Рішення № 16096095, 11.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2011Справа №5002-19/2950-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», АР Крим, м.Феодосія (ідентифікаційний код 31382320)

До відповідача - Фонду майна АР Крим, АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 00036260)

До відповідача - Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприборів», м.Київ (ідентифікаційний код 14310098)

До відповідача - Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, АР Крим, м.Сімферополь

про стягнення 1650914,65 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 16.08.2010 р.

Від відповідача Фонду майна АР Крим ОСОБА_2 заступник нач. юр. відділу, дов. № 16-Д від 21.01.2011 р.

Від відповідача Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприборів» - не зявився

Від відповідача Головного управління Державного казначейства України в АР Крим ОСОБА_3 гол.спеціаліст юр. відділу, дов. № 11.0-27/02 від 04.01.2011 р.

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів - Фонду майна АР Крим та Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприборів» та просить суд стягнути солідарно з Фонду майна АР Крим та Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроладів» на користь позивача вартість невідємних поліпшень орендованого майна з урахуванням індексу інфляції станом на 12.05.2010 р. в сумі 1611190,34 грн., стягнути з Фонду майна АР Крим на користь позивача неустойку за період з 21.06.2009 р. до 12.05.2010 р. в сумі 39724,31 грн., стягнути солідарно з Фонду майна АР Крим та Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» на користь позивача судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за наявністю достатньої правової підстави здійснив невідємні поліпшення орендованого майна, а відповідач відмовляється від відшкодування суми, на яку збільшилась вартість орендуємого обєкту, у звязку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.06.2010 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.08.2010 р. залучено до участі у розгляді справи у якості відповідача - Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, провадження по справі було зупинено, у звязку з призначенням по справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено експерту ТОВ «Інститут обліку та аудиту» ОСОБА_4 (свідоцтво № 1 від 21.08.2002 р.).

03 березня 2011 року до суду від ТОВ «Інститут обліку та аудиту» надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 89 по справі №5002-19/2950-2010.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.03.2011 провадження по справі поновлено та призначено судове засідання.

28.03.2011 р. до суду від позивача в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд відшкодувати суму, на яку збільшилась вартість орендуємого обєкту в сумі 2759099 грн.

Представник позивача у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Суд приймає збільшені позовні вимоги позивача та розглядає їх, як первісні позовні вимоги позивача до відповідача.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в АР Крим у судовому засіданні проти задоволення позову усно заперечував.

Представник відповідача Фонду майна АР Крим у судовому засіданні заперечувала з підстав викладених у письмових запереченнях. Заявила клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду державного майна України. Суд, у задоволенні даного клопотання відмовляє, оскільки договір оренди укладено саме з Фондом майна АР Крим, а не з Фондом державного майна України.

Відповідач - Державне підприємство «Київський науково-дослідний інститут гідроприборів» явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не сповістив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представникам сторін розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Провадження по справі зупинялось відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2006 р. у виконання Наказу Фонду майна АР Крим № 462 від 30.06.2006 р. «Про передачу в оренду державного нерухомого майна комплексу нежитлових будівель: прохідної (літ.А) площею 31,9 кв.м., основної будівлі (літ.Б) площею 465,8 кв.м., основної будівлі (літ.В) площею 847,7 кв.м., гаража (літ.Д) площею 83,1 кв.м., складу (літ.Г) площею 43,4 кв.м., складу (літ.Е) площею 63,2 кв.м., складу (літ.Ж) площею 24,9 кв.м., складу (літ.З) площею 199,5 кв.м., огородження, замощення, хвіртки, брами, що знаходяться на балансі Київського державного науково дослідного інституту гидроприладів, розташованих за адресою: м.Феодосія, пров.Корабельний, 29, в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Добробут» і затвердження висновку субєкта оціночної діяльності про вартість майна» між Фондом майна АР Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» укладено договір оренди нерухомого майна (а.с.15-19, Том 1).

Відповідно до п.1.3 вказаного Договору ринкова вартість обєкту визначена згідно з висновком субєкта оціночної діяльності про вартість обєкту (Додаток 2), складеним на підставі вимог Методики оцінки вартості обєктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2005 р.№ 629 (зі змінами і доповненнями), та за станом на 31.12.2005 р. складає 680710,00 грн.

