираховується від маси нетто вантажу.

При цьому, будь-яка залізниця відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених статтями 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Водночас, у застосуванні статті 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати) завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені в статях 118 та 122 вказаного Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем по справі (як відправником) допущено порушення Статуту залізниць України, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній №46993965 маси вантажу, що є підставою для покладення на відправника відповідальності в порядку статей 24, 118 та 122 Статуту залізниць України.

Позивачем було нараховано штраф за невірне визначення відповідачем маси вантажу, у пятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, враховуючи те, що згідно накладної №46993965 розмір проїзної плати за вагони №53547428, №56316474, №56326770 становить 8502,00 грн., штраф у пятикратному розмірі становить 42510,00 грн. (8502,00 грн. х 5).

Але, суд звертає увагу на те, що відповідачем допущене порушення виразилось у невірному визначенні ваги вапняку, що перевозився, в менший бік, чим, на думку суду, не могло бути спричинено позивачу значних збитків.

Отже, суд вважає, що сума заявленого до стягнення штрафу є значно великою із порівнянням з порушенням, допущеним відповідачем.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем допущене порушення виразилось у необґрунтованому завищенні у накладній ваги вапняку, що перевозився, отже це порушення не призвело до будь-яких збитків залізниці або технологічних проблем під час транспортування вантажу.

Згідно пункту 6.4. Розяснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Отже, суд вважає, що нарахований позивачем штраф в сумі 42510,00 грн. є надмірним виходячи з характеру порушення, допущеного відповідачем, а також факту відсутності збитків залізниці, у звязку з чим суд вважає за можливе, в порядку статті 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України, зменшити суму нарахованого штрафу та застосувати до відповідача штраф у розмірі однократного розміру провізної плати за всю відстань перевезення, тобто, в сумі 8502,00 грн.

Згідно пункту 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» (97400, АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Фестивальна, 21; ЄДРПОУ 30621146) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (50023, м. Кривий Ріг, вул. Лен. Комсомолу, 2) 8502,00 грн. штрафу, 425,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 26.04.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.