Рішення № 16096518, 05.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2011Справа №5002-1/641-2011 за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, 27),

до відповідача Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України, (98670, АР Крим, м. Алупка, вул. Дворцове шосе, 4),

про стягнення 41160,36 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник. довіреність від 04.01.2011р. № 2/ю,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України про стягнення заборгованості в сумі 36120,00 грн., річних в розмірі 1344,84 грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 3695,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 1109 від 16.02.2001р. на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію в частині своєчасного проведення розрахунків за отримані послуги з водопостачання, у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 36120,25 грн. Несплата зазначеної заборгованості у добровільному порядку й стала підставою для звернення Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2001 року між Підприємством водопровідно каналізаційного господарства (водоканал) (попередник Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» та Санаторієм «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров'я України (абонент) укладений договір № 1109 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, (аркуш справи 8, далі договір).

Згідно з пунктом 1 договору водоканал бере на себе зобовязання забезпечувати абонента питною водою при наявності води в джерелах у обємі встановленого ліміту та здійснювати послуги з водовідведення, а абонент зобовязується оплатити їх вартість.

Також, у пункті 1 договору передбачено, що у випадку зміни тарифів абонент зобовязується здійснювати сплату наданих йому послуг, виходячи з нових цін з дня їх введення. При цьому, про такі зміни водоканал сповіщає абонента протягом 10 днів з моменту їх введення.

Відповідно до пункту 8 договору на абонента покладений обовязок отримувати рахунки за використану воду та надані послуги з каналізації у абонентському відділі Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» 16 числа кожного місяця та оплачувати їх протягом пяти банківських днів з дня отримання.

Згідно до пункту 19 договору, останній укладений строком до лютого 2004 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення терміну жодна з сторін не надасть заяви про відмову від вказаного договору.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору у встановленому законом порядку, визнання його недійсним, зміни умов тощо, отже суд приходить до висновку, що договір продовжує діяти.

На виконання умов договору позивачем липня 2007 року по грудень 2010р. надавались послуги з водопостачання та приймання стоків на загальну суму 36120,25грн., про що кожного місяця за вказаний період надавались рахунки, у яких зазначалися обсяг наданих послуг, тарифи й загальна сума, що підлягає оплаті (аркуш справи 20-37).

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання за договором № 1109 в частині оплати наданих послуг не виконав, у звязку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України становить 36120,25 грн.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стоків до комунальної каналізації суду не надано.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 36120,25 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума 3% річних в розмірі 1344,84 грн. та витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 3695,27 грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності зі ст.49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 11.04.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України, (98670, АР Крим, м. Алупка, вул. Дворцове шосе, 4; банківські реквізити: рахунок №35133310201 в НБУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324333, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 01995752) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, 27; банківські реквізити: рахунок №26003300081001 у ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 03348005) заборгованість в сумі 36120,00 грн., річні в розмірі 1344,84 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 3695,27грн., державне мито в розмірі 411,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.