Згідно до п.6.4 укладеного Договору Орендар має право з письмового дозволу Орендодавця та Балансоутримувача вносити зміни до обєкту орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості.

У виконання умов зазначеного Договору сторонами підписано акт приймання передачі обєкту оренди (а.с.23, Том 1).

Листом вих. № 3 від 25.01.2007 р. позивач звернувся до Фонду майна АР Крим з метою надання згоди на проведення ремонтних робіт у відповідності до п.6.4 Договору оренди державного нерухомого майна від 30.06.2006 р. із необхідним пакетом документів (а.с.24).

Листом вих. № 08-10/11552 від 28.02.2007 р. Фонд майна АР Крим надав згоду на проведення ремонтних робіт орендованого майна за рахунок власних коштів (а.с.49, Том 1).

Станом на день розгляду справи між позивачем та Фондом майна АР Крим договір оренди державного нерухомого майна від 30.06.2006 р. припинено (а.с.47-48, Том 1).

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями), цим законом врегульовані організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями).

Відповідно до п.15 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 25.05.2000 р. № 02-5/237 абзац четвертий частини третьої статті 23 Закону надає орендареві право здійснювати за власні кошти реконструкцію, технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна за погодженням з орендодавцем. Вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем цього права, господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі оренди.

Як зазначалось вище матеріали справи містять дозвіл на проведення позивачем за рахунок власних коштів поліпшення обєкту оренди.

Суд зазначає, що у виконання наданого відповідачем дозволу на проведення поліпшень орендованого майна позивач уклав договір підряду б/н від 15.07.2007 р. на здійснення ремонтних робіт, відповідно до якого сторони погодили суттєві умови договору, порядок проведення робіт та їх вартість, яка складає 2000000,00 грн. (а.с.51, Том 1).

Матеріалами справи підтверджується факт проведення ремонтних робіт на суму 1548484,00 грн., а саме: платіжними дорученнями № 327 від 06.09.2007 р. на суму 207000,00 грн., № 324 від 05.09.2007 р. на суму 203000, 00 грн., № 328 від 07.09.2007 р. на суму 151750,00 грн., № 335 від 18.09.2007 р. на суму 207000,00 грн., № 285 від 17.08.2007 р. на суму 7000,00 грн., № 286 від 17.08.2007 р. на суму 2912,00 грн., № 283 від 15.08.2007 р. на суму 200000,00 грн., № 284 від 15.08.2007 р. на суму 7000,00 грн. № 287 від 17.08.2007 р. на суму 197088,00 грн., № 321 від 04.09.2007 р. на суму 207000,00 грн., довідками про вартість виконаних робіт, а також актом про зарахування взаємних однорідних вимог (а.с.50, 52-79, Том 1).

Відповідно до абз.4 п.3 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями), орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаної норми діючого законодавства мова йде саме про відшкодування вартості витрат наймача.

Інша позиція законодавця викладена у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями), який розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки цей закон є спеціальним і є пріоритетним у цих правовідносинах перед положеннями Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями), орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Тобто у спеціальному нормативному акті законодавець вказує вже не на відшкодування вартості витрат, а на компенсацію збільшення вартості майна, що не є тотожним поняттям.

Відповідно до п.38 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (від 10.09.2003 року № 1440) для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Діючим законодавством не передбачений який-небудь виключний метод проведення оцінки збільшення вартості майна, який необхідно застосовувати для цих правовідносин. Не наполягали на такому виборі і відповідачі.

З метою визначення вартості обєкта в результаті здійснення поліпшень орендованого майна, господарським судом призначалась по справі експертиза, відповідно до висновку експерта вартість орендованого майна в результаті проведення поліпшень збільшилась на суму 2759099,00 грн. без ПДВ (а.с.125-149, Том 1).

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення вартості поліпшень орендованого майна в сумі 2759099 грн. задовольнити.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.22, 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Фонду майна Автономної Республіки Крим (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 17; ідентифікаційний код 00036260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (АР Крим, м.Феодосія, вул.Горького, 50; ідентифікаційний код 31382320) вартість поліпшень орендованого майна в сумі 2759099 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.