Рішення № 16096106, 14.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2011Справа №5002-19/1246-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Плюс», АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно (ідентифікаційний код 36551347)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 36551352)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», Харківська область, г.Мерефа (ідентифікаційний код 32952061)

про стягнення 633336,00 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. № б/н від 14.02.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Плюс» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» 451000,00 грн. суми попередньої оплати, 3% річних у розмірі 18274,77 грн., індекс інфляції у розмірі 55022,00 грн., суму штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 108929,14 грн., а всього 633336,00 грн., а також судові витрати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» 3000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у виконання умов договору перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» грошові кошти, однак відповідач від виконання умов договору ухилився, у звязку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про повернення сплачених на рахунок відповідача грошових коштів.

Представник позивача у судовому засіданні користуючись своїм правом наданим ст.22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) надала суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» 451000,00 грн. суми попередньої оплати, 3% річних у розмірі 18274,77 грн., індекс інфляції у розмірі 55022,00 грн., суму штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 22550,00 грн., а всього 546846,77 грн., а також судові витрати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» 3000,00 грн.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги, як первісні позовні вимоги позивача до відповідачів.

Відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, вимог суду не виконали, про причини не явки суд не сповістили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» укладено договір № 14-15/14 (а.с.31-33).

Відповідно до п.1.1 Договору за даним Договором Постачальник приймає на себе зобовязання поставити промисловий формокомплект, іменуємий надалі «Товар», для виготовлення склопляшки з безкольорового стекла типу Крим «ІІІ-4-62-1000» емк. 1,0 л., методом РВ (Press and Blow - персовидув), на склоформуючих машинах НЕYE IS 10 5” CD, DG Постачальника у кількості та по вартості, зазначеному в Специфікації, у відповідності з чертежом склотари, який є невідємною частиною даного Договору, а Покупець зобовязується оплатити Постачальнику на умовах Договору вартість Товару.

Згідно п.2.1 Договору строк постачання промислового формокомплекту: 42 календарних дня з моменту оплати згідно п.4.2.1, п.4.2.2.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість та комплектність Товару встановлюється згідно Специфікації до даного Договору.

Сума Договору складає 451000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 75166,67 грн. Покупець здійснює передплату у розмірі 100% на розрахунковий рахунок Постачальника у наступному порядку (п.4.2 Договору):

4.2.1. Платіж у розмірі 231000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 38500,00 грн. на протязі двох банківських днів від дати виписки рахунка фактури.

4.2.2. Платіж у розмірі Платіж у розмірі 220000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 36666,66 грн. на протязі двох банківських днів від дати письмового сповіщення Постачальником Покупця про готовність формокомплекту до завантаження.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що усі спори та розбіжності, які можуть виникнути під час виконання умов даного Договору, будуть вирішуватись шляхом переговорів між Сторонами у претензійному порядку. Претензії розглядаються сторонами у строк 30-ти календарних днів з моменту отримання Товару.

Відповідно до п.7.1 вказаного договору сторони передбачили, що договір діє з моменту укладення його сторонами до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

У виконання умов зазначеного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Плюс» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (Поручитель) укладено договір поруки від 17.09.2009 р. (а.с.38-39).

Відповідно до п.1.1 Договору поруки у відповідності з даним договором Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобовязань Товариства з обмеженою відповідністю «Мерефянська скляна компанія» у подальшому Боржник, в частині виконання зобовязань за Договором № 14-15/14 від 16.09.2009 р. Даним Договором поруки забезпечені зобовязання за Договором № 14-15/14 від 16.09.2009 р., в сумі 3000,00 грн., у якості часткового забезпечення виконання зобовязань.

Згідно до п.2.1 Договору поруки Поручитель зобовязаний у випадку порушення Боржником зобовязань за основним договором, який передбачений п.1.1 даного Договору, самостійно виконати зазначене зобовязання Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора на протязі трьох календарних днів з дня отримання вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, зазначеного у даному Договорі.

Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом позивач визначає приписи ст.693 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), оскільки вважає, що відповідачі не виконали свої зобовязання за договорами, у звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або випливає з характеру спірних правовідносин.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями), якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи суд вбачає, що платіжними дорученнями підтверджується передплата за поставлений товар у розмірі 451000,00 грн. (а.с.36-37).

Реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовляється від прийняття виконання зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач передчасно звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми попередньої оплати, оскільки позивач повинен був спочатку звернутись до суду із вимогою про розірвання договору №14-15/14 від 16.09.2009 р., або заявити такі вимоги одночасно з вимогою про стягнення сплаченої суми. Оскільки позивач цього не зробив, то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» за договором поруки від 17.09.2009 р. 3000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно до п.2.1 Договору поруки Поручитель зобовязаний у випадку порушення Боржником зобовязань за основним договором, який передбачений п.1.1 даного Договору, самостійно виконати зазначене зобовязання Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора на протязі трьох календарних днів з дня отримання вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, зазначеного у даному Договорі.

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» зобовязано самостійно виконати зобовязання Товариства з обмеженою відповідністю «Мерефянська скляна компанія» перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора на протязі трьох календарних днів з дня отримання вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора. Однак, такої вимоги позивача у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» не висував.

Окрім того, оскільки позивач не ставив питання про розірвання договору за основною угодою, у нього відсутнє право на предявлення вимог за додатковою угодою.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а отже у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає за необхідне достягнути з позивача до державного бюджету державне мито у розмірі 864,89 грн., оскільки позивач не вірно сплатив суму державного мита при поданні позову.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·У задоволенні позову відмовити.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Плюс» (АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно, вул.Леніна, 128 (ідентифікаційний код 36551347) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 864,89 грн. державного мита.

Повне рішення складено 18.04.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.