Рішення № 16096239, 19.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 206

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2011Справа №5002-6/1508-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда Лайф», м. Сімферополь,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Домострой», м. Сімферополь,

про визнання дійсним договору

Суддя В.Н. Шкуро

представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність від 18.04.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2., представник, довіреність від 18.04.2011р. №04/8

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісіда Лайф» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.09.2010р. №ДГ-5 з моменту укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що дає підстави для його визнання дійсним у судовому порядку (ст.220 ЦК України).

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву посилається на економічну недоцільність укладеного договору внаслідок різкого зростання цін на даний товар, а оскільки договір всупереч домовленості залишився нотаріально не посвідченим, це дає йому право вимагати повернення переданого товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд

встановив:

01.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіда Лайф» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №ДГ-5 (далі договір, а.с. 18-19).

Відповідно пункту 1.1 договору на умовах даного договору та відповідно до чинного в Україні законодавства продавець зобовязується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, що є обєктом цього договору, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість.

01.09.2010р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої домовились до 08.09.2010р. посвідчити договір купівлі-продажу №ДГ-5 від 01.09.2010р. у нотаріуса Сімферопольської районної державної нотаріальної контори.

У виконання умов договору відповідач передав позивачу товар на загальну суму 110766492,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 20-55).

09.09.2010р. ТОВ «Ісіда Лайф», оскільки повноважений представник відповідача у визначений додатковою угодою №1 до договору не прибув до нотаріальної контори, звернувся до відповідача з пропозицією забезпечити 22.09.2010р. о 10-00 годині явку свого представника до Сімферопольської районної державної нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору (а.с. 15).

У відповідь 01.03.2011р. ТОВ «Домострой» надіслав листа, в якому зазначив, що укладений договір №ДГ-5 від 01.09.2010р. вважає нікчемним, оскільки він в супереч домовленості сторін нотаріально не посвідчений та порушує публічний порядок, оскільки договором покупцю надані значні переваги у правах ніж продавцю, при цьому обєм обовязків продавця значно більший ніж у покупця. Просить розглянути можливість щодо застосування до правовідносин, які виникли за згаданим договором наслідків недійсності правочину (а.с. 14).

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Аналіз змісту укладеного договору купівлі-продажу від 01.09.2010р. свідчить про досягнення сторонами погодження по всім істотним умовам, як з необхідних для даного виду договору, що передбачені главою 54 ЦК України, так і з тих, на включенні яких наполягала одна із сторін. Зокрема сторонами досягнуто згоди щодо предмету, ціни, порядку оплати та передачі майна, прав та обовязків, відповідальності сторін тощо.

Цей договір підписаний повноваженими особами сторін. А окрім того сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору, а саме відбулася передача товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, завіреними підписами і печатками сторін, та податковими накладними, виданими відповідачем позивачу (а.с.20-91).

Однак, відповідач, посилаючись на порушення договором публічного порядку, відмовився направити свого повноважного представника для нотаріального посвідчення вказаного договору.

Стосовно зазначеної позиції відповідача, суд виходить з того, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. До них відносяться:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

При цьому згідно положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідач помилково порушення публічного порядку зводить до обєму прав і обовязків сторін, які визначені договором і становлять його зміст. Встановлення на розсуд сторін і погодження ними різного обєму прав і обовязків для покупця і продавця не дає підстав вважати правочин таким, що порушує публічний порядок.

Таким чином, на день розгляду спору договір з вини відповідача залишається нотаріально не посвідченим.

Це дає підстави суду для висновку про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а тому заявлений позов про визнання договору купівлі-продажу №ДГ-5 від 01.09.2010р. дійсним підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати, суд у відповідності із статтею 49 ГПК покладає на відповідача.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 19 квітня 2011 року.

Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України і підписане 22 квітня 2011 року.

На підставі викладено, керуючись статтями 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати укладений 01.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіда Лайф» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домострой» договір купівлі-продажу №ДГ-5 дійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домострой» (адреса: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 5; ідентифікаційний код юридичної особи 32637781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда Лайф» (адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 16, кв.30; ідентифікаційний код юридичної особи 37131785) судові витрати з оплати 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримШкуро В.М